Розділи

загрузка...
7.2. Статистика зовнішньої торгівлі; Фінансова статистика - Шустіков А.А.

7.2. Статистика зовнішньої торгівлі

Статистика зовнішньої торгівлі — це складова статистики платіжного балансу, що вивчає рух товарів через кордон, обліковує виконані роботи та послуги. Крім цього, статистика зовнішньої торгівлі розробляє систему показників, вивчає взаємозв’язки між показниками зовнішньої торгівлі та іншими показниками економічної діяльності держави.

Основним об’єктом статистичного дослідження є товарооборот країни з іншими державами. За допомогою статистики розкривається зміст зовнішньої торгівлі, докладно характеризуються експорт та імпорт товарів і послуг.

Статистика зовнішньої торгівлі збирає та аналізує дані, які показують досягнутий рівень товарообороту з іншими державами, стан торговельного балансу, обсяг експорту, імпорту та реекспорту, зміни в товарній структурі експорту та імпорту, географічний розподіл зовнішньоторговельного обороту. Завдяки цим даним можливе з’ясування результатів розвитку економічних зв’язків з іншими країнами, розрахунок пропорцій, що склалися у зовнішньої торгівлі, темпів зростання експорту, імпорту і товарообороту. Дані статистики зовнішньої торгівлі широко використовуються при складанні платіжного балансу, розробці цілей зовнішньоекономічної політики.

Статистика зовнішньої торгівлі виконує такі завдання:

В Україні для обліку експорту-імпорту товарів як класифікатор застосовується Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД), побудована на базі Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС) та восьмизначної Комбінованої номенклатури ЄС (КН ЄС) — деталізованої номенклатури для країн ЄС.

Використання кількох класифікацій має на меті досягнення порівнянності з даними інших обстежень, наприклад, статистики промисловості. Однак слід враховувати, що зіставлені таким чином дані, одержані з різних обстежень, можуть дуже суттєво різнитися методологічно (наприклад, з погляду визначення звітної території та звітного кола, обсягу вартості та моменту обліку).

В основу класифікацій, що використовуються, покладено принципи їх основного поділу. Такими принципами можуть бути: виробничо-технічні ознаки (матеріали, що використовуються); ступінь обробки, призначення товару (наприклад, сировинні матеріали, напівфабрикати та готову продукцію класифікують за ступенем обробки).

Під товарами у міжнародній торгівлі розуміють ті, які додаються чи віднімаються від запасу матеріальних ресурсів країни через експортування чи імпортування. Таким чином, термін «товар» не повинен обмежуватися товарами, які є об’єктом комерційної угоди, наприклад переходом власності, а має охоплювати ті товари, які відповідають згаданому критерію. Однак слід зазначити, що жорстке застосування цього критерію може призвести у деяких випадках до включення в цю категорію сторонніх переміщень товарів.