Розділи

загрузка...
Ресурсні платежі в податковій системі України; Фінансове право - Віхров О.П.

Ресурсні платежі в податковій системі України

Дуже тісно до системи місцевих податків і зборів примикає механізм ресурсних платежів. Розрахунки за використання деяких природних ресурсів закріплені на рівні податкової системи (плата за землю, лісовий дохід), проте ряд платежів регулюється відносно відокремлено, а механізм їх обрахування та вилучення дуже схожий на податкові відрахування і кошти, що отримуються за рахунок ресурсних платежів, також поступають в бюджети різних рівнів і є джерелом насичення їх доходної частини.

В бюджет стягується:

1. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

2. Збір за спеціальне використання прісних водних ресурсів.

3. Збір за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин.

4. Збір за геологорозвідувальні роботи.

5. Рентна плата за нафту та природний газ, що видобувається в Україні.

6. Різниця в цінах за природний газ.

7. Надходження коштів від приватизації майна державних підприємств.

Механізм розрахунку плати за воду було конкретизовано постановами Мінекономіки України від 13.07.1992 р. № 20 “Про тарифи на воду, яка забирається із водогосподарських систем” і від 05.01.1993 р. № 2 “Про тарифи на воду”. В теперішній час плата за воду обчислюється та сплачується у відповідності з Інструкцією “Про порядок обчислення та сплати платежів за спеціальне використання прісних водних ресурсів”, затвердженою наказом ГДПА України, Мінекономіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Держкомітету України по водному господарству, Держкомітету України по геології та використанню надр від 14.04.94 р.

Плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів встановлюється з метою формування зацікавленості суб’єктів підприємницької діяльності в раціональному використанні водних ресурсів. Введення цієї плати не звільняє суб’єктів від сплати платежів за скиди у водні об’єкти забруднюючих речовин, штрафів за порушення природоохоронного законодавства.

До спеціального використання прісних водних ресурсів належить використання водних ресурсів для задоволення потреб у воді виробничих і сільськогосподарських потреб, потреб населення. Спеціальне використання прісних водних ресурсів здійснюється в декількох формах:

використання водних ресурсів для задоволення виробничих потреб і потреб населення у воді за допомогою спеціальних пристроїв;

використання води без застосування спеціальних пристроїв та установок, які можуть вплинути на якісні та кількісні показники стану водних ресурсів;

користування водними об’єктами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Платниками виступають підприємства промисловості та підприємства, що відповідно до класифікатора галузей народного господарства, належать до галузі “Промисловість”, в тому числі і підприємства теплоенергетики, незалежно від форми власності, що мають самостійний баланс і є юридичними особами. Вони вносять в бюджет плату за воду, забрану із водогосподарських систем чи підприємств комунального господарства. Платниками виступають також суб’єкти підприємницької діяльності водокористувачі незалежно від форм власності, що вважаються юридичними особами, включаючи підприємства гідроенергетики і водного транспорту, підприємства з іноземними інвестиціями, їх філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не вважаються юридичними особами, але мають окремий баланс, поточний і розрахунковий рахунок в банку, а також господарські виробничі підрозділи, що не мають статусу юридичної особи та підвідомчі негоспрозрахунковим організаціям.

Об’єктом обчислення плати за воду є обсяг води, яку споживачі використовують для власних потреб, незалежно від того чи вона поступає безпосередньо із водогосподарських систем або інших водокористувачів чи від підприємств комунального господарства.

При використанні води на потреби об’єктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства, побутового обслуговування тощо плата в бюджет вноситься за всю забрану воду, якщо ці служби забирають її з системи водопостачання промислового підприємства, на балансі якого він і знаходиться.

Плата за воду не вноситься:

якщо вона відпускається іншим споживачам;

якщо вона забирається рибозаводом;

якщо вона забирається не з системи водопостачання промислового підприємства службами, що знаходяться на його балансі;

на підземні лікувальні і термальні води, підземні промислові води;

за морську воду.

Нормативи плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів затверджуються Кабінетом Міністрів України в гривнях за 1 куб. метр води, що використана із водогосподарської системи.

Платежі, здійснювані на геологорозвідувальні роботи, справлялись у відповідності з постановами і наказами Міністерства економіки України. З 1 жовтня 1995 року введено новий порядок відрахувань на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.95 р. № 645, який базується на статті 33 Кодексу України про надра.

Відрахування на геологорозвідувальні роботи обчислюються за нормативами користувачами всіх форм власності, які добувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах. Ці нормативи визначаються як частина вартості одиниці добутої мінеральної сировини. В цьому випадку вартість одиниці добутої мінеральної сировини обчислюється за цінами реалізації без обліку плати за користування надрами при видобутку корисних копалин, рентної плати та податку на додану вартість.

Нормативи обчислюються у відсотках до вартості одиниці добутої мінеральної сировини. При цьому вартість одиниці цієї сировини визначається за ціною реалізації без обліку ПДВ, рентних платежів і плати за надра. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.95 р. № 773 Міністерству економіки України надано право встановлення нормативів зазначених відрахувань.

Відрахування за геологорозвідувальні роботи сплачуються в Державний бюджет і відносяться на собівартість продукції користувачів надр. Від плати відрахувань за геологорозвідувальні роботи звільняються власники землі та землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб чи користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність чи користування земельних ділянках.

По закінченню кожного кварталу користувачі надр обчислюють повну суму відрахувань за геологорозвідувальні роботи зростаючим підсумком з початку року, виходячи з фактичної вартості мінеральної сировини, і подають податковим адміністраціям розрахунки в терміни, визначені для подання бухгалтерські звітності. Остаточна сплата відрахувань здійснюється в п’ятиденний термін з дати, встановленої для надання бухгалтерської звітності.

З 1 квітня 1994 року в Україні введена плата за спеціалізоване використання надр при видобуванні копалин. Тимчасовий порядок сплати визначає єдині на території України, її континентальному шельфі правила перерахування її в бюджет. Використання надр здійснюється на основі спеціальних ліцензій.

Платниками виступають всі суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють спеціальне використання надр при наявності спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами в межах території України, її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони. Платниками виступають суб’єкти, які здійснюють всі види користування надрами.

Об’єктом сплати є обсяг добування корисних копалин (для нафти, газового конденсата, гідромінеральних ресурсів), погашені балансові запаси. До непогашених запасів належать як здобуті, так і залишені нездобутими із надр (втрачені) балансові запаси корисних копалин. До втрачених корисних копалин в процесі видобування належать всі види втрат в надрах.

Плата за корисні копалини нараховується за єдиним для всіх користувачів нормативом за кожну одиницю погашених балансових запасів корисних копалин чи за кожну одиницю здобутих корисних копалин. Цей норматив встановлюється в розмірі 1% реалізації одиниці добутої мінеральної сировини без обліку податку на додану вартість. Для підприємств вугільної промисловості до нормативу плати застосовується коефіцієнт 0,5. Для гірничодобувних підрозділів, що передають свою продукцію для переробки за собівартістю, при визначенні плати замість ціни враховується собівартість в межах гірничодобувного підрозділу, збільшена на коефіцієнт 1,1. Сума платежу обчислюється платником самостійно і відноситься до витрат виробництва.

Користування надрами узгоджується з місцевими радами, а при необхідності з іншими зацікавленими міністерствами та відомствами. Окрема ліцензія надається на кожний вид діяльності по користуванню надрами. Для одержання ліцензії на здійснення експлуатації родовищ корисних копалин необхідна експертиза та оцінка запасів корисних копалин Державною комісією України з запасів природних копалин.