Розділи

загрузка...
5.2. Основні показники статистики грошового обігу; Фінансова статистика - Шустіков А.А.

5.2. Основні показники статистики грошового обігу

Система статистичних показників, що характеризує грошовий обіг, будується на категоріях, пов’язаних з функціями грошей. Ця система включає такі групи показників:

Під обсягом грошового обігу розуміють сукупність грошових операцій, за допомогою яких здійснюється рух грошей. Необхідно відрізняти обсяг грошового обігу від середніх залишків грошей. Перший показник визначають підсумовуванням результатів операцій з надходження (або списання) грошей за певний період, а другий дістають як середню величину із залишків грошей на рахунках на окремі дати.

Грошовий обіг розподіляється на безготівковий та готівковий.

Безготівковий грошовий обіг — це сукупність грошових розрахунків, здійснюваних у формі записів на рахунках у банках і шляхом заліку взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші виконують лише функцію коштів платежу.

Готівковий грошовий обіг — це сукупність грошових розрахунків, які застосовуються у взаємовідносинах держави, підприємств, установ і населення, набуваючи форми готівкових грошей.

За характером платежів розрізняють товарний платіжний оборот і нетоварний платіжний оборот. До складу першого входять платежі за товари, виконані роботи і послуги, а до другого — платежі до бюджету та платежі за іншими фінансовими операціями.

Основним документом, за допомогою якого характеризується рух грошової готівки, є прогноз касових оборотів банків. Він відображає рух грошової маси із сфери обігу до кас банківських установ і видачу готівки підприємствам, установам, організаціям і населенню. Прогноз касових оборотів складається на квартал з розподілом за числами і затверджується для кожної банківської установи. Цей документ стосується двох аспектів — надходжень і видач (витрат) готівки і відповідно поділяється на дві частини. У кожній з них виокремлюються статті згідно з каналами руху готівки: у першій частині показують прогнозне надходження готівки до каси банківської установи, а в другій — прогнозну видачу готівки з кас банківської установи. У процесі балансування касового плану визначається емісійне завдання з випуску готівки в обіг чи вилучення її з обігу.

До завдань статистики грошового обігу належить вивчення купюрного складу грошової маси. Під купюрним складомрозуміють питому вагу грошових знаків різної вартості в загальній масі грошей, що обертаються. При цьому купюрний склад може бути визначений як за вартістю, так і за сумою купюр. Купюрний склад грошової маси формується під впливом грошових доходів населення, роздрібних цін на товари та послуги, структури товарообороту, схильності населення до витрачання грошей. Динаміку купюрного складу грошей можна охарактеризувати, скориставшись показником середньої купюрності, значення якого обчис- люється за формулою середньої арефметичної зваженої:

вартість  купюр,

де М — вартість купюр; f — кількість купюр.

Приклад. Маємо умовні дані про кількість випущених банкнот:

Вартість банкнот, грн.

1

2

5

10

20

50

100

Випуск грошей в обіг, тис.

500

440

390

260

180

140

100

Визначити величину середньої банкноти

Для характеристики організаційної діяльності банківських установ за розрахунками використовують показник швидкості документообороту. Чим швидше розрахункові документи проходять шлях від постачальника до споживача, тим ефективніша діяльність банку.

Тривалість перебування коштів у розрахунках (t) вимірюється в днях:

Тривалість перебування коштів у  розрахунках

де середній залишок  коштів на рахунку — середній залишок коштів на рахунку; Оv — оборот з витрати (списання) коштів з рахунку; D — число календарних днів у періоді.

Число оборотів коштів у розрахунках (n) можна визначити шляхом ділення кількості календарних днів у періоді на тривалість перебування коштів у розрахунках:

Число оборотів коштів у розрахунках.

Для характеристики емісійної діяльності грошово-кредитної системи використовується низка показників.

Показники діяльності банківської системи.

1. Готівка в обігу.

2. Резерви комерційних банків.

3. Готівка в сейфах.

4. Кредити уряду.

5. Кредити комерційним банкам.

6. Зростання готівки (в % на місяць).

Показники діяльності комерційних банків (на кінець звітного періоду).

1. Кредити комерційних банків іншим секторам економіки.

2. Частка кредитів приватному сектору (%).

3. Кредити в іноземної валюті.

4. Депозити (строкові та до запитання).

5. Частка депозитів населення у загальній сумі депозитів (%).

6. Депозити в іноземній валюті.

Грошово-кредитна система складається з грошових і негрошових фінансових установ. Грошові фінансові установи утворюють банківську систему країни. Типова її форма — це установи двох рівнів: органи грошово-кредитного регулювання, комерційні банки і грошові фінансові посередники.

Центральний банк випускає в обіг національну валюту, зберігає резерви країни в золоті або іноземній валюті, резервує кошти і контролює діяльність комерційних банків, здійснює грошово-кредитну політику. Комерційні банки виконують дві основні функції: приймають грошові вклади і надають позички. За допомогою цих операцій комерційні банки створюють гроші, що відрізняє їх від негрошових фінансових установ.

Обсяг пропозиції грошей створюється в результаті операцій центрального і комерційних банків і рішень небанківського сектору.

Центральний банк задає максимально можливий обсяг пропозиції грошей, регулюючи обсяг резервних грошей (грошової бази). Зміни грошової бази відображаються у зведеному та аналітичному балансах центрального банку. Фактичний обсяг пропозиції грошей формується позичко-ощадними операціями комерційних банків. Вплив на пропозицію грошей з боку центрального і комерційних банків відображається в зведеному балансі банківської системи — грошово-кредитному огляді.

Грошові розрахунки економічних агентів у комерційних банках і рахунки центрального банку взаємопов’язані. Тому всі угоди, що здійснюються через банки, супроводжуються відповідними змінами в банківських рахунках грошової системи (див. рис. 5.1).

Розглянемо кожний рахунок грошової системи окремо.

Баланс центрального банку

Баланс органів грошово-кредитного регулювання (центрального банку) — це рахунок грошової системи країни, який відображає зміни вимог і резервів у грошово-фінансовій системі.

Активи. Іноземні активи включають золото, іноземні банкноти, депозити в іноземній валюті за кордоном, боргові зобов’язання інших країн, спеціальні права запозичення, а також резервну позицію держави в Міжнародному валютному фонді.

Вимоги до уряду містять кредити в центральному банку.

Вимоги до комерційних банків включають переобліковані векселі та інші зобов’язання комерційних банків перед центральним банком. Вони відображають операції центрального банку по відтворенню резервів (ліквідності) комерційних банків.

До числа інших активів віднесені такі самостійні статті балансу, як вимоги до місцевих органів державного управління і вимоги до державних підприємств і приватного сектору (кредити підприємствам і домашнім господарствам), які зазвичай незначні, а також матеріальні та інші активи центрального банку.

Баланс центрального банку

Комерційни банки

Рис. 5.1. Структура і взаємозв’язок рахунків грошової системи

Активи

Пасиви

Іноземні активи (FA)

Вимоги до центрального уряду (DCG)

Вимоги до комерційних банків (CCB)

Інші статті

Резервні гроші (RM)

Гроші поза банками (C)

Резерви комерційних банків (TR)

Іноземні пасиви (FL)

Депозити центрального уряду (GD)

Інші статті (OL)

Разом

Разом

Рис. 5.2. Зведений баланс центрального банку

Пасиви. Головна стаття пасивів — це резервні гроші (грошова база), за допомогою яких центральний банк впливає на ліквідність комерційних банків і можливість створення ними депозитних грошей. Компонентами резервних грошей є:

Іноземні пасиви — це всі зобов’язання перед нерезидентами в національній та іноземній валютах: закордонні позички, депозити нерезидентів у національній та іноземній валютах, депозити іноземних органів грошово-кредитного регулювання. До цієї статті також включаються використані урядом кредити МФВ.

Депозити уряду в центральному банку зазначаються окремо і не входять до резервних грошей.

До числа інших пасивів належать такі самостійні статті балансу:

Аналітичний баланс

Звітний баланс центрального банку може бути представлений у вигляді аналітичного балансу, або балансу факторів грошової бази. Цей документ відображає умови відповідності між розміщенням грошової бази і джерелами її формування і складається з даних зведеного балансу центрального банку шляхом зведення джерел і напрямів використання резервних грошей у статті чистих іноземних і внутрішніх активів.

Активи

Пасиви

Іноземні активи (NFA*)

Внутрішні чисті активи (NDA*)

Чистий внутрішній кредит NDC:

? чисті вимоги до уряду (кредити уряду + державні цінні папери — депозити уряду) (NDCG*)

? кредити комерційним банкам (валові) (CCB*)

Інші статті (чисті) (OIN*)

Резервні гроші (RM = MB)

Гроші в обігу поза банками (C)

Резерви комерційних банків (TR):

? гроші в сховищах банків

? депозити комерційних банків

Обов’язкові резерви (R)

Надлишкові резерви (E)

Тут і далі зірочкою «*» позначено рахунки центрального банку.

Рис. 5.3. Аналітичний баланс центрального банку

Пасиви цього рахунку відображають зміни обсягу резервних грошей, активи — показують, які внутрішні та зовнішні фактори впливають на обсяг грошової бази. Тотожність між активами і пасивами центрального банку у вигляді резервних грошей на визначений момент має назву «рівняння банківських резервів»:

RMt = MBt = NFAt* + NDCGt* + CCBt*+ OINt*,

де t — звітний період; * — рахунки балансу центрального банку.

Рівняння виражає взаємозв’язок факторів, що визначають обсяг і структуру грошової бази. Грошова база (резервні гроші) дорівнює сумі: чистих іноземних активів, чистого внутрішнього кредиту, кредиту комерційним банкам та інших чистих статей балансу центрального банку.

Основні тотожності аналітичного балансу

Грошова база дорівнює сумі іноземних і внутрішніх чистих активів центрального банку:

MBt = NFAt* + NDAt*.

Іноземні чисті активи дорівнюють різниці іноземних вимог (активів) і зобов’язань (пасивів) центрального банку:

NFAt* = FAt* + FLt*.

Чистий внутрішній кредит центрального банку дорівнює сумі чистого кредиту уряду і валового кредиту комерційним банкам:

NDCt* = NDCGt* + CCBt*.

Чистий внутрішній кредит з боку центрального банку дорівнює різниці вимог центрального банку до уряду і депозитів уряду в центральному банку:

NDCGt* = DCGt* – GDt*.

Чисті активи дорівнюють сумі чистого внутрішнього кредиту та інших статей балансу центрального банку:

NDAt* = NDCt* + OINt*.

Баланс комерційного банку

Балансовий звіт комерційного банку — це перелік вимог (активів) і зобов’язань (пасивів) комерційного банку, які відображають його фінансовий стан на визначений момент.

Активи

Пасиви

Резерви:

? касова готівка

? депозити в центральному банку

Позички

Цінні папери

Інші активи

Депозити:

? до запитання

? строкові та ощадні

Інші пасиви

Капітальні рахунки

Разом

Разом

Рис. 5.4. Баланс комерційного банку

Активи — це всі об’єкти власності (як реальні, так і фінансові), якими володіє банк. Статті активу показують структуру власності банку.

Пасиви — це кошти, які має банк на звітний момент. Статті пасивів являють собою зобов’язання банку перед вкладниками і відображають джерела коштів, якими розпоряджується банк.

Капітальні рахунки — це зобов’язання банку перед акціонерами, що виникають у зв’язку з розподілом і використанням власних коштів: статутного фонду (акціонерного капіталу), прибутку, резервного та інших фондів. Перевищення вартості активів над вартістю пасивів характеризує власний капітал банку.

Сума активів балансу дорівнює сумі пасивів і власного капіталу. При здійсненні будь-яких операцій ці суми в активах і пасивах балансу змінюються на однакову величину.

Головна стаття банківських пасивів — це депозити, що являють собою записи про грошові вкладення, тобто зобов’язання банку перед вкладниками. Крім прийому грошових вкладень, банки збільшують позичкові резерви шляхом отримання позичок від центрального банку і комерційних банків, випуску депозитних сертифікатів та облігацій. Зобов’язання банку за позиками (векселі), проданими депозитними сертифікатами та облігаціями не належать до депозитів і показуються окремо.

Резерви — це власні та позичкові гроші, якими розпоряджується банк. Вони мають назву фактичних, або загальних, резервів. Резерви комерційного банку складаються з готівки у касі та його депозитів до запитання в центральному банку. Центральний банк висуває резервні вимоги, утримуючи визначену частку депозитів у комерційних банках на своїх рахунках у формі обов’язкових резервів,які не можуть бути використані комерційними банками для видачі позичок, придбання цінних паперів або інших активів. Резерви комерційних банків у центральному банку, за винятком обов’язкових резервів, мають назву надлишкових резервів.

Фінансові активи комерційного банку, окрім обов’язкових резервів, виданих позичок і цінних паперів з обмеженою ліквідністю, мають назву вторинних резервів. Останні у межах окремого комерційного банку включають: надлишкові резерви, короткострокові міжбанківські кредити, міжбанківські депозити і високоліквідні цінні папери в активах банку. Тобто, з даного погляду міжбанківський кредит — це продаж надлишкових резервів одним комерційним банком іншому. Обсяг загальних і надлишкових резервів усіх комерційних банків у центральному банку при цьому не змінюється. Вторинні резерви банківської системи перевищують її надлишкові резерви на суму високоліквідних цінних паперів.

Результати операцій усіх комерційних банків відображаються у зведеному балансі комерційних банків. При консолідації балансів виключають взаємні вимоги і зобов’язання комерційних банків (міжбанківський кредит та інші кошти в міжбанківських розрахунках). Зведений баланс комерційних банків подано у вигляді балансу чистих іноземних і внутрішніх активів, що характеризує фактичний обсяг пропозиції грошей з боку комерційних банків.

Зведений баланс банківської системи

Зведений баланс банківської системи пода- ється у вигляді балансу чистих іноземних і внутрішніх активів і має назву грошово-кредитного, або монетарного, огляду, який характеризує внутрішні та зовнішні джерела формування фактичного обсягу пропозиції грошей в економіці. При цьому виключаються взаємні розрахунки між центральним банком і комерційними банками. Мета складання грошово-кредитного огляду — це аналіз фінансових агрегатів, за допомогою яких центральний банк та уряд впливають на економіку.

Активи

Пасиви

Чисті іноземні активи (NFA)

Чисті внутрішні активи (NDA)

Чистий внутрішній кредит (NDC):

? уряду (чистий) (NDCG)

? підприємствам і домашнім господарствам (DCP)

Інші статті (чисті) (OIN)

Гроші в обігу (C)

Депозити до запитання (DD)

Грошовий агрегат (М1)

Квазі-грошові кошти (QMO)

Грошовий агрегат (М2)

Разом

Разом

Рис. 5.5. Зведений баланс банківської системи

Основні тотожності зведеного балансу банківської системи

Пропозиція грошей (М2) дорівнює сумі готівки в обігу, депозитів до запитання і квазі-грошових коштів:

М2t = M1t + QMOt = Ct + DDt + TDt.

Пропозиція грошей (М2) дорівнює сумі чистих іноземних активів, чистого внутрішнього кредиту та інших активів банківської системи:

M2t = NFAt + NDCt + OINt .

Чистий внутрішній кредит банківської системи дорівнює сумі чистого кредиту центрального і комерційних банків уряду і валового кредиту банків приватним і державним підприємствам, небанківським фінансовим посередникам і домашнім господарствам:

NDCt = DCPt + NDCGt .

Чисті внутрішні активи банківської системи дорівнюють сумі її чистого внутрішнього кредиту та інших чистих активів:

NDAt = NDCt + OINt .

Чисті іноземні активи банківської системи дорівнюють пропозиції грошей (М2) за відрахуванням чистих внутрішніх активів:

NFAt = M2tNDAt .

Пропозиція грошей змінюється залежно від зміни обсягів золотовалютних резервів країни, державного внутрішнього боргу (дефіциту державного бюджету) і кредитів небанківському сектору.

Обсяг пропозиції грошей збільшиться, якщо в результаті економічної політики або при зміні економічних умов:

1) збільшаться чисті іноземні активи центрального і комерційних банків;

2) збільшиться розмір чистих позичок державного сектору за рахунок зростання його зобов’язань перед банківської системою і зменшення коштів на депозитних рахунках органів державного управління;

3) збільшаться зобов’язання підприємств і домашніх господарств перед центральним банком або комерційними банками;

4) збільшаться інші статті чистих банківських активів.

Баланс фінансових посередників

Фінансовими посередниками називаються інститути фінансового ринку, які переміщують грошові заощадження від кредиторів до позичальників, випускаючи власні ліквідні боргові зобов’язання і купуючи інші, менш ліквідні боргові зобов’язання та активи. До них належать: ощадні інститути, інвестиційні банки, страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні і фінансові компанії. Активи і пасиви фінансових посередників в цілому менш ліквідні, ніж активи і пасиви комерційних банків. Негрошові фінансові посередники формують резерви шляхом випуску довгострокових цінних паперів (акцій, облігацій і т. ін.), а також за рахунок банківських позичок.

Активи

Пасиви

Резерви

Вимоги до уряду

Вимоги до державного сектору

Вимоги до приватного сектору

Інші активи

Строкові, ощадні депозити і депозити в іноземній валюті

Облігації і інструменти грошового ринку

Кредити грошової системи

Капітальні статті

Інші пасиви

Разом

Разом

Рис. 5.6. Баланс фінансових посередників

Зведений баланс банківських і небанківських фінансових посередників називається фінансовим оглядом або оглядом фінансового сектору. Він характеризує обсяг і фактори ліквідних зобов’язань на фінансовому ринку.

Активи

Пасиви

Чисті іноземні активи

Чисті внутрішні активи

Чистий внутрішній кредит

? уряду (чистий)

? державному сектору (валовий)

? приватному сектору (валовий)

Інші статті (чисті)

Ліквідні зобов’язання

Облігації та інструменти грошового ринку

Разом

Разом

5.7. Фінансовий огляд