Розділи

загрузка...
2. Правові основи кошторисно бюджетного фінансування; Кошторис як індивідуально-плановий акт; Фінансове право - Віхров О.П.

2. Правові основи кошторисно бюджетного фінансування

Виділення коштів з бюджету на забезпечення діяльності апарату законодавчої та виконавчої влади, управління, суду й прокуратури, обороноздатності країни, на утримання соціально-культурної сфери, а також державних та комунальних підприємств, установ та організацій, які не мають своїх доходів (бюджетних установ), здійснюється шляхом кошторисно-бюджетного фінансування.

Кошторисно-бюджетне фінансування це метод безповоротного, безвідплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі фінансових планів кошторисів витрат.

Таким чином, за цим методом фінансується майже вся невиробнича сфера суспільства, що базується на державній або комунальній формі власності (бюджетна сфера). Обсяг передбачуваних витрат згідно з кошторисами закріплюється в бюджетах, які приймаються на відповідних рівнях у Державному бюджеті, бюджеті Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетах. Кошторисно-бюджетне фінансування здійснюється на основі загальних принципів бюджетного фінансування.

На кошторисно-бюджетному фінансуванні утримуються державні та комунальні:

установи соціальної сфери;

освітні установи школи, середні спеціальні та вищі учбові заклади;

установи охорони здоров’я лікарні та поліклініки, здоровпункти, державні та дитячі дошкільні установи;

установи культури бібліотеки, будинки культури, дитячі театри, об’єкти фізичної культури, а також:

установи Міністерства оборони, Прикордонних військ, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України;

органи законодавчої та виконавчої влади, суди та прокуратура.

Кошторис як індивідуально-плановий акт

Основним документом, що визначає витрати бюджетних установ, є кошторис.

Кошторис витрат основний плановий документ, який визначає загальний обсяг, цільове надходження та використання, а також щоквартальний розподіл коштів, що відпускаються з бюджету на утримання бюджетних установ або на здійснення централізованих заходів по соціальному, господарському, екологічному, культурному та іншому будівництву.

Фінансування з бюджету виконується тільки на основі затверджених для цього кошторисів видатків. Витрати бюджетних коштів без затвердженого в установленому порядку кошторису недопустимі.

Кошторис витрат на утримання бюджетних установ є індивідуальним фінансово-плановим актом, що встановлює права і обов’язки керівників цих установ по використанню зазначеного обсягу грошових засобів, а також права і обов’язки фінансуючих органів по виділенню цих грошових коштів і контролю за їх правомірним використанням. Для кожної бюджетної установи вірно складений і своєчасно затверджений кошторис є індивідуальним фінансово-плановим актом, на основі якого ця установа фінансується протягом календарного року.

Забезпечення бюджетних установ грошовими ресурсами називається кошторисно-бюджетним фінансуванням. Кошторисно-бюджетне фінансування це система науково та економічно обґрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів і напрямів використання фінансових ресурсів, а також визначення їх оптимальних обсягів для кожного об’єкта, що фінансується.

При кошторисно-бюджетному фінансуванні фінансово-правові відносини виникають тільки з моменту затвердження кошторису. В цьому і полягає правове значення кошторису як індивідуального фінансово-планового акту, який хоч і не встановлює правових норм, але направлений на їх виконання і конкретизує ту чи іншу правову норму у розрізі конкретного правовідношення.

У практичній діяльності бюджетних установ застосовуються чотири види кошторисів витрат: індивідуальні, загальні, зведені та кошториси витрат на централізовані та інші заходи. Усі види кошторисів складаються відповідно до Класифікації доходів і видатків державного та місцевих бюджетів України (бюджетної класифікації).

За економічною структурою видатки бюджету поділяються на загальні видатки; поточні видатки; капітальні видатки; кредитування без погашення.

До загальних видатків відносяться поточні видатки та капітальні видатки. До поточних видатків відносяться:

видатки на товари і послуги оплата праці державних службовців, нарахування на заробітну плату, придбання предметів постачання і матеріалів, видатки на відрядження, дослідження та розробки;

виплата процентів, а саме банківським установам, за внутрішніми позиками та за зовнішнім державним боргом;

субсидії і поточні трансферні виплати, а саме субсидії державним підприємствам, фінансовим установам, дотації на покриття збитків державних підприємств, інші субсидії;

трансферні платежі органам державного управління інших рівнів кошти, що передаються іншим бюджетам, тощо;

трансфери населенню виплата пенсій та допомог, стипендій, оплата безплатно виданих квартир і комунальних послуг тощо;

трансфери за кордон платежі іншим країнам. До капітальних видатків відносяться:

придбання основного капіталу;

капітальне будівництво будівництво житла, виробничих об’єктів, об’єктів соціально-культурного та побутового призначення тощо;

капітальний ремонт ремонт житлового фонду, виробничих об’єктів, об’єктів соціально-культурного, побутового та адміністративного призначення тощо;

створення державних запасів та резервів;

капітальні трансфери.

Статті у класифікації відображають окремі види видатків та визначають їх цільове призначення. Перелік видатків, які включаються у окремі статті, встановлюються наказами та листами Міністерства фінансів України.

Для утримання однотипових невеликих установ (таких, як школи, бібліотеки, клуби, відділи у складі виконкомів або апараті адміністрації тощо), які обслуговуються централізованими бухгалтеріями, складаються загальні кошториси, в яких обов’язково розшифровується обсяг фінансування за статтями на кожну установу окремо.

Індивідуальні кошториси витрат бюджетних установ складаються за відповідними параграфами бюджетної класифікації. Міністерствами, відомствами та відділами виконкомів органів місцевого самоврядування складаються фінансові плани з розрахунками та обґрунтуванням видатків, які називаються кошторисами на централізовані заходи (такі, як проведення нарад, конференцій тощо).

Види кошторисів відрізняються між собою різним рівнем узагальнення інформації про видатки. Індивідуальний кошторис відображує вимоги у коштах кожної окремої бюджетної установи з урахуванням специфіки їх функціонування. Загальні кошториси складаються для видатків груп однотипових установ.

Зведені кошториси вміщують всі видатки на утримання установ, що підпорядковані одному міністерству чи відомству. Такі кошториси об’єднують всі індивідуальні, загальні кошториси та кошториси на централізовані заходи.

Кошторис витрат будь-якої бюджетної установи, складається з 4 частин:

загальні відомості;

виробничі показники;

розрахунки по видах витрат;

зведення витрат.

До загальних відомостей про бюджетну установу відносять: її найменування, адресу, бюджет, з якого вона фінансується, з вказівкою номерів розділу, глави та параграфа за бюджетною класифікацією.

В другій частині наводяться дані оперативнотехнічного характеру (паспортизації), на підставі яких проводяться розрахунки необхідних асигнувань. До таких даних належать, наприклад: кількість студентів, учнів у школах та кількість створених класів, кількість місць у кінотеатрі, кількість ліжок у стаціонарах лікарень у середньому. Також наводяться необхідні Відомості про матеріальнотехнічну базу приміщення за їх Призначенням, система опалення, наявність транспортних засобів тощо.

Третя частина кошторису містить всі економічні обґрунтування розрахунки по кожній з статей за елементами витрат.

В четвертій частині робиться зведення витрат за статтями з розподілом за кварталами року. Сума кожної з статей визначена на підставі даних другої частини й відповідає даним економічного розрахунку з третьої частини.

Кожна з статей кошторису витрат має однорідну групу витрат, передбачених бюджетною класифікацією. Наведемо основні статті кошторису витрат, встановлені бюджетною класифікацією.

Стаття 1. Заробітна плата. В цю статтю зараховуються всі витрати на оплату заробітної плати відповідно до посад, встановлених окладів і ставок з урахуванням вчених ступенів, наукових звань, професійних категорій, присвоєних атестаційними комісіями або розцінками на роботи, як штатним працівникам, так і тим, що працюють за сумісництвом, а також на погодинну оплату праці викладачів. Згідно з цією статтею робляться також доплати за виконання різноманітних робіт, усі види додаткової оплати праці викладачів навчальних закладів за завідування учбовими кабінетами, лабораторіями, за виконання обов’язків класних керівників, за перевірку письмових робіт учнів; оплата консультантів у лікувальних закладах; виплата за звання дійсним членам і членамкореспондентам академії; виплата премій і подання матеріальної допомоги працівникам органів державної влади і управління, правоохоронних органів, де ці затрати проводяться в межах фонду оплати праці; оплата праці осіб, що не перебувають у штаті даної установи, залучених для виконання робіт на договірних засадах.

Стаття 2. Нарахування на заробітну плату. За цією статтею плануються і враховуються відрахування до Пенсійного фонду України та відрахування на соціальне страхування працівників з фонду заробітної плати згідно з статтею 1 (Виняток становить заробітна плата викладачамвійськовим з військових кафедр вузів, на яку нарахування не робляться). Нарахування на заробітну плату робляться в розмірі 37% від фонду заробітної плати, які потім розподіляються: Пенсійному фонду 88%, органам соціального страхування 12% від нарахованої суми.

Стаття 3. Канцелярські та господарські витрати. На цю статтю відносяться такі видатки: придбання канцелярського приладдя, витрати по публікаціях, абонементна плата за телефони й телетайпи, оплата міжміських переговорів, витрати на придбання довідкової та періодичної літератури, оплата за позавідомчу охорону і охороннопожежну сигналізацію, оренда приміщень, оплата за водопостачання й каналізацію, освітлення та опалення, придбання матеріалів для утримання приміщень у чистоті та проведення поточних ремонтів, прання білизни та проведення дезинфекцій, утримання транспорту й послуги сторонніх транспорту й механізмів, які залучаються до виконання робіт, тощо.

Стаття 4. Відрядження та службові поїздки. Витрати цієї статті складаються з оплати проїзду, добових і квартирних при службових відрядженнях адміністративноуправлінського персоналу; витрати на придбання проїзних квитків на внутрішньо міський транспорт для працівників, діяльність яких пов’язана з роз’їздами по місту. За цією ж статтею проводиться оплата надбавок до заробітної плати, “підйомних”, якщо фахівці запрошуються з інших регіонів. Але на цю статтю не відносяться видатки, пов’язані з оплатою відряджень на наукові конференції, семінари, симпозіуми та інші поїздки з науковою метою вони будуть віднесені на статтю 18.

Стаття 8. Стипендії. Визначення розміру асигнувань за даною статтею робиться окремо на виплату стипендій студентам денних вузів, студентаміноземцям, яких беруть на навчання за контрактною системою, а також студентам вечірніх та заочних відділень останніх курсів у розмірі місячної стипендії в Період перебування у відпустках без збереження утримання, що надаються їм згідно з чинним законодавством для ознайомлення безпосередньо на виробництві з роботою за обраною спеціальністю; оплата стипендій аспірантам, ординаторам, слухачам курсів іноземної мови, слухачам підготовчих відділень.

Стаття 9. Витрати на харчування. За цією статтею робляться витрати на харчування в лікувальних установах, дитячих будинках та школахінтернатах, дитячих дошкільних установах, в училищах, де учні, курсанти перебувають на повному державному забезпеченні. Відповідно до цієї ж статті проводиться фінансування витрат на видачу безплатного спец харчування (молока) працівникам учбових закладів, які працюють У шкідливих умовах (з хімічними реактивами тощо).

Стаття 10. Придбання медикаментів та перев’язувальних засобів. Як правило, витрати за цією статтею передбачаються лише в стаціонарах лікарень, поліклініках, здоровпунктах, жіночих. консультаціях, будинках дитини. Крім медикаментів і перев’язувальних засобів за цією статтею купуються кров і плазма для переливання, бакпрепарати, хімреактиви й хімпосуд для проведення аналізів, оплачуються донори та їх харчування.

Стаття 12. Придбання устаткування й інвентаря. Виділення коштів з бюджету на придбання устаткування й інвентаря провадиться за встановленими економічними нормами, які розраховуються разом із статтею 16 в процентному відношенні від вартості основних фондів установи за даними останнього річного звіту. Розмір процентів залежить від можливостей бюджету, з якого фінансується установа.

Кошти ст. 12 і ст. 16 становлять фонд розвитку установи. За цією статтею здійснюються витрати на придбання для учбового процесу та для науки обладнання й техніки; для господарського обслуговування меблі і транспортні засоби, господарський інвентар та інструменти.

Стаття 14. Придбання м’якого інвентаря та спецодягу. За даною статтею кошти витрачаються на придбання постільної білизни для стаціонарів лікарень, гуртожитків учбових закладів, спецодягу для персоналу та хворих у лікарнях, для персоналу всіх установ охорони здоров’я, для хіміків, біологів, господарських робітників у вузах і технікумах та інших установах; видатки на придбання і виготовлення білизни, одягу, взуття, обмундирування і постільних речей, а також спеціального (захисного) одягу в порядку, передбаченому рішеннями уряду.

Стаття 15. Державні капітальні вкладення. Кошти даної статті призначаються на оплату робіт по будівництву нових об’єктів, придбання й монтаж устаткування, реконструкції будинків, споруд і устаткування. Витрати провадяться лише за наявності проектнокошторисної документації, затвердженої у встановленому порядку.

Стаття 16. Капітальний ремонт будинків і споруд. Капітальний ремонт об’єктів у межах відпущених асигнувань проводиться за наявності технічної документації дефектних актів, що визначають обсяг та вартість ремонтів і актів виконаних робіт (форма № 2), які підтверджують фактичне виконання. Кошти даної статті можуть бути використані на поліпшення благоустрою та реконструкцію об’єктів.

Стаття 18. Інші витрати. Асигнування за цією статтею можна згрупувати в 4 основні групи:

1. Витрати на організацію і проведення заходів культурноосвітнього характеру. Сюди відносяться витрати по проведенню: заходів культурноосвітнього характеру серед учнів, дітей, хворих та інвалідів; фізкультурних заходів; організації тимчасових виставок по мистецтву; операційні видатки по телебаченню і радіомовленню (по експлуатації технічних засобів зв’язку, по власних кінозйомках, оплаті послуг театрів); придбання (замовлення) драматичних, музичних і художніх творів органами Міністерства культури; заходів по культурних зв’язках із зарубіжними країнами; проектування і виготовлення моделей пам’ятників і бюстів; фінансування видавництв і редакцій газет; проведення загальнорайонних і загальноміських заходів, пов’язаних із святами, в межах дозволених сум.

2. Видатки учбові і на виробничу практику учнів. Це придбання різних посібників, письмових та креслярських приладь, матеріалів і предметів інвентаря для учбових і лабораторних занять учнів і аспірантів, а також для занять з дітьми ”, дитячих садках, дитячих будинках, дитячих санаторіях та інших дитячих закладах; на проведення учбових екскурсій; оплата витрат на відрядження викладачам, котрі виїздять для проведення занять на консультаційних пунктах і у філіях вузів; видання та придбання учбових програм і методичних вказівок; придбання бланків журналів, дипломів, студентських квитків, залікових книжок та іншої документації для учбових закладів; купівлю, доставку й утримання піддослідних тварин, що придбані для учбових занять; оплата в навчальних закладах електроенергії для технічних цілей, опалення теплиць, віваріїв та оранжерей, води, пару і газу для учбових цілей; проведення зборів учнів у таборах; оплата організації нового прийому учнів. Визначення обсягу витрат на ці цілі здійснюється шляхом множення встановленої норми за кожним видом витрат на середньорічну кількість студентів.

Витрати на проведення виробничої практики включають в себе оплату проїзду до місця проходження практики й назад, оплату житла студентам, що виїздять на практику, а також оплату витрат на відрядження керівникам практики викладачам. Фінансування цих витрат здійснюється згідно з чинним законодавством про оплату службових відряджень.

3. Витрати на науково-дослідну роботу. До цієї групи належать витрати трьох видів:

а) безпосередньо витрати кафедр і бюджетних лабораторій на оплату виготовлення дослідних зразків і моделей машин, механізмів, лабораторних стендів; витрати на придбання матеріалів і предметів, необхідних для проведення науково-дослідної роботи, що проводиться кафедрами вузу; утримання піддослідних тварин для наукових дослідів; проведення наукових сесій, з’їздів, конференцій. До цього ж виду витрат належать витрати на оплату електроенергії вона споживається для роботи машин і механізмів при виконанні наукових досліджень;

б) витрати на наукові відрядження й експедиції. На кожну наукову експедицію складається розрахунок експедиційних витрат відповідно до чинного законодавства й додається до кошторису витрат. Визначення обсягу витрат на наукові відрядження провадиться за планом науково-дослідних робіт, фінансування яких сформоване на конкурсній основі. Тут же передбачені витрати на оплату відряджень професорськовикладацькому персоналу та науковцям, що виступають доповідачами на конференціях і симпозіумах в інших вузах та наукових організаціях. За цією ж статтею плануються витрати на наукові відрядження аспірантів, якщо вони передбачені індивідуальними планами роботи;

в) витрати, пов’язані з захистом дисертацій. Це оплата праці вченихопонентів та відшкодування їм витрат на відрядження, оплата за друкування авторефератів.

4. Витрати на придбання книг для бібліотек, вузів, технікумів, шкіл. Ці витрати плануються, виходячи з норм, розрахованих на одного студента, учня. Проводяться також витрати на передплату видань газет і журналів.