Розділи

загрузка...
Тема 3. ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРАВА; 3.1 поняття та система принципів міжнародного економічного права; Міжнародне економічне право - Дахно I. I.

Тема 3. ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРАВА

3.1 поняття та система принципів міжнародного економічного права

Принцип (від лат. рrіпсіріит — початок , основа) — це основне, визначальне положення певної теорії, вчення, а також керівна ідея, основне правило діяльності.

Слово "система" (від грецьк. systema — ціле, що складене з окремих частин) має багатогранне значення. Це передусім множина закономірно пов'язаних один з одним елементів (предметів, явищ, поглядів, принципів, знань тощо). Це також порядок, зумовлений планомірним правильним розташуванням частин у певному зв'язку і чіткій послідовності дій.

Система принципів міжнародного економічного права складається з двох великих груп — основні (загальні) та спеціальні принципи.

До основних принципів міжнародного економічного права належать основні принципи міжнародного публічного права. Останнє, як відомо, є ширшим поняттям, ніж перше: міжнародне економічне право є галуззю міжнародного публічного права, а не окремою гілкою права.

Загальні принципи міжнародного економічного права:

1) мирного співіснування;

2) суверенної рівності держав;

3) співробітництва держав;

4) невтручання;

5) сумлінного виконання міжнародних зобов'язань;

6) взаємної вигоди.

Спеціальні принципи міжнародного економічного права:

1) розвитку економічних і науково-технічних відносин між державами;

2) юридичної рівності та неприпустимості економічної дискримінації держав;

3) свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків;

4) невід'ємного суверенітету держав над власними природними та іншими ресурсами, а також економічною діяльністю;

5) нації найбільшого сприяння;

6) національного режиму.

На принципах міжнародного економічного права створюються принципи зовнішньоекономічної діяльності держав світу. Принципи міжнародного економічного права запозичуються для формулювання, наприклад, мети і завдань зовнішньоекономічної діяльності.
Принципи зовнішньоекономічної діяльності України зафіксовані, зокрема, у ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", який було прийнято 16 квітня 1991 р. та до якого неодноразово вносилися зміни та доповнення.

У розд. І "Основи міжнародних економічних відносин" Хартії економічних прав і обов'язків держав (далі — Хартія) від 12 грудня 1974 р. зазначається, що економічні, а також політичні й інші відносини між державами регулюватимуться, зокрема, такими принципами:

• суверенітет, територіальна цілісність та політична незалежність держав;

• суверенна рівність усіх держав;

• ненапад;

• невтручання;

• взаємна і рівна вигода;

• мирне співіснування;

• рівноправність і самовизначення народів;

• мирне регулювання спорів;

• усунення несправедливостей, що виникають через застосування сили, які позбавляють націю природних засобів, необхідних для її нормального розвитку;

• сумлінне виконання міжнародних зобов'язань;

• повага прав людини та основних свобод;

• відсутність потягу до гегемонії та сфер впливу;

• сприяння міжнародній соціальній справедливості;

• міжнародне співробітництво з метою розвитку;

• вільний доступ до моря та з нього для країн, що не мають виходу до моря, у межах зазначених принципів.

Набір принципів досить широкий. Він свідчить про різнобічні й багатопланові зусилля світового товариства, а також про нечітку структуру Хартії. У ній багато повторів і паралелізмів, тому що до укладання Хартії 1974 р. було залучено тисячі фахівців і політиків усього світу.

Наведені в Хартії принципи стосуються переважно загальних принципів міжнародного публічного права.

У юридичній літературі існує й інша класифікація принципів міжнародного економічного права. До першої групи зараховують принципи, які безпосередньо випливають з основних принципів міжнародного публічного права і дотримання яких, як правило, є загальнообов'язковим. Другу групу принципів становлять договірні принципи, тобто такі, що діють у взаємовідносинах держав лише тоді, коли відповідні держави взяли на себе конкретні договірні зобов'язання щодо їх дотримання у дво- чи багатосторонніх відносинах.

Загальні принципи відомі ще як "когентні". їх походження є звичаєво-правовим і згодом фіксується в договірному порядку. Спеціальні ж принципи мають конвенційний характер, їх дієвість базується на включенні до відповідних міжнародних договорів.