Розділи

загрузка...
8.3. Використання форвардних валютних контрактів у процесІ хеджуваннЯ валютного ризику; Фінансовий менеджмент банку - Примостка Л.О.

8.3. Використання форвардних валютних контрактів у процесІ хеджуваннЯ валютного ризику

Форвардний валютний контракт — це угода між двома учасниками про операцію купівлі-продажу обумовленої суми валютних коштів за фіксованим курсом на визначену дату в майбутньому.

Згідно з форвардним валютним контрактом одна сторона бере на себе зобов’язання здійснити поставку визначеної кількості валюти за узгодженим у контракті курсом на вказану дату, а інша сторона бере зобов’язання прийняти цю поставку і виплатити відповідну суму коштів у іншій валюті.

Суми контрактів та тривалість форвардного періоду можуть бути довільними і визначаються в угоді за домовленістю сторін, відповідаючи їхнім потребам.

Основним питанням при укладанні форвардного валютного контракту є рівень обмінного курсу, який визначається на дату угоди і за яким операція купівлі-продажу валюти буде здійснена на дату валютування. Щоб не втратити значних коштів на форварді, учасникам бажано мати прогноз зміни валютних курсів і враховувати вплив відповідних чинників на процес формування форвардних валютних курсів.

Для нетривалих періодів часу (до року) форвардні курси можна обчислювати за формулою (8.1). При встановленні валютних курсів приймаються до уваги власні міркування учасників щодо змін ціни на валюту, тому курс, зафіксований у форвардному контракті, не обов’язково збігається з форвардним валютним курсом, що діє на ринку.

Валютна операція, яку покладено в основу форвардного контракту, може бути реальною, якщо сторони на дату розрахунків справді обмінюють одну суму валюти на іншу, або мати умовний характер. В останньому разі за взаємною домовленістю сторін реальна поставка суми валюти, зафіксованої в контракті, не відбувається, а лише виплачується курсова різниця в розрахунку на умовну суму контракту. Курсова різниця визначається як різниця між курсом, зафіксованим в угоді, та спот-курсом, що склався на дату фіксингу. Дата фіксингу — це день, коли фіксується ринковий курс валюти (на міжнародних ринках це здебільшого за два робочі дні до дати розрахунків). Для деяких валют дата фіксингу й дата валютування збігаються, наприклад, канадський долар — долар США.

Якщо спот-курс валюти на дату фіксингу виявився нижчим за курс зафіксований у контракті, то переваги отримує продавець даної валюти, а покупець виплачує йому суму платежу. Сума платежу обчислюється як добуток курсової різниці на суму контракту. Якщо спот-курс на дату фіксингу виявився вищим за контрактний курс, то суму платежу одержує покупець від продавця.

Механізм обслуговування форвардного валютного контракту полягає у розмежуванні двох видів операцій — операції купівлі-продажу валюти та форвардної валютної операції. У разі, коли угода укладена на умовну суму, операція купівлі-продажу не проводиться і сторони розраховуються в щойно описаному порядку. Якщо обмін валют є реальним, то він проводиться за діючим на день фіксингу спотовим курсом. Водночас відбуваються розрахунки за власне форвардною операцією з виплатою суми платежу. Такий порядок обслуговування форвардних валютних контрактів має на меті впорядкування обліку, оскільки кошти від продажу або для купівлі валюти і втрати або доходи за форвардними операціями обліковуються на різних бухгалтерських рахунках.

Форвардні валютні контракти захищають обох учасників від зміни валютних курсів протягом форвардного періоду попереднім фіксуванням курсу на момент укладення угоди. Протягом періоду дії форвардного контракту учасники не наражаються на валютний ризик, пов’язаний зі змінами валютних курсів. У цьому і полягає сутність операцій хеджування валютного ризику. Операції хеджування не дозволяють учасникам отримати переваги завдяки сприятливій для них зміні валютного курсу, але захищають і від несприятливого розвитку подій. Крім того, уклавши форвардний валютний контракт, учасник валютного ринку наперед точно знає суму коштів, яку він одержить чи виплатить при проведенні валютної операції в майбутньому, що дозволяє йому планувати свою діяльність.

Приклад 8.2.

ФОРВАРДНИЙ ВАЛЮТНИЙ КОНТРАКТ

Іноземний інвестор має намір вкласти 10000000 дол. терміном на 6 місяців. Для інвестування можливі два варіанти вибору напрямку розміщення коштів:

1) євродоларовий депозит під 7% річних;

2) облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) уряду України під 40% річних.

На дату інвестування спот-курс гривні становив USD/UAH = 3,8000.

Проаналізувати дохідність та рівень ризику кожного з напрямків інвестування, а також переваги та недоліки укладання форвардного валютного контракту.

Розв’язання

Оскільки інвестор має в розпорядженні долари, то при першому варіанті інвестування валютний ризик відсутній, оскільки відсутня конвертація однієї валюти в іншу. Дохід інвестора в цьому разі дорівнюватиме, дол.:

У другому варіанті інвесторові необхідно обміняти долари на гривні, що за спот-курсом становитиме 38000000 грн. Через 6 місяців буде одержано дохід у розмірі, грн.:

Після закінчення терміну інвестування потрібно конвертувати основну суму та одержаний дохід у долари. Але курс гривні на цей час може змінитися. Отже, за другого варіанта існує валютний ризик, пов’язаний зі зміною валютного курсу протягом 6 місяців.

При обміні доларів на гривні в інвестора утворюється відкрита довга позиція за гривнями, яка принесе дохід у разі підвищення курсу гривні і збитки — у разі його зниження. Спинившись на цьому варіанті вкладення коштів, інвестор має вирішити: узяти на себе валютний ризик і залишити позицію відкритою чи хеджувати валютний ризик, уклавши форвардну угоду. Якщо за 6 місяців курс не зміниться, то інвестор одержить дохід у розмірі 7600000 дол. та не втратить коштів на основній сумі. При підвищенні курсу гривні до долара, інвестор одержить додатковий дохід, який виникає внаслідок узятого ним на себе валютного ризику та сприятливої кон’юнктури ринку. Але цей ризик може призвести і до недоодержання запланованого доходу через зниження курсу гривні.

Якщо інвестор вирішує хеджувати валютний ризик, то він має укласти форвардний валютний контракт терміном на 6 місяців на суму 45600000 грн. Другий учасник угоди, наприклад, український банк, визначає форвардний курс гривні через 6 місяців. Для цього можна скористатися формулою (8.1):

Банк пропонує курс USD/UAH = 4,4057, і в разі згоди інвестора такий курс фіксується у форвардному контракті.

Через 6 місяців, одержавши за ОВДП загальну суму 45600000 грн., інвестор реалізує форвардний контракт і одержує, дол.:

45600000 : 4,4057 = 10350228.

Сума доходу в 350228 дол. майже дорівнює ставці за євродоларовим депозитом у 7%. Отже, операція хеджування валютного ризику захищає від збитків через несприятливу зміну курсу, але й виключає можливість одержання додаткових прибутків.

Укладення форвардного валютного контракту за курсом USD/UAH = 4,4057 не дає змоги інвесторові скористатися значно вищим, ніж у євродоларовому депозиті, рівнем дохідності ОВДП. Але укладення форвардної угоди за будь-яким вищим курсом гривні до долара, ніж 4,4057, може надати можливість одержання вищої дохідності, ніж у євродоларовому депозиті.

Впровадження валютного коридору дозволяє знизити валютний ризик, в тому числі і для іноземних інвесторів, оскільки функцію обмеження ризику починає виконувати держава. Але як показала дійсність, і держава не завжди має достатні ресурси для підтримки валютного коридору, і його межі можуть змінюватися, як це і сталося в ряді країн у зв’язку з економічною кризою 1998 року. Отже, потреба в проведенні операцій з фінансовими деривативами з метою хеджування валютного ризику не зникає.