Розділи

загрузка...
2. Правові засади контролю Національного банку за діяльністю комерційних банків; Фінансове право - Віхров О.П.

2. Правові засади контролю Національного банку за діяльністю комерційних банків

Національний банк України виступає немов би посередником між державою і комерційними банками. Він засобами, які має в своєму розпорядженні, спираючись на Конституцію і законодавство, втілює в життя економічну політику держави. Як орган виконавчої влади з особливими функціями, Національний банк України реалізує державне управління в банківській системі країни, контролює порядок створення комерційних банків, здійснює нагляд за їх діяльністю, не втручаючись в їх оперативну діяльність.

Закон України “Про банки і банківську діяльність” дає вихідні положення для формування комерційних банків та визначає коло їх повноважень. В основу формування комерційних банків також кладуться Закони України “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства”, “Про цінні папери та фондову біржу”, “Про обмеження монополізму” і нормативні акти Національного банку України: Положення про порядок створення і реєстрації комерційних банків від 27.03.1996 р. із змінами від 23.07.1996 р.; Положення про порядок ліцензування банків в Україні від 27.03.1996 р. і змінами від 23.07.1996 р., Положення НБУ про порядок проведення зовнішнього аудиту юридичних осіб акціонерів (учасників) комерційних банків у процесі перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків.

Національний банк України ліцензує діяльність комерційних банків і реєструє їх статути. Утворювати банки можуть українські та іноземні юридичні та фізичні особи, крім рад місцевого самоврядування усіх рівнів, їх виконавчих органів, державних підприємств, політичних, профспілкових організацій і об’єднань, партій, громадських фондів.

Національний банк України встановлює мінімальний розмір статутного фонду акціонерного банку.

Статутний капітал акціонерного банку може формуватися тільки за рахунок власних коштів акціонерів. Забороняється збільшувати статутний капітал і створювати нові банки за рахунок нерозподілених прибутків.

Частку в статутний капітал можна зробити тільки у національній валюті. Не можна робити внески за рахунок бюджетних коштів, кредитних і заставних коштів.

Для формування статутного фонду відкривається тимчасовий рахунок за місцем знаходження акціонерного банку.

Комерційні банки вважаються створеними і одержують статус юридичної особи після реєстрації Національним банком України. Реєстрація проводиться у відповідності з “Положенням про порядок створення і реєстрації комерційних банків”, затвердженим Правлінням Національного банку 14.04.1998 року.

Національний банк України може відмовити у реєстрації комерційного банку:

у разі порушення порядку створення банку;

невідповідності його статуту та інших установчих документів законодавству;

подано неповний пакет документів, необхідних для державної реєстрації банку;

незадовільного фінансового стану, або відсутність бездоганної ділової репутації принаймні одного з засновників;

у разі професійної непридатності рекомендованого керівництва.

Рішення про відмову в реєстрації комерційного банку може бути оскаржене у судовому порядку.

Про зміни, що вносяться в установчі документи, комерційні банки повинні повідомляти Національному банку і подавати у місячний строк нотаріально засвідчені копії змінених документів.

Реєстрація змін і доповнень здійснюється також у місячний строк з моменту одержання заяви та всіх необхідних документів шляхом внесення їх до книги реєстрації банків.

Комерційні банки можуть відкривати на території України і за її межами філії та представництва, які виступають від імені головного банку і не є юридичними особами, але мають свої положення. Філія має свій субкореспондентський рахунок та здійснює банківські операції, передбачені її положенням. Представництво банку фінансується головним банком, від імені якого він виступає, але не має прав виконувати банківські функції.

Комерційний банк має право відкривати філії за умови повної сплати заявленого статутного фонду.

Для відкриття філії чи представництва необхідна письмова згода Національного банку. Після одержання письмової згоди до Національного банку подаються:

клопотання про реєстрацію філії і економічне обґрунтування доцільності її створення за підписом голови ради, завіреним печаткою банку;

рішення зборів акціонерів банку про створення філії;

положення про філію, затверджене в установленому порядку:

висновок управління Національного банку за місцем знаходження філії комерційного банку про відповідність вимогам приміщення філії банку, про професійну придатність і репутацію керуючого філією банку і головного бухгалтера та забезпеченість кваліфікованими кадрами.

Матеріали для реєстрації філії банку розглядають і дають висновки Головні управління банківського нагляду, банківського обслуговування, валютноекономічне, емісійнокасових операцій, юридичне.

Національний банк України може відмовити комерційному банку у відкритті філії у разі порушення порядку її створення, невідповідності документів законодавству та статуту банку, незадовільного фінансового стану банку, порушення ним економічних нормативів через професійну непридатність керівника, головного бухгалтера, відсутності належної матеріальнотехнічної бази.

Правилами Національного банку України встановлені особливості реєстрації банків, їх філій та представництв за участю іноземного капіталу. Іноземні банки можуть утворювати іноземні юридичні і фізичні особи, спільні банки українські і іноземні юридичні і фізичні особи.

Крім тих документів, які повинні подати українські засновники для утворення комерційного банку, іноземні юридичні особи подають:

рішення уповноваженого органу іноземного засновника про створення банку;

письмова згода контрольного органу держави, підданим якої є іноземний учасник, на створення банку. Але згода потрібна, якщо це передбачено законодавством відповідної держави;

копії статутів іноземних засновників, на підставі яких вони діють;

витяг з торговельного (банківського) реєстру держави, де іноземний засновник (учасник) має офіційно зареєстровану контору;

довідку з банківських установ, у яких офіційно відкриті і знаходяться рахунки іноземного засновника;

висновок аудиторської організації, яка за законодавством держави засновника (учасника) має право здійснювати аудиторську діяльність.

Іноземні фізичні особи для створення комерційного банку, філії або представництва подають:

підтвердження першокласного банку про платоспроможність засновника (учасника) банку;

рекомендації не менше двох іноземних юридичних осіб або громадян з відомою платоспроможністю.

Ці документи повинні бути нотаріально завірені за місцем їх видачі та легалізовані (підтверджені) в установленому порядку в консульських установах України. Іноземні засновники подають також завірені переклади на українську мову всіх документів, які викладені іноземною мовою, з доданням оригіналів.

За діяльністю комерційних банків здійснює контроль Головне управління банківського нагляду Національного банку України, Кримське республіканське та обласні управління Національного банку України.

Контрольні функції Національного банку України полягають у здійснені нагляду за додержанням банківського законодавства України.

Головна мета банківського регулювання і нагляд безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків, в межах та порядку, передбачених законодавством України.

Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками банківського законодавства, нормативних актів Національного банку і економічних нормативів.

Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов’язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.

Нормативно-правові акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

Для здійснення своїх функцій Національний банк має право безоплатно одержувати від банків інформацію про їх діяльність відповідно до наданої ліцензії та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій.

Для підготовки банківської та фінансової статистики, аналізу економічної ситуації Національний банк має право отримувати необхідну інформацію від органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання усіх форм власності.

Отримана інформація не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

З метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків Національний банк відповідно до визначеного ним порядку встановлює для них обов’язкові економічні нормативи. Ці нормативи мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов’язаними з капіталом, ліквідністю, кредитами акціонерам та інсайдерам (пов’язаним особам), наданням великих кредитів, інвестиціями капіталу, а також за відсотковим та валютним ризиком.

Про подальші зміни нормативів та методики їх розрахунку Національний банк офіційно повідомляє не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію.

Національний банк визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків та кредитних установ для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших фінансових ризиків банків.

Резерви для покриття можливих фінансових ризиків, а також фонду гарантування вкладів громадян створюються за рахунок доходу до оподаткування відповідно до законодавства України.

Національний банк визначає своїми нормативно-правовими актами професійні вимоги до керівників виконавчих органів, головних бухгалтерів банків і має право вимагати звільнення з цих посад осіб, які не відповідають встановленим вимогам для зайняття зазначених посад.

Якщо банк, або працівник, щодо якого пред’явлено вимогу про звільнення з посади, не згодні з цією вимогою, вони можуть оскаржити її до суду у двотижневий строк. У цьому разі виконання вимоги про звільнення зупиняється до винесення судом рішення.

Наглядові та регулятивні функції Національного банку можуть здійснюватися ним безпосередньо або через створений ним орган банківського нагляду.

Національний банк здійснює свої наглядові та регулятивні функції шляхом реалізації таких повноважень:

1) здійснює всі види перевірок на місцях банків в Україні (крім перевірок і ревізій фінансовогосподарської діяльності), а також перевірку достовірності інформації, що надається юридичними та фізичними особами при реєстрації банків, та ліцензуванні банківських операцій;

2) може вимагати від банків проведення загальних зборів акціонерів (учасників) і визначає питання, за якими мають бути прийняті рішення;

3) може брати участь у роботі зборів акціонерів (учасників), засідань спостережної ради, правління і ревізійної комісії банку з правом дорадчого голосу.

Національний банк пред’являє вимоги щодо здійснення обов’язкових аудиторських перевірок банків, отримує висновки незалежних аудиторських організацій про результати діяльності банків.

Національний банк не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Національного банку.

З метою створення надійності та стабільності банківської системи Національний банк України відповідно до статті 19 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, визначає порядок ліцензування комерційних банків, тобто надання дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій комерційному банку, який з моменту реєстрації його Національним банком стає юридичною особою.

Комерційний банк має право проводити банківські операції тільки після одержання ліцензії Національного банку України. Обов’язковому ліцензуванню підлягають операції з готівкою, розрахункові, активні та пасивні, з валютними цінностями та інші операції і види діяльності, які перелічені у статті 3 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та в п.2 Положення про порядок ліцензування банків в Україні, затвердженого Правлінням НБУ.

Ліцензується діяльність усіх комерційних банків, але для новостворених банків умови ліцензування більш суворі, ніж для діючих.

Особливі умови надання ліцензій на ведення рахунків банківкореспондентів, що є резидентами України, на здійснення касового обслуговування, на надання кредитів юридичним і фізичним особам, на переведення грошововалютних цінностей.

Національний банк України здійснює контроль за діяльністю комерційних банків не тільки при ліцензуванні. Він може і відкликати надану ліцензію. Відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій є крайнім заходом. Спочатку до комерційного банку вживають заходи застережливого характеру, передбачені чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України.

Ліцензія на здійснення банківських операцій (окремих чи всіх) може бути відкликана за поданням регіонального управління Національного банку України у разі:

виявлення недостовірних даних, на підставі яких була надана ліцензія;

затримки початку здійснення діяльності, на яку надана ліцензія більше, ніж на один рік з моменту надання ліцензії;

значної втрати активів і настання неплатоспроможності банку;

на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення банку у правову відповідність з вимогами законодавства;

недоцільність використання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку.

Відкликати ліцензію можна на один вид банківської діяльності або на всі банківські операції.

Рішення про відкликання ліцензії на всі банківські операції приймається Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Комісії з питань нагляду і регулювання діяльності банків. Якщо на протязі двох тижнів засновники і акціонери комерційного банку не приймуть рішення про форми подальшого його функціонування або припинення діяльності шляхом реорганізації чи ліквідації, Правління Національного банку України приймає рішення про ліквідацію банку.

Для здійснення наглядових функцій законодавством України Національному банку надані повноваження:

проводити перевірки кредитних установ та їх філій, одержувати і перевіряти їх звітність;

давати банкам обов’язкові для виконання приписи.

Згідно з Законом України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 року та Положенням “Про застосування НБУ до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства” від 26.05.2000 року. НБУ, здійснюючи контрольні функції, застосовує такі види заходів:

1. Примусове застереження. НБУвисловлює занепокоєння станом справ, вказує на допущені порушення та конкретні заходи щодо їх усунення.

2. Укладення письмової угоди з банком. Застосовується у випадку, коли банк допустив порушення, які впливають на його фінансовий стан. Банк складає план заходів по усуненню порушень.

3. Скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку. Здійснюється з метою прийняття програми фінансового оздоровлення банку або плану його реорганізації.

4. Видання розпорядження щодо:

а) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;

б) встановлення для банку підвищених економічних нормативів;

в) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;

г) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банками операцій з високим рівнем ризику;

д) заборони надавати бланкові кредити;

е) накладення штрафів;

є) тимчасова заборона власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв);

ж) тимчасове відсторонення посадової особи банку від посади;

з) реорганізація банку;

и) призначення тимчасової адміністрації

5. Відкликання ліцензії та ліквідація банку.