Розділи

загрузка...
ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК У ЛІЦЕНЗІАРА; Податок на прибуток ; Облік ПДВ; Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 2

ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК У ЛІЦЕНЗІАРА

Податок на прибуток

Згідно з абз. З п. 1.31 Закону про прибуток, продаж результатів робіт (послуг) — це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання нематеріальними активами за компенсацію. Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у т. ч. промислової, власності.

Отже, платежі, що отримуються юрособою-ліцензіаром на підставі ліцензійного договору, належать до операцій продажу результатів робіт (послуг) і підлягають включенню до валових доходів платника податку на прибуток.

Відповідно до пп. 4.1.1 Закону про прибуток, валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), а згідно з пп. 4,1.4 Закону про прибуток валовий дохід включає доходи у вигляді роялті (п. 1.30 Закону про прибуток (Див. також лист ДПАУ від 05.09.2005 р. №17622/7/15-1117)).

Так чи інакше, платежі за використання об'єкта права ІВ слід включати до валових доходів у загальному випадку за правилом «першої події» відповідно до пп. 11.3.1 Закону про прибуток. Тобто валові доходи збільшуються за першою з двох дат: або датою отримання від ліцензіата плати за використання об'єкта права ІВ, або датою фактичного надання результатів робіт (послуг) — датою нарахування платежу за використання об'єкта права ІВ за умовами ліцензійного договору чи датою виставлення рахунка, оформлення відповідного акта тощо.

Облік ПДВ

Відповідно до п. 1.4 Закону про ПДВ, поставка послуг — це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження нематеріальними активами за компенсацію. Поставка послуг, зокрема, включає поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, у т.ч. промислової, власності.

Згідно з пп. 3.1.1 Закону про ПДВ, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки послуг на митній території України.

За загальним правилом визначення місця поставки послуг, зазначеним у абз. «а» п. 6.5 Закону про ПДВ, місцем поставки є місце реєстрації платником ПДВ особи, яка надає послугу.

Отже, якщо за ліцензійним договором про надання прав на будь-який із об'єктів права інтелектуальної власності ліцензіаром та ліцензіатом є резиденти України, то ліцензійні платежі незалежно від їх форми належать до операцій з поставки послуг на митній території України і підлягають обкладенню ПДВ за ставкою 20%. Якщо ж ліцензійний договір укладено між ліцензіаром — резидентом України та ліцензіатом — нерезидентом України, то місце поставки послуг визначають за спеціальним правилом, передбаченим абз. «д» п. 6.5 Закону про ПДВ.

Таким чином, якщо нерезиденту надаються послуги з «передання чи надання авторських прав, патентів, ліцензій, а також суміжних прав, у тому числі торгових марок», то місцем поставки послуг вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва (для нерезидента — юрособи) та місце постійної адреси або постійного проживання (для нерезидента—фізособи). Тож якщо нерезидент — юрособа не має постійного представництва в Україні (у т. ч. не має особи-представника) чи місце постійної адреси або постійного проживання нерезидента-фізособи перебуває за межами митної території України, то місцем поставки послуг за ліцензійним договором вважається місце за межами митної території України і ліцензійні платежі не є об'єктом обкладення ПДВ.

Для операцій, які підлягають обкладенню ПДВ, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки послуг вважається дата, визначена за правилом «першої події» згідно з пп. 7.3.1 Закону про ПДВ, тобто або дата зарахування коштів від покупця (замовника), або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку — наприклад рахунка на виплату роялті, відповідного акта з формулюванням «плата за надання прав на використання» тощо.

Нібито все чітко та зрозуміло... Проте багатьох платників податків та незалежних фахівців вводить в оману формулювання абз. 2 пп. 3.2.7 Закону про ПДВ, а саме: не є об'єктом оподаткування операції з «виплат <...> роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом». Тож доволі часто платники податку, та й фахівці податкового органу, у листах та роз'ясненнях стверджують, що платежі роялті не є об'єктом обкладення ПДВ, при цьому звертаючись до визначення терміна «роялті», наданого у п. 1.30 Закону про прибуток. Проте у жодному з роз'яснень ДПАУ не згадується, що не треба нараховувати податкові зобов'язання за ліцензійними договорами. Що ж це: чергова колізія правових норм, помилка законодавця? Адже яка мета звільнення роялті від обкладення ПДВ на підставі пп. 3.2.7 Закону про ПДВ при наявному формулюванні п. 1.4, пп. 3.1.1 та абз. «д» п. 6.5 Закону про ПДВ?

Утім, фактично жодного звільнення від оподаткування роялті правовими нормами не передбачено, адже об'єктом оподаткування є операції з надання права на користування об'єктом права ІВ, тобто отримання (нарахування) роялті, а не зворотна операція — виплата роялті, при якій виникає податковий кредит, а не зобов'язання. Тоді хибне звільнення від оподаткування виплат роялті у грошовій формі стає майже зрозумілим. Можна також припустити, що при такому формулюванні пп. 3.2.7 Закону про ПДВ виплата роялті, наприклад, у натуральній формі підлягає обкладенню ПДВ в особи, яка виплачує роялті.

Таким чином, на нашу думку (Див. також розділ 8 «Договір франчайзингу».), отримані (нараховані) ліцензіаром платежі за надання права користування об'єктом права ІВ (роялті) обкладаються ПДВ, а зустрічні виплати роялті у ліцензіата не є об'єктом оподаткування, при цьому у ліцензіата виникає право на податковий кредит.