Розділи

загрузка...
Розділ 11. ФОРВАРДНІ ОПЕРАЦІЇ; 11.1. Валютні форвардні угоди; 11.1.1. Сутність та цілі форвардних контрактів; Міжнародні розрахунки та валютні операції - Савлук М.І.

Розділ 11. ФОРВАРДНІ ОПЕРАЦІЇ

Після вивчення цього розділу ви зможете:

11.1. Валютні форвардні угоди

11.1.1. Сутність та цілі форвардних контрактів

Міжнародна торгівля завжди пов’язана з валютним ризиком, адже в кожній угоді беруть участь контрагенти з різних країн і принаймні одна зі сторін змушена проводити розрахунки в іноземній валюті. Тому будь-яка зовнішньоторговельна угода є джерелом валютного ризику для експортера або імпортера (або для обох сторін, якщо валюта контракту не є національною валютою жодного з партнерів). Більшість підприємств намагається захистити себе від валютного ризику якомога раніше. Як правило, при укладанні угоди сторони обумовлюють термін платежу та обсяги валюти, але зазвичай дата платежу віддалена від дати укладання угоди на кілька місяців. Експортер та імпортер знають валютний курс спот на дату укладення угоди, але за час, що мине з моменту підписання контракту до моменту платежу, валютний курс може змінитися несприятливо для однієї зі сторін.

Для того щоб захистити себе від валютного ризику, експортер або імпортер може укласти з банком форвардний контракт.

Форвардний контракт — це угода між банком та клієнтом про купівлю або продаж певної кількості іноземної валюти в установлений термін (або протягом встановленого періоду) за курсом, який визначається в момент укладення угоди.

Укладення форвардних угод — послуга, що її надає комерційний банк своїм клієнтам — експортерам та імпортерам, які здійснюють платежі або отримують кошти в іноземній валюті та бажають захистити себе від валютного ризику.

Цей вид послуг з’явився порівняно недавно (банки почали використовувати такий тип фінансових похідних інструментів на початку 80-х років), але вони набули значного поширення в усьому світі завдяки своїй зручності *1.

*1: {Українські банки тимчасово відмовилися від укладення форвардних контрактів зі своїми клієнтами. Це зумовлено забороною укладення форвардних угод на міжбанківському валютному ринку, що діє відповідно до затверджених постановою Правління НБУ від 13.12.99 № 585 «Змін та доповнень до Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку».}

Форвардні угоди є угодами типу OTC (over-the-counter), тобто позабіржовими угодами, які не мають чіткої стандартизації щодо суми, строків виконання тощо. Вони можуть укладатися на будь-який термін — від одного тижня до п’яти років, але найбільш ліквідними є контракти терміном дії до одного року. Зазвичай банк дає котирування форвардних курсів на так звані стандартні дати:

один тиждень

два тижні

один місяць

два місяці

три місяці

шість місяців

дванадцять місяців.

Проте більшість угод укладається на один, три або шість місяців.

Хоча форвардний контракт є обов’язковим для виконання, на відміну від біржових угод, де виконання контрактів гарантується системою маржинальних внесків, банк не має твердої гарантії виконання клієнтом своїх зобов’язань, тому форвардні контракти пов’язані з певним ризиком.

Як правило, банк вимагає від клієнта підтримувати на своєму розрахунковому рахунку в банку постійний залишок коштів у обсязі не менше 5—20% від суми контракту, що дає змогу у разі неможливості виконання клієнтом зобов’язань за форвардною угодою закрити її за допомогою ринку спот (процедура закриття буде розглянута нижче).