Розділи

загрузка...
9.3. Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті; Міжнародні розрахунки та валютні операції - Савлук М.І.

 

9.3. Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті

Процентна ставка — це ціна ресурсів. Розміщуючи вільні ресурси на грошовому ринку, їх власники намагаються отримати дохід, крім того, плата за користування ресурсами має включати:

Розрізняють номінальну та реальну процентні ставки. Реальна процентна ставка являє собою номінальну ставку (тобто ставку, що склалася на ринку), скореговану на процент інфляції. Наприклад, якщо номінальна ставка за депозитом становить — 8% річних, а рівень інфляції 6%, то реальна процентна ставка — 2%.

Рівень ринкових процентних ставок може бути визначений за формулою*1:

*1: {Цим рівнянням описується так званий ефект Фішера, що визначає взаємозв’язок між номінальною та реальною процентною ставками та очікуваною інфляцією.}

k = r + x* + p + m,

де k — рівень процентних ставок, що спостерігається на ринку;

r — реальна процентна ставка;

x* — очікуваний рівень інфляції;

p — надбавка (премія) за кредитний ризик, тобто за ризик втрат через неповерення коштів;

m — надбавка (премія) за процентний ризик, тобто ризик втрат унаслідок зміни ринкового рівня процентних ставок.

Реальна процентна ставка та інфляційна премія разом визначають номінальний рівень вільного від ризику ринкового процента (і = r + x).

Звідси:

k = i + p + m.

На рівень вільного від ризику ринкового процента, крім інфляції та інфляційного очікування, впливає ціла низка інших чинників:

На рівень процентних ставок за депозитами в іноземній валюті в основному впливають чинники з боку країни походження цієї валюти, а не країни, де здійснюється операція з розміщення або залучення коштів.

При здійсненні депозитних операцій в іноземній валюті процентна сума розраховується на базі простого процента:

де A — сума депозиту;

R — ставка процента;

D — кількість днів процентного періоду;

B — базова кількість днів у році (360 або 365).

Для більшості валют базова кількість днів у році розраховується як 360, але для деяких валют (британський фунт, ірландський фунт, бельгійський франк, сінгапурський долар, гонконгівський долар, південноафриканський ренд) базова кількість днів у році дорівнює 365.

Наприклад, процентна сума, що одержить банк при розміщенні 3 млн євро строком на один місяць під 5% річних, дорівнюватиме 12 500 євро:

Процентна ставка зазвичай є річною процентною ставкою, вона позначається p.a. (від латинського per annum — на рік).

У міжнародній практиці застосовують два способи написання процентної ставки: у вигляді десяткового дробу (5,125%) та звичайного дробу (%).

Процентна ставка може бути фіксованою (fixed) або плаваючою (floating).

Фіксована процентна ставка встановлюється при розміщенні/залученні депозиту та залишається незмінною на весь період депозиту. Така ставка завжди використовується при короткострокових угодах.

Плаваюча процентна ставка може змінюватися протягом дії депозиту. Найчастіше плаваючі ставки за депозитами валютного ринку прив’язуються до ставки LIBOR. Вона являє собою середню ставку, за якою найбільші британські банки кредитують першокласних позичальників на міжбанківському ринку (London Interbank Offered Rate). Ця ставка фіксується на 11,00 год кожного дня. Існує також ставка LIBID (London Interbank Bid Rate), тобто ставка залучення коштів першокласними банками. Ставки LIBOR котируються для британських фунтів, доларів США, євро, швейцарських франків та японських єн. У плаваючих процентних ставках LIBOR використовується як база, до якої додаються базисні пункти (basis points — b.p). Сто базисних пунктів дорівнюють одному проценту, тобто 1 b.p = 0,01%. Наприклад, банк котирує ставку розміщення доларів США у такий спосіб:

USD 6m LIBOR + 75 b.p (шестимісячна ставка LIBOR + 0,75%).

Для доларів США як база плаваючої ставки може використовуватися так звана базисна ставка прайм рейт (prime rate). Це ставка за короткостроковими комерційними позиками першокласним позичальникам, що її котирують найбільші американські банки. Якщо позика в американських доларах здійснюється за межами США, то звичайно використовується ставка LIBOR. Також як база можуть бути використані: ставка FIBOR (Frankfurt Interbank Offered Rate), ставки державних цінних паперів та комерційних паперів.