Розділи

загрузка...
2.3. Рівноважний рівень товарних запасів; 2.4. Оптимізація управління дебіторською заборгованістю; Фінансовий стан підприємства та шляхи його зміцнення

2.3. Рівноважний рівень товарних запасів

Управління товарними запасами, процесом їх формування і реалізації, є базовою підсистемою управління операційним циклом, що в значній мірі визначає динамічні характеристики циклу і ступінь його відхилення від рівноважного стану.

Ключовими позиціями в системі управління запасами є вирішення наступних проблем:

1) моніторинг поточного стану запасів;

2) визначення оптимального рівня запасів;

3) встановлення оптимального режиму розміщення запасів у постачальників;

4) підтримка ефективного рівня страхового запасу. Більшість торгових компаній розвинених країн управління запасами здійснюють на основі використання комп’ютерної технології і автоматизованих систем контролю і управління, що охоплює інформацію по всій торговій мережі компанії. Системи управління базами даних дозволяють постійно поновлювати інформацію про стан запасів. При досягненні точки замовлення автоматично розміщувати замовлення через комп’ютерну мережу і на основі вбудованого модельного інструментарію здійснювати інформаційну підтримку прийнятих рішень.

Основною ідеєю моделі, що використовується в автоматизованій системі контролю і прийняття рішень є структуризація витрат, в залежності від їх поведінки при зміні рівня запасів, і розрахунок оптимального рівня, який мінімізую сукупні втрати.

У цьому контексті в структурі витрат, як правило, виділяють три групи, що подані в таблиці 2.2.(Додаток 2).

Враховуючи тенденції наведені в таблиці та специфіку діяльності, кожне підприємство самостійно повинно визначити найоптимальнішу структуру та розмір товарних запасів, щоб здійснювати безперервний процес своєї роботи і не нести збитків від надлишкових запасів.

2.4. Оптимізація управління дебіторською заборгованістю

В сучасній практиці фінансового управління підприємствами в Україні одним з самих проблемних елементів оборотних активів є дебіторська заборгованість. Порушення нормального циклічного процесу її трансформації в грошові кошти на рівні окремих підприємств є основою механізму розвитку кризи неплатежів в масштабі всієї економіки. Деформація операційного циклу на цій стадії стає джерелом цілого комплексу проблем, що втягують підприємство стан загальної кризи - втрати ліквідності, нездатності відповідати по зобов'язанням, виплачувати заробітну плату і, в кінцевому випадку до припинення діяльності. У зв'язку з цим, одною з задач загальної проблеми підтримки фінансово-господарської стабільності, що потребує особливої уваги, є дослідження принципів управління дебіторського заборгованістю і пошук шляхів його оптимізації.

Управління дебіторською заборгованістю має свою специфіку, в залежності від характеру і джерел п утворення, типу підприємства, стадії його життєвого циклу, стану ринкової кон'юнктури та інших факторів. При цьому, в загальному випадку, область прийняття рішень має наступну структуру:

визначення оптимального об'єму інвестицій в дебіторську заборгованість і встановлення доцільної частки реалізації товарів в кредит в загальному об'ємі товарообігу;

розробка стандартів кредитування, тобто прийнятних критеріїв кредитоспроможності клієнтів і встановлення кредитних комерційних лімітів для різних клієнтів згідно цим критеріям;

визначення кредитного періоду - максимально допустимого строку оплати платежів дебіторами;

розробка системи дисконтів та інших методів стимулювання більш прискореної оплати дебіторської заборгованості, включаючи вдосконалення

системи розрахунків;

розробка системи моніторингу погашення дебіторської заборгованості

розробка політики інкасації.

Останні п'ять напрямків системи прийняття рішень, у відповідності з міжнародною термінологією, об'єднують в загальну категорію - кредитну політику підприємства і розробляють, виходячи з умови, що частка реалізації товарів в кредит в загальній структурі товарообігу вже визначена.

Прийняття рішення по наданню товарного кредиту лежить на перетині двох галузей - управління товарним і запасами і управління дебіторською заборгованістю. Воно є рішенням компромісу між доходністю і ліквідністю і визначає позицію підприємства на шкалі "прибуток-ризик". Це пов'язано з тим, що надання товарного кредиту, з одного боку, стимулює зростання товарообігу і прибутку, тобто прискорює стадію реалізації запасів, а з другого боку, - веде до уповільнення отримання підприємством грошових коштів, тобто, погіршує його ліквідну позицію в короткостроковому аспекті. Таким чином, процес прийняття рішень повинен бути побудований на мисленні категоріями системного підходу, врахуванні виникаючих прямих і зворотних зв'язків, оцінці сукупного ефекту рішення на операційний цикл і стан підприємства в цілому.

Вибір оптимальних умов надання кредиту є одним з найважливіших факторів оптимізації управління дебіторською заборгованістю в цілому. Однак, навіть найбільш ефективні кредитні умови можуть ставати безкорисними при неплатоспроможності більшої частини клієнтів. У зв'язку з цим, не менш важливою складовою кредитної політики підприємства є розробка кредитних стандартів, у відповідності з якими вибираються клієнти і ранжуються по ступеню кредитного ризику. Зниження кредитних стандартів підприємства грає роль, аналогічну пом'якшенню кредитних умов подовженню кредитного і дисконтного періодів, підвищенню цінових дисконтів. Послаблення вимог до кредитоспроможності клієнтів приваблює нових споживачів і веде до розширення продаж. Однак, після визначеної межі, різко зростає ризик підвищення частки простроченої і безнадійної дебіторської заборгованості, що може повністю елімінувати користь від росту товарообігу і прибутку і, в деяких випадках, призвести кризи ліквідності і банкрутства. Таким чином, розробка оптимальних кредитних стандартів клієнтів є одним з найважливіших елементів фінансової політики підприємства, що здійснює значний вплив на структуру його операційного циклу і підтримання фінансово-господарської рівноваги.