Розділи

загрузка...
7.1.1. Поручительство; Міжнародні розрахунки та валютні операції - Савлук М.І.

7.1.1. Поручительство

Відповідно до загального права іноземних держав поручительство є однією з форм гарантії і являє собою договір, згідно з яким одна особа (поручитель) бере на себе перед кредитором відповідальність за виконання боржником зобов’язання у повному обсязі або тільки частково (рис. 7.1).

Поручительство має акцесорний характер і має силу тільки в тому випадку, коли діє головне зобов’язання. Акцесорний характер поручительства полягає в тому, що:

Поручительство, за відсутності іншої домовленості, забезпечує не тільки основне зобов’язання головного боржника, а й додаткові зобов’язання, які виникають з основного відповідно до закону, наприклад зобов’язання сплатити законні відсотки за прострочку платежу, відшкодування збитків, що мали місце при невиконанні зобов’язання, сплату договірної неустойки.

Вимоги до поручителя виставляються кредитором не раніше терміну, коли головний боржник повинен був виконати своє зобов’язання. Поручитель, який сплатив борг за головного боржника, опиняється щодо нього в тому самому становищі, в якому перебуває кредитор. До поручителя переходять усі права, що стосуються боржника, які належали кредитору, включаючи забезпечення (заставу, іпотеку тощо).

Слід мати на увазі, що акцесорність є критерієм розмежування між поручительством і платіжним зобов’язанням (гарантією). Якщо акцесорність має місце, то мова йде про поручительство, якщо її немає, то про платіжне зобов’язання.

Принципові моменти, які відрізняють поручительство від гарантії:

Поручительство

Платіжне зобов’язання

Зобов’язання поручителя поширюється тільки на зобов’язання основного боржника. Він платить лише в тому разі, коли доведено, що основний боржник не виконав договір з кредитором

Зобов’язання гаранта самостійне, тобто не залежить від договірних стосунків між принципалом і бенефіціаром

Платіжне зобов’язання

ГАРАНТ

Рис. 7.1. Поручительство Рис. 7.2. Платіжне зобов’язання