Розділи

загрузка...
Р; С; Страховий та інвестиційний менеджмент - Федоренко В. Г.

Р

Реальна ставка відсотка — ставка відсотка, яка встановлюється з урахуванням зміни купівельної спроможності грошей у зв'язку з інфляцією.

Регрес — право страхувача на висунення у межах фактично сплаченої суми відшкодування збитку, претензії до третьої сторони, яка винна у страховому випадку, з метою отримання від неї компенсації за нанесену шкоду.

Резерви збитків — елемент технічних резервів, по заявлених, але ще не оплачених збитках.

Резерв незароблених премій — частина премій за договорами страхування, що відповідає терміну страхування, який виходить за межі календарного року.

Резерви страхові — фонди, утворювані страховими організаціями для забезпечення гарантій виплат страхових сум і страхових відшкодувань (фонд резервний, фонд страховий, резерви по страхуванню життя, пенсій, запасні фонди, фонди майбутніх платежів тощо).

Рентабельність страхових операцій — рівень підвищення прибутків над витратами. Звичайно розраховується на основі відношення показника балансового прибутку до прибутку за певний період (як правило, за рік).

Репресія — придушення випадкової події, явища.

Репресивні заходи у страхуванні — боротьба зі стихійним лихом з метою зменшення розмірів втрат від знищення або пошкодження застрахованих об'єктів.

Ретроцесія — процес подальшої передачі раніше прийнятих у перестрахування ризиків іншим перестрахувачем.

Ринок страховий — система економічних стосунків з надання страхових послуг.

Ризик страховий — ймовірна подія чи сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування.

Ризикова премія — частина страхової премії, яку страхувач призначає для створення необхідного резерву з метою виплати страхового відшкодування.

Ріторно — частина страхової премії, утримувана страхувачем у разі розірвання договору.

Реальний рівень відсотка — номінальний рівень відсотка мінус рівень інфляції.

Реальні інвестиції — вкладення коштів у реальні матеріальні й нематеріальні (інноваційного характеру) активи.

Реінвестування — переміщення капіталу з одних активів в інші — ефективніші, діяльність у придбанні активів з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту за рахунок прибутку, отриманого від експлуатації раніше придбаних активів.

Рента — регулярно одержуваний прибуток з капіталу, майна або землі, що не потребує від одержувача підприємницької діяльності.

Рентабельність — показник ефективності роботи підприємств, що визначається відношенням прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів.

Рентабельність активів — відношення річного балансового прибутку до вартості активів підприємства.

Рентабельність акціонерного капіталу — відношення річного балансового прибутку до суми статутного фонду.

Рентабельність продажів — відношення балансового прибутку до річного обсягу продажів.

Ризик втрати доходу — один з рівнів ризику, який називається "критичним".його критерієм є можливість втрати очікуваної суми валового доходу за об'єктом інвестування, що розглядається.

Ризик втрати капіталу — найвищий рівень ризику, який називається "катастрофічним"; його критерієм є можливість втрати всіх власних активів у результаті банкрутства.

Ризик втрати прибутку — рівень ризику, який називається "допустимим"; його критерієм є можливість втрати очікуваного чистого прибутку.

Ризик інфляції — ризик, пов'язаний із знеціненням доходу від інвестицій у зв'язку з інфляцією. В умовах прогнозування цього виду ризику інвестор може вимагати додаткового доходу у вигляді інфляційної премії.

Ризик ліквідності — особлива форма ризику, пов'язана з низькою ліквідністю об'єктів інвестування чи з великим періодом інвестиційного процесу. За наявності такого ризику інвестор може вимагати додаткового доходу у вигляді премії за ліквідність.

Ризиковий капітал — особлива форма вкладення капіталу з високим рівнем ризику в розрахунку на швидке одержання високої норми прибутку. Компанії (фірми) — об'єкти такого інвестування називаються "венчурними" (ризиковими).

Ризиковий портфель — агресивний інвестиційний портфель з високим загальним рівнем ризику за ним.

Ринкова інфраструктура — система закладів та організацій (банків, бірж, страхових компаній, консультаційних та інформаційно-маркетингових фірм тощо), які забезпечують вільний рух товарів і послуг на ринку.

Ринкова рівновага — адекватне економічним законам співвідношення попиту і пропозиції; відповідність між обсягом і структурою попиту на товари й послуги та обсягом і структурою їх пропозиції.

Ринок — сфера економіки, де відбувається процес товарного обігу, перетворення товару на гроші й зворотне перетворення грошей на товар; сукупність взаємозалежних актів купівлі-про-дажу маси товарів, вироблених у різних галузях економіки.

Ринок позичкових капіталів — система економічних відносин, які забезпечують акумуляцію вільних коштів, перетворення їх на позичковий капітал і його перерозподіл між учасниками процесу відтворення.

С

Сальдо — різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу. Санація — система заходів, спрямованих на попередження банкрутства компанії (фірми) у разі її неплатоспроможності.

Самострахування — створення юридичними або фізичними особами власного матеріального або грошового резерву.

Сертифікат у страхуванні — документ, що засвідчує страхування окремих партій вантажів, котрі підпадають під дію генерального полісу страхування вантажів.

Синдикат "Ллойда" — група андеррайтерів, які об'єднуються в синдикат з метою збільшення своїх фінансових можливостей щодо прийому ризиків на страхування.

Сліп — страховий документ, що використовується для попереднього розміщення ризику. У ряді випадків прирівнюється до страхового полісу.

Співстрахування — страхування, при якому один і той самий ризик у певних частках страхують два або більше страхувачі, видаючи при цьому спільний або окремі поліси відповідно до суми, що становить частку кожного страхувача.

Страхова вартість — дійсна (фактична) вартість об'єкта страхування (є ще ринкова вартість, договірна вартість тощо).

Страхова виплата — виплата страхової суми (частини її) страхувальнику або застрахованому (при особистому страхуванні) або страхове відшкодування (при майновому страхуванні) при настанні страхового випадку.

Страхова компанія — юридично оформлена одиниця підприємницької діяльності у формі акціонерного, повного, командитного товариства чи товариства з повною відповідальністю, яка має ліцензію на право брати на себе обов'язки страхувача.

Страхова подія — потенційний, гіпотетичний (можливий) страховий випадок, на предмет якого проводиться страхування (приміром, страхові події: нещасний випадок, хвороба, дожиття до визначеного віку тощо).

Страхова сума — визначена договором страхування або встановлена законом грошова сума, виходячи з якої встановлюються розміри страхового внеску і страхової виплати, тобто це — обсяг страхової відповідальності, прийнятої на себе страхувачем. В міжнародній практиці страхова сума називається страховим покриттям.

Страхова премія (внесок, платіж) — плата страхувальника страхувачеві за те, що той зобов'язався відшкодувати страхувальникові матеріальні збитки, завдані застрахованому майну, або виплатити страхову суму при настанні певних подій.

Страхова претензія — вимога страхувальника про відшкодування страхувачем збитку, спричиненого випадком, що передбачає перелік страхових подій у договорі страхування.

Страхове відшкодування — сума компенсації, що її виплачує страхувач страхувальникові за збиток, спричинений застрахованому майну страховим випадком.

Страхове свідоцтво — посвідчення про страхування.

Страхове відшкодування — сума виплати для покриття збитку при майновому страхуванні і страхуванні цивільної відповідальності страхувальника за матеріальний збиток перед третіми особами. Страхове відшкодування може дорівнювати (або бути меншим) від страхової суми, виходячи з конкретних обставин страхового випадку та умов договору страхування (приміром, наявність франшизи).

Страхове товариство — страхувачі: акціонерні компанії, товариства взаємного страхування та інші.

Страхове поле — максимальна кількість об'єктів, які можуть бути охоплені страхуванням.

Страховий агент — довірена фізична або юридична особа, яка від імені і в межах наданих страхувачем повноважень робить пропозиції страхувальнику щодо страхування ризиків та виконує деякі операції з обслуговування договорів страхування.

Страховий акт — документ, що складається за наслідками огляду застрахованого об'єкта, який постраждав від непередбачено -го випадку.

Страховий внесок (премія, платіж) — сума, що її сплачує страхувальник страхувачеві за зобов'язання відшкодувати збитки, завдані застрахованому майну, або сплатити страхову суму при настанні зумовлених подій у житті страхувальника (застрахованого).

Страховий випадок — стихійне лихо, нещасний випадок або настання іншої події, при якій виникає зобов'язання страхувача оплатити страхувальникові (застрахованому, вигодонабувачеві) страхове відшкодування або страхову суму.

Страховий захист — економічні, перерозподільні відносини, що складаються у процесі запобігання, подолання і відшкодування збитків, завданих конкретним об'єктам: матеріальним цінностям юридичних і фізичних осіб, життю і здоров'ю громадян тощо.

Страховий збиток — шкода, нанесена страхувальнику внаслідок страхового випадку.

Страховий інтерес — матеріальна заінтересованість у страхуванні об'єктів, до яких страхувальник має стосунок як власник, орендатор, перевізник тощо.

Страховий нагляд — контроль за діяльністю страхувачів уповноваженим державним органом.

Страховий портфель — а) фактична кількість застрахованих об 'єктів або число договорів страхування; б) сукупна відповідальність страхувача (перестрахувача) за всіма діючими полісами.

Страховий пул — добровільне об'єднання страхових компаній для спільного страхування (перестрахування) певних ризиків.

Страховий ринок — а) економічний простір, в якому взаємодіють страхувальники, страховики, страхові посередники; б) сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар — страхова послуга, формується попит і пропозиція на неї.
Страховий тариф або брутто-ставка — ставка страхового внеску з одиниці страхової суми або об'єкта страхування. Страховий тариф може виражатися в абсолютних одиницях або відсотках. Страхові тарифи по обов'язкових видах страхування встановлюються в законах про обов'язкове страхування. Страхові тарифи по добровільних видах страхування (особистого майна і відповідальності) можуть розраховуватися страхувачами самостійно (на основі актуарних розрахунків). Вони контролюються органом державного нагляду. Розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.

Страхувачі — юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми, передбаченої законодавством, створені для здійснення страхової діяльності і які отримали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності на території України.

Страхувальники — юридичні і фізичні особи, які уклали договір страхування, або є страхувальниками у відповідності з законом (при обов'язковій формі страхування), і які сплачують страхові внески (за договором або за законом). Страхувальники мають право укладати зі страхувачем договори про страхування інших осіб (застрахованих) або на користь третіх осіб і призначати вигодонабувачів для одержання страхових виплат, а також заміняти їх на власний розсуд до настання страхового випадку.

Страхування — це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страхувачем, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього.

Страхування (процес) — укладання угоди між страхувачем і страхувальником на основі договору або закону про захист майнових інтересів страхувальника або застрахованого.

Страхування (сутність) — замкнена розкладка можливого збитку між зацікавленими фізичними і юридичними особами.

Страхування вантажів — один з підвидів майнового страхування.

Страхування відповідальності — вид страхування, де об'єктом є відповідальність перед третіми особами в разі, якщо їм внаслідок діяльності або бездіяльності страхувача буде завдано шкоди.

Страхування від вогню — один з підвидів майнового страхування.

Страхування від нещасних випадків — підвид особистого страхування.

Страхування автотранспорту — страхування Авто-КАСКО, об'єктами якого є транспортні засоби, що належать юридичним або фізичним особам.

Страхування життя — підвид особистого страхування, в яких об'єктом страхування є життя застрахованого.

Страхування кредитів — вид страхування, об'єктами якого можуть бути банківські позики (покупцеві і продавцеві) комерційні позики, зобов'язання й гарантії за кредитом, довгострокові інвестиції.

Страхування карго — страхування вартості вантажів на всіх видах транспорту без страхування самого транспортного засобу.

Страхування КАСКО — страхування вартості засобів транспорту (суден, літаків, залізничних вагонів, автомобілів) без урахування вантажів.

Страхувальник — юридична або дієздатна фізична особа, яка уклала договір на страхування, сплатила належні внески і має право в разі настання страхового випадку отримати відшкодування в межах застрахованої відповідальності або страхової суми, обумовленої в полісі.

Страхування урожаю сільськогосподарських культур — підвид майнового страхування. У державних сільськогосподарських підприємствах здійснюється в обов'язковій формі.

Страхування цивільної відповідальності — страхування, при якому страхувач бере на себе зобов'язання сплатити страхувальникові суми, пред'явлені йому у відповідності з законом і в межах юридичної відповідальності страхувальника перед третіми особами.

Суброгація — перехід до страхувача права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках.

Суперкомісія — комісія, яку отримує цедент від перестрахувача в доповнення до основної комісії за витрати з ведення договору перестрахування.

Сюрвеєр — експерт, інспектор, агент страхувача, який здійснює огляд судна, вантажів та іншого майна, що приймається на страхування.

Санкції економічні — заходи примусового впливу, що застосовуються до підприємств (організацій), які допускають порушення у фінансово-господарській діяльності й тим самим завдають збитків партнерам або державі.

Селенг — один з видів залучених джерел фінансування інвестицій, який передбачає передання власниками (юридичними та фізичними особами) прав використання й розпорядження їхнім майном за певну плату. Таким майном можуть бути будівлі, споруди, устаткування, сировина, матеріали, кошти, цінні папери, а також продукти інтелектуальної праці.

Сертифікат — документ, який засвідчує якість товару і видається компетентними органами на основі експертизи товарів.

Синдикат — група інвестиційних дилерів, які спільно підписуються на нові випуски або великі блоки оборотних цінних паперів і поширюють їх.

Складний відсоток — відсоток, який періодично виплачується на інвестиції і додається до інвестицій. Майбутні платежі потім розраховуються за колишньою ставкою, але з більшої суми, відсоток за відсоток.

Співвідношення ризику й доходу — показник, що співвідносить рівень інвестиційного ризику й інвестиційного доходу та вимірюється за допомогою коефіцієнта варіації й моделі "лінії надійності ринку". Використовується під час оцінювання та формування інвестиційного портфеля чи окремих інвестиційних проектів.

Спільне інвестування — діяльність, яка здійснюється в інтересах і за рахунок засновників і учасників інвестиційного фонду (частково — інвестиційною компанією) шляхом випуску інвестиційних сертифікатів і здійснення комерційної діяльності з цінними паперами.

Стагнація — стан економіки, коли застій або падіння виробництва поєднуються зі зростаючим безробіттям і постійним підвищенням цін (інфляцією).

Субвенція — форма фінансової допомоги окремим галузям господарства, підприємствам і їх власникам. Широко практикується як метод санації збанкрутілих підприємств і банків або з агресивною метою — для розгортання військової промисловості та пов'язаних з нею галузей.

Суб'єкти інвестиційної діяльності — сукупність фізичних і юридичних осіб — безпосередніх інвесторів і учасників інвестиційної діяльності.