Розділи

загрузка...
6.3. Кредитування експорту; 6.3.1. Короткострокове кредитування експортера; Міжнародні розрахунки та валютні операції - Савлук М.І.

6.3. Кредитування експорту

6.3.1. Короткострокове кредитування експортера

Завданням кредитування експорту є надання у розпорядження експортера грошових коштів для покриття його витрат від початку виробництва товару і до отримання плати за нього. Експортне кредитування можна розглядати як:

Найчастіше формою експортних короткострокових кредитних операцій є аванси під інкасо, акредитив з авансом, також використовуються врахування та акцепт векселів. Для надійних клієнтів банки можуть надавати овердрафт як у національній, так і в іноземній валюті для забезпечення можливості здійснення торговельних операцій (рис. 6.7).

 аванси під інкасо

Рис. 6.7

Акредитив з авансом*3 використовують, якщо необхідно кредитувати експортера перед відвантаженням товару. В умовах акредитива має бути чітко вказано, яка частка його загальної суми становить аванс. Як правило, сума авансу не перевищує 85% загальної суми акредитива. При використанні акредитива з авансом аванс експортеру видається під його письмове зобов’язання подати у визначений строк необхідні документи. Виплата відбувається банком експортера, але під гарантію банку, який відкрив акредитив. Якщо експортер не подасть у визначений строк документи і не погасить авансу, то банк, що його видав, дебетує рахунок банку-емітента на суму авансу та відсотків.

*3: {Акредитив з авансом називають «акредитивом з червоною умовою», оскільки помітка про аванс на ньому робилася червоним чорнилом, для того, що привернути увагу. Склалася традиція використання даного виду акредитива при експорті певних товарів, наприклад великої рогатої худоби з Італії, шерсті з Австралії, пиломатеріалів зі скандинавських країн.}

Величина авансу під інкасо залежить від оцінки фінансової надійності клієнта, якості застави (позичальник передає у заставу право власності на товари, що експортуються, банку-кредитору та вимогу на отримання оплати за документарним інкасо до зарубіжного банку) і від економічної та політичної ситуації у країні покупця. Зазвичай сума авансу становить від 75% до 90% від загальної суми інкасо.

При поставках товарів на умовах інкасо можливе надання авансу під окремі інкасові партії — індивідуальний аванс чи повне авансування усіх операцій клієнта, переданих на інкасо. Коли способом інкасо є «документи проти платежу», банківське забезпечення набуває форми контролю над товарами. Якщо методом інкасо є «документи проти акцепту», то банк має лише акцептований вексель (товари отримує імпортер). Тому дуже важливо бути впевненим у бажанні та можливості імпортера виконати свої зобов’язання за акцептованими векселями й оплатити їх у визначений строк.

Аванси під інкасо є прийнятним методом кредитування експорту за умови, що банк-кредитор виконає інкасування і що векселі підлягають оплаті у країні та в національній валюті експортера та банку-кредитора. Якщо векселі підлягають оплаті в іноземній валюті та за кордоном, доцільно здійснювати врахування векселів, тобто придбання векселів, виписаних експортером на покупця, які мають бути оплачені за кордоном. Урахування векселів здійснюється перед їх пересиланням імпортеру з дисконтом.

Банк ураховує векселі лише тоді, коли вексель має надійне забезпечення. Тому важливими елементами є фінансова надійність імпортера, сума векселя, очікувана тривалість часу до оплати. У разі відмови від платежу чи акцепту банк має право регресу до експортера. Векселі мають бути виписані у вільно конвертованій валюті. Для отримання додаткової гарантії банк може вимагати від клієнта оформлення страхування кредиту від ризику неплатежу.

Якщо експортер постійно виписує векселі та чеки, які підлягають оплаті за кордоном, банк може запропонувати відкрити для нього облікову кредитну лінію на строк до одного року. Відповідно до цієї умови банк буде зобов’язаний ураховувати всі векселі, виписані клієнтом на іноземних покупців. Таким чином, клієнт негайно отримує платіж (кредит), проте банк залишає за собою право регресу у разі неплатежу чи неакцепту імпортером.

Одним із методів короткострокового кредитування експортера є акцептні кредитні лінії. Акцептну кредитну лінію можна розглядати як угоду, відповідно до якої банк дає згоду акцептувати векселі, що виписані на нього експортером під забезпечення торговельними векселями на товари, що експортуються. Завдяки авторитету акцептуючого банку векселі зразу ж можна врахувати за низькою ставкою.

Вартість акцептованих векселів не перевищує (або дорівнює) вартості торговельних векселів. У разі відмови імпортера від платежу чи акцепту за торговельним векселем банк має право регресу до експортера.

Період, протягом якого може бути використане акцептне джерело кредитування, визначається умовами угоди між банком та клієнтом. Також установлюється ліміт, у межах якого виписуються векселі. Як правило, термін користування акцепною кредитною лінією довший, ніж строк користування овердрафтом.

Використання акцептних кредитів у міжнародній практиці є досить поширене. У деяких випадках акцептні джерела є значними і надаються не одним банком, а банківськими синдикатами. Серед причин широкого використання акцептних кредитів можна виділити такі:

Якщо експортер регулярно та на великі суми отримує векселі або чеки від іноземних партнерів, доцільніше використовувати факторинг та форфейтинг, ніж постійно звертатися у банк із проханням про врахування чи акцепт векселів.