Розділи

загрузка...
5. Порядок фінансування народного господарства в Україні; Особливості фінансування державних підприємств у період переходу до ринкової економіки; Порядок фінансування промисловості та капіталовкладень; Фінансове право - Віхров О.П.

5. Порядок фінансування народного господарства в Україні

Особливості фінансування державних підприємств у період переходу до ринкової економіки

В умовах переходу до ринкової економіки в Україні повністю змінюється співвідношення між часткою видатків державних підприємств, що покривається за рахунок бюджетних безвідплатних асигнувань, та часткою видатків, що покривається за рахунок комерційного кредитування, яке завжди має відплатний характер.

Незважаючи на те, що власником державних підприємств є держава, в умовах ринкової економіки вона не фінансує 100 відсотків обсягів видатків цих підприємств повне бюджетне фінансування діяльності державних підприємств не допускається. Воно замінюється фінансуванням за рахунок власних коштів підприємств, широким використанням комерційних кредитів та виділенням часткового бюджетного фінансування у відповідності з державними програмами підтримки розвитку тієї чи іншої галузі економіки. Навіть у випадках, коли підприємству не вистачає власних оборотних коштів, їх нестача повинна покриватися за рахунок комерційних кредитів. Роль кредитів сьогодні значно збільшується, тому що вони залучаються до формування значної частки оборотних коштів державних та недержавних підприємств.

В період переходу до ринкової економіки в Україні виник новий вид державних підприємств казенні підприємства. Казенне підприємство це державне підприємство, що не підлягає приватизації. Особливості управління та фінансування діяльності казенних підприємств полягають в тому, що управління ними здійснюють органи, уповноважені управляти відповідним державним майном міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Ці ж органи здійснюють планування та фінансовий контроль за господарською діяльністю казенного підприємства, затверджують його фінансовий план, визначають порядок використання чистого прибутку підприємства шляхом встановлення обов’язкових нормативів розподілу такого прибутку, затверджують умови та фонд оплати праці з урахуванням умов, передбачених галузевою угодою.

Казенне підприємство відповідає по своїм зобов’язанням коштами та майном, що є в його розпорядженні, крім основних фондів. При недостатності у казенного підприємства таких коштів та майна відповідальність по його зобов’язанням несе держава як власник.

Порядок фінансування промисловості та капіталовкладень

Діяльність суспільства пов’язана з необхідністю майже безперервно створювати нові промислові та соціальні об’єкти будинки для житла, культурносоціального використання та виробництва, обладнання заводів, фабрик, окремих виробничих цехів необхідним оснащенням (автоматизованими лініями, станками, іншими основними фондами підприємств), а також фінансування їх реконструкції, капітального ремонту, проведення переобладнання тощо.

Фінансування капітальних вкладень це заснована на правових нормах діяльність державних органів, комерційних банків та підприємств, установ і організацій усіх форм власності з визначення та використання джерел покриття прямих видатків на створення нових, розширення, реконструкцію та переоснащення існуючих виробничих та соціально-культурних фондів, нормування витрат, планування, мобілізація та використання коштів цих джерел з обов’язковим проведенням контролю за їх цільовим використанням та дотриманням встановлених норм.

Тобто капіталовкладення це інвестування коштів на розвиток виробничих та невиробничих фондів. Виділяють такі види капіталовкладень:

виробничі інвестиції, до яких відносяться інвестиції в устаткування, що є засобами виробництва підприємств;

інвестування у житлове будівництво, включаючи видатки по утриманню житлового фонду;

інвестування органів державного управління, до яких відноситься створення, набуття та утримання адміністративних будівель та споруд, що використовуються державними органами та установами більше, ніж один календарний рік (адміністративні будівлі, школи, дорожня інфраструктура тощо). Вкладання коштів у військове устаткування розглядається не як інвестиції, а як споживання органів управління.

У відповідності з принципом оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних коштів, капітальні вкладення фінансуються діючими підприємствами насамперед з власних джерел, в другу чергу за рахунок банківського кредитування і в останню з коштів бюджету, які виділяються на те чи інше підприємство з урахуванням пріоритетності вироблюваної ним продукції.

Процес роздержавлення та приватизації створює умови для децентралізації та демонополізації економіки, зменшення питомої ваги державного сектору та збільшення недержавних інвестицій, вдосконалення механізму їх розподілу, розширення ринкових джерел капітальних вкладень.

Фінансування капітальних вкладень у відтворення основних фондів і на приріст матеріальновиробничих запасів з моменту прийняття Закону України “Про інвестиційну діяльність” входить до складу інвестицій. Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України та забезпечує рівний захист прав, інтересів та майна суб’єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також ефективне інвестування в народне господарство України, розвиток міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.

Під інвестиційною діяльністю мається на увазі сукупність практичних дій держави, юридичних осіб та громадян з метою реалізації інвестицій.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (“ноухау”);

права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

інші цінності.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріальновиробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, Кримської АРСР, органів місцевого самоврядування за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

бюджетних інвестиційних асигнувань:

безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

Державне інвестування здійснюють органи державної законодавчої та виконавчої влади України, Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів та позичених коштів, а також державні підприємства й установи за рахунок власних коштів і кредитування.

Особливою формою інвестування є інноваційна діяльність, спрямована на впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво та соціальну сферу. До інноваційної діяльності належить виробництво та поширення принципово нових видів техніки й технології; реалізація довготермінових науково-технічних програм з великими строками окупності капітальних витрат; фінансування фундаментальних досліджень; розробка нової ресурсозберігаючої технології.

Інвестиційна діяльність, що її здійснюють підприємства, організації та установи всіх форм власності, будується на основі державного регулювання, яке визначається показниками економічного та соціального розвитку народного господарства, Державним та місцевими бюджетами, що включають обсяги бюджетного фінансування цієї діяльності.

За інвестовані кошти провадиться капітальне вкладення у вигляді капітального будівництва, фінансування видатків розвитку діючих підприємств, а також їх реконструкція та технічне переозброєння.

Нове будівництво це спорудження комплексу об’єктів основного, допоміжного та обслуговуючого призначення новозбудованих підприємств, будинків та споруд, а також філій та окремих виробництв, котрі після введення в експлуатацію утримуватимуться на самостійному балансі.

Нове будівництво підприємств державної форми власності може бути включене у план наступного періоду виключно за умови, що потужності існуючих державних підприємств цієї галузі використовуються повністю з урахуванням можливості їх технічного переоснащення, реконструкції та ремонту.

Розширення підприємств це спорудження додаткових виробництв на діючих підприємствах, а також будівництво нових і розширення вже існуючих цехів, об’єктів основного, допоміжного та обслуговуючого призначення на території цих підприємств або на майданчиках, що межують з ними, аби створити додаткові чи нові виробничі потужності. До розширення діючих підприємств належить також утворення філій та виробництв, що входять до їх складу, які після введення їх в експлуатацію не перебуватимуть на самостійних балансах.

Реконструкція діючих підприємств це перебудова існуючих цехів та об’єктів основного, допоміжного й обслуговуючого призначення, пов’язана з вдосконаленням виробництва та підвищенням його технікоекономічного рівня на основі досягнень науково-технічного прогресу. Реконструкція, як правило, провадиться без розширення діючих площ будинків та споруд на основі комплексних проектів реконструкції всього підприємства з метою збільшити виробничі потужності, поліпшити якість та змінити номенклатуру вироблюваної продукції.

Обов’язковою умовою реконструкції є забезпечення вимог по охороні навколишнього середовища, поліпшення умов праці трудівників та зберігання кількості існуючих робочих місць. В разі, якщо нове високопродуктивне обладнання не може бути розташоване в наявних приміщеннях, під час реконструкції дозволяється спорудження нових будинків замість тих, що ліквідуються, бо подальша їх експлуатація через технікоекономічні умови визнана недоцільною.

Технічне переозброєння діючих підприємств це комплекс заходів для поліпшення технікоекономічного рівня окремих виробництв, цехів та дільниць на підставі впровадження передової техніки, технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого й фізично спрацьованого обладнання на нове, продуктивніше, а також вдосконалення загальнозаводського господарства й допоміжних служб. Технічне переозброєння провадиться на тих самих виробничих площах за проектами і кошторисами на окремі об’єкти та види робіт, але на підставі розробленого єдиного технікоекономічного обґрунтування. Технічне переозброєння підприємств спрямоване на інтенсифікацію виробництва з додержанням вимог охорони навколишнього середовища, збільшення виробничих потужностей, випуску продукції та поліпшення її якості, при забезпеченні зростання продуктивності праці, зниження матеріаломісткості у собівартості продукції, економії матеріальних і паливноенергетичних ресурсів, а також поліпшенні інших технікоекономічних показників.

Щоб забезпечити безперервність дії планів капітального будівництва і скоротити незавершене будівництво, підвищити відповідальність замовників та підрядчиків за своєчасне введення в дію виробничих потужностей та об’єктів, розроблюються переліки будов. До них включаються лише такі будови, економічна доцільність та господарська необхідність яких підтверджена проектнокошторисною документацією і технікоекономічним обґрунтуванням (ТЕО). У переліках будов наводяться завдання для введення потужностей і ліміти фінансування капітальних вкладень. Переліки будов, спільно з лімітами капітальних вкладень, проектами та кошторисами, є підставою для розробки титульних списків. Титульні списки будов розробляються на весь період будівництва з розбивкою по роках. У них встановлюються завдання щодо введення в експлуатацію виробничих потужностей та об’єктів основних фондів, а також обсяг капітальних вкладень та будівельномонтажних робіт з переліком виконавців підрядних будівельних організацій.

Обов’язковою умовою включення будов до титульних списків є: наявність затвердженої у встановленому порядку проектнокошторисної документації заздалегідь замовленої специфікації для кожного виробничого комплексу, що будується, на технологічне, енергетичне, підйомнотранспортне, насоснокомпресорне та спеціальне обладнання, що потребує тривалого циклу виготовлення.

Титульні списки є основним плановим документом на весь період будівництва, вони обов’язкові для замовників, підрядників, планових, фінансових органів, банків, постачальників устаткування та конструкцій.

На великі будови з тривалими циклами будівництва обов’язково складаються внутрішньобудівельні титульні списки.

Внутрішньобудівельний титульний список складається з чотирьох розділів:

1 розділ перелік і показники об’єктів виробничого призначення. В ньому наводяться такі дані: дата початку будівництва, загальна його кошторисна вартість, в тому числі вартість будівельномонтажних робіт, відомості про зміни незавершеного виробництва, план введення в дію; порядок розрахунків за виконані будівельномонтажні роботи.

2 розділ перелік та показники по об’єктах житлового будівництва. В ньому наводяться аналогічні з першим розділом дані.

3 розділ перелік та показники об’єктів культурнопобутового будівництва.

4 розділ складається тоді, коли створюється матеріальнотехнічна база підрядної організації, яка будує згідно з показниками, наведеними у 1 розділі.

Внутрішньо будівельний титульний список затверджує керівник галузевого міністерства або виробничого об’єднання, за узгодженням з підрядною організацією.

Титульні списки та внутрішньобудівельні титульні списки підстава для укладення договорів підряду, фінансування будови, оплати постачальникам устаткування, будівельних матеріалів і конструкцій.

Капітальне будівництво здійснюється за індивідуальним і типовим проектом. За індивідуальними проектами проектування здійснюється в два етапи: 1й етап розробка технікоекономічного обґрунтування із зведеним кошториснофінансовим розрахнком, на підставі якого визначається обсяг фінансування та джерела; 2й етап розробка робочих креслень із зведеним кошториснофінансовим розрахунком. Зведений кошториснофінансовий розрахунок до робочих креслень є підставою для розрахунків замовника з підрядчиком за виконані роботи. Отже, на першому етапі стосунки регулюються фінансово-правовими нормами; на другому етапі фінансово-правовими та цивільноправовими нормами.

Розробка кошторисної документації за типовими проектами з урахуванням виконання геологічних досліджень, прив’язки на будівельному майданчику здійснюється в один етап розробка робочих креслень із зведеним кошториснофінансовим розрахунком, який є підставою для розрахунків замовлення з підрядником за виконані роботи. Будови, залежно від терміну їх виконання, поділяються на задільні першого року початку будівництва; перехідні розпочаті попереднього року, що тривають нинішнього й переходять на наступний рік; пускові це будови, закінчення яких має відбутися в планованому році. Під час розподілу фінансування для забезпечення будівництва перевага віддається пусковим об’єктам.

Організаційні форми управління будівництвом залежать від способу виконання будівельномонтажних робіт підрядного або господарського. Дев’яносто відсотків обсягу всіх будівельномонтажних робіт виконуються підрядним способом.

При підрядному способі ведення робіт замовник укладає договір з підрядною будівельною організацією на виконання будівельномонтажних робіт відповідно до Правил про договори підряду на капітальне будівництво. Ці відносини регулюються нормами цивільного права.

Для фінансування робіт і розрахунків за їх виконання замовник подає банку, що його обслуговує, таку документацію:

примірник внутрішньобудівельного титульного списку, довідку про наявність проектної документації, копію кошториснофінансового розрахунку до робочих креслень;

план фінансування та договір підряду.

Згадані стосунки з банками, що фінансують будівництво, а також здійснення контролю за ходом виконання робіт регулюються нормами фінансового права.

В разі виявлення порушень фінансової дисципліни, зокрема, завищення обсягів виконаних робіт, встановлених фактичним контролем, банк має право застосовувати штрафні санкції. Насамперед поновлюються суми, що були одержані підрядником незаконно, та стягується з нього штраф. Якщо завищення обсягів робіт проводилося за згодою замовника (це підтверджується його підписом на квартальному акті виконуваних робіт форми № 2), то нарахований штраф розподіляється рівними частинами між замовником та підрядником.

При господарському способі підприємство, маючи власну виробничобудівельну базу, само виконує будівельномонтажні роботи.

Для фінансування будівельномонтажних робіт, які виконуються господарським способом, а також для розрахунків за обладнання, що постачається, яке потребує монтажу, будівельні конструкції і матеріали, підприємство надає банкові, що його обслуговує, такі документи:

внутрішньобудівельний титульний список;

план фінансування, довідку про затвердження проектнокошторисної документації;

копію зведеного кошториснофінансового розрахунку до робочих креслень;

план по праці та заробітній платні.

Фінансування видатків місцевих бюджетів на капітальні вкладення здійснюється у відповідності з Інструкцією Мінфіну та Національного банку України “Про порядок фінансування коштів місцевих бюджетів на капітальні вкладення” від 04.02.94. Фінансування капітальних вкладень за рахунок місцевих бюджетів здійснюється шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями з основних поточних бюджетних рахунків на поточні бюджетні рахунки головних розпорядників коштів та підприємств, організацій і установ. Видаткові розписи плани фінансування капітальних вкладень (ф. 12) не складаються і не подаються установам банків.

Поточні бюджетні рахунки головних розпорядників коштів, підприємств, організацій і установ відкриваються в установах банків на балансовому рахунку № 182 “Кошти місцевих бюджетів для фінансування капітальних вкладень та інших операційних видатків” і рахунку № 740 “Кошти довгострокового кредитування за рахунок бюджету”.

Державна кредитна підтримка державним та комунальним підприємствам надається на загальних умовах їхньої кредитоспроможності під затверджені проекти використання коштів, бізнесплани, плани структурної перебудови, проекти санації підприємств. Надання коштів у таких випадках здійснюється під заставу майна підприємств або векселів, одержаних цими підприємствами від споживачів їхньої продукції. Рішення про надання кредиту й про розмір ставки за користування ним або про відмову надати кредит, оформлюється спільним протоколом, який є підставою для укладання кредитних угод між Національним банком України та комерційними банками.

На Національний банк України покладено організацію роботи щодо надання державної кредитної підтримки, обліку та проведення розрахунків з підприємствами, а також за цільовим використанням державної кредитної підтримки.

Практично комерційні банки видають кредити на підставі перелічених актів та кредитних угод, укладених з інвесторами. Вони також наглядають за цільовим використанням виданого ними кредиту, і в разі порушення кредитної дисципліни в місячний термін стягують з підприємства кредит і застосовують економічні санкції, передбачені кредитною угодою.

Комерційні банки щокварталу звітують перед Національним банком України про використання коштів на державну кредитну підтримку, надходження коштів від підприємств у рахунок погашення чергових внесків за кредитом та одержання процентів за користування кредитом.

Зведена інформація, одержана від усіх комерційних банків про використання коштів на державну підтримку Національним банком України, подається Міністерству фінансів України.

В процесі поглиблення реформ, спрямованих на ринкові відносини в Україні, на розвиток економіки, створення матеріальнотехнічної бази, дедалі більше залучаються іноземні інвестиції.

Прийнятим Законом України “Про режим іноземного інвестування” визначені види іноземних інвестицій, оцінка іноземних інвестицій, державні гарантії захисту іноземних інвестицій, їх правовий режим, компенсації та відшкодування збитків іноземним інвесторам тощо. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

валюти України при реінвестиціях в об’єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об’єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);

будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав;

акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов’язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноухау тощо;

прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

інших цінностей відповідно до законодавства України.