Розділи

загрузка...
Система і джерела фінансового права; Фінансове право - Віхров О.П.

Система і джерела фінансового права

Визначення предмета фінансового права і його місця в системі права України в цілому є однією з необхідних умов побудови системи фінансового права. Під системою фінансового права розуміємо об’єктивно обумовлену внутрішню його побудову, об’єднання і розміщення фінансово-правових норм в певному взаємозв’язку і послідовності. Для створення такої системи необхідно знайти і вміло застосувати достатню кількість адекватних об’єктивних критеріїв. При цьому необхідно враховувати економічний зміст в цілому і особливо окремих груп фінансово-правових відносин при побудові системи фінансового права і користуватись при цьому прийнятою систематикою фінансової науки. З цим погоджуються, і небезпідставно, більшість вченихправників, які займаються вивченням фінансового права.

Однак критерії економічного змісту норм і відносин не можуть бути єдиними при встановленні системи фінансового права.

Фінансове право є галуззю права в цілому, і нехтування юридичними особливостями норм, що входять до нього, в такому принциповому питанні, як питання про систему права як галузі, було б підміною права економікою, відмовою від аналізу юридичної форми цих відносин.

Ось чому поряд із встановленням економічних критеріїв змісту норм і відносин фінансового права, а також використанням систематики науки про фінанси, в питанні про систему фінансового права необхідно виходити і з чисто юридичних особливостей і правових принципів цієї галузі права.

Право не тільки відображає суспільні відносини. Його призначення – регулювати і активно впливати на них. Тому на побудову системи фінансового права, групування норм, формування інститутів мають вплив і потреби суспільної практики.

Тільки таке поєднання юридичних і економічних критеріїв, суспільного призначення права створює достатні передумови для встановлення науково обґрунтованої системи фінансового права. Групування фінансово-правових норм має дві сторони зовнішню і внутрішню. Зовнішня сторона вказує на місце фінансового права в системі права України. Внутрішня сторона систематизації фінансово-правових норм має на увазі їх групування відповідно до внутрішнього змісту і ієрархії загальногалузеві норми, норми підгалузеві, норми окремих фінансово-правових інститутів.

У зв’язку з цим, а також аналогічно з іншими галузями права України, фінансове право поділяється на два великих блоки фінансово-правових норм Загальну і Особливу частини. Така побудова системи фінансового права дозволяє науці, що його вивчає, здійснювати дослідження загальних питань теорії цієї галузі права, і розробку питань, пов’язаних з подальшим розвитком і удосконаленням окремих фінансово-правових інститутів з урахуванням вимог практики, сприяє поліпшенню вивчення цієї галузі права студентами, полегшує користування відповідним законодавством, сприяє вирішенню актуальних завдань систематизації фінансового законодавства.

В Загальну частину фінансового права, як галузі права, входять фінансово-правові норми, що закріплюють: загальні принципи, правові форми і методи фінансової діяльності держави:

систему державних органів, що здійснюють фінансову діяльність, їх ієрархію, компетенцію, правовий статус, завдання і функції, форми і методи роботи; основні риси фінансово-правового положення інших суб’єктів, з якими ці органи вступають у фінансово-правові відносини: зміст, форми і методи фінансового контролю тощо. Загальна частина фінансового права будується в основному на аналізі правових елементів фінансових відносин.

Норми Загальної частини фінансового права конкретизуються у фінансово-правових нормах Особливої частини. Загальна і Особлива частини фінансового права перебувають в нерозривному зв’язку, оскільки в своїй основі вони є відображенням цілого і його елементів. Положення Загальної частини застосовуються до усіх розділів Особливої частини.

Особлива частина фінансового права складається з низки великих розділів (їх іноді в юридичній літературі називають підгалузями), які в свою чергу складаються з фінансово-правових інститутів. Кожний із фінансово-правових інститутів являє собою систему фінансово-правових норм, що регулюють групу однорідних фінансових відносин. А в розділи об’єднуються групи споріднених фінансово-правових інститутів. Наприклад, розділ "Правове регулювання державних витрат" складається з інститутів "правовий режим кошторисно-бюджетного фінансування" і "правовий режим фінансування окремих галузей народного господарства", розділ "Бюджетне право" також складається з двох фінансово-правових інститутів "бюджетний устрій", "бюджетний процес".

В Особливу частину фінансового права входять розділи, що об’єднують фінансово-правові норми, які регулюють суспільні відносини в сфері: державного бюджету; позабюджетних державних і муніципальних фондів; фінансів державних підприємств, державних і місцевих податків і інших обов’язкових платежів; державного кредиту; державного страхування; державних видатків; банківського кредитування і безготівкових розрахунків; грошового обігу і валютного регулювання. Відповідно до системи фінансового права як галузі права побудована і система фінансового права як навчальної дисципліни. Досвід показав найбільш доцільне групування матеріалу за ознаками Загальної і Особливої частин.

В Загальну частину системи курсу фінансового права включаються питання, що стосуються усіх правових інститутів, які об’єднуються в Особливій частині. Вони відображають загальні риси і закономірності внутрішнього розвитку фінансово-правових відносин: поняття, предмет і метод фінансового права; зміст фінансової системи; структура, особливості і види фінансово-правової норми і фінансово-правового відношення; ієрархія і компетенція органів держави, які управляють фінансовою сферою, їх завдання і функції, форми і методи роботи; зміст, види і методи фінансового контролю; співвідношення фінансового права і фінансово-правової науки.

В Особливій частині навчального курсу фінансового права окремо вивчаються норми кожного фінансово-правового інституту, тобто норми, які регулюють якісно однорідні фінансові відносини.

Таким чином, в системі навчального курсу "Фінансове право" немов би "фотографується", відображається вся фінансова система України в цілому і окремі її ланки зокрема. Така побудова навчального курсу фінансового права сприяє більш глибокому усвідомленню норм, що регулюють складну єдність фінансових відносин, і спрямовує зусилля вчених і студентів одночасно на розробку загальних проблем фінансового права і його окремих фінансово-правових інститутів, зміст і межі яких в ході ринкових перетворень в Україні такі ж рухливі, як і предмет фінансового права в цілому.

Від системи фінансового права як галузі права і як предмета викладення потрібно відрізняти систему фінансового законодавства, тобто систему усіх упорядкованих відповідним чином нормативно-правових актів, що регулюють фінансові відносини в державі. Фінансове законодавство це зовнішня форма фінансового права, що відображає його внутрішню структуру. Норми фінансового права містяться у великій кількості різноманітних правових нормативних актів, або джерелах, як загального характеру, так і спеціально присвячених регулюванню фінансово-правових відносин. До них належать акти законодавчих і виконавчих органів державної влади, місцевого самоврядування. Наприклад, фінансово-правові норми знайшли своє втілення майже у двохстах законів, прийнятих Верховною Радою України після проголошення державної незалежності, а всього вони розкидані нині більше ніж у десяти тисячах нормативно-правових актів.

Таким чином, джерела фінансового права України це правові акти органів законодавчої і виконавчої влади і місцевого самоврядування, в яких містяться норми фінансового права.

В будь-якій державі головним джерелом фінансового права є Конституція. В Конституції України закріплені основи правової організації фінансової діяльності держави, її суб’єктний склад в цілому і за окремими її напрямками зокрема. Найбільшу увагу конституційне законодавство приділило бюджетній діяльності, що пояснюється роллю бюджету як центральної ланки фінансової системи. 21 червня 2001 року був прийнятий Бюджетний кодекс України. Крім того, вже розглядається Верховної Ради України Податковий Кодекс України. В більш віддаленій перспективі ймовірна поява Основ фінансового законодавства. В даний час існують законодавчі акти Верховної Ради України, в яких в систематизованому вигляді викладені правові норми, що регулюють окремі сторони фінансової діяльності держави.

Більшість законів, що містять в собі норми фінансового права, мають комплексний характер і вміщують норми і інших галузей права конституційного, адміністративного, цивільного, кримінального і т.д. До них належить пакет законів про органи законодавчої і виконавчої влади, місцевого самоврядування, про банки і банківську діяльність, про підприємництво і підприємницьку діяльність тощо. Складається тенденція в Україні до збільшення питомої ваги фінансових відносин, що регулюються нормами законодавчих актів. Між тим поки кількісно переважають фінансово-правові норми, що містяться в Указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, актах Міністерства фінансів, Національного банку. Фінансово-правові норми нерідко містяться і в актах органів виконавчої влади міністерств, відомств і інших, що регулюють фінансові питання в межах відповідної галузі чи сфери.

Це, наприклад. Закони України "Про державну податкову службу в Україні" від 24 грудня 1992 року; "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 року, "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року та деякі інші.

В умовах проведення ринкових реформ і посилення демократичних паростків в управлінні фінансами з’явилась нова група джерел фінансово-правових норм, таких як спільні постанови фінансово-кредитних і інших органів, угод між ними.

Для значної групи фінансово-правових норм найбільш характерними рисами є те, що вони, як правило, уточнюють і конкретизують зміст більш загальних фінансово-правових норм, що містяться в законах. Ці норми також перебувають в динаміці, нерідко змінюються.