Розділи

загрузка...
РОЗДІЛ 19. ЛІЦЕНЗІЙНИЙ ДОГОВІР; ЮРИДИЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ ЛІЦЕНЗІЙНОГО ДОГОВОРУ; ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ ; Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 2

РОЗДІЛ 19. ЛІЦЕНЗІЙНИЙ ДОГОВІР

ЮРИДИЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ ЛІЦЕНЗІЙНОГО ДОГОВОРУ

ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

Насамперед нагадаємо, що ліцензійний договір є одним з видів договорів, регламентованих у ч. 1 ст. 1107 ЦКУ, щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт права інтелектуальної власності.

Нормами ч. 1 ст. 1109 ЦКУ передбачено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦКУ та Спеціальними законами.

Але що ж таке «об'єкт права інтелектуальної власності» і чому так необхідно надавати право на його використання шляхом надання спеціального дозволу (укладення ліцензійного договору)?

Згідно з ч. 1 ст. 418 ЦКУ право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ та Спеціальними законами.

Усю сукупність об'єктів права інтелектуальної власності, для яких в Україні передбачено правову охорону і які, зокрема, перелічені у ст. 420 ЦКУ, умовно поділяють на:

1) об'єкти авторського права ( Див. також З. Куриляк «Авторське право на письмові твори» у «ДК» №14/2008.) — літературні та художні твори, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних) тощо (ч. 1 ст. 433 ЦКУ та ст. 8 Закону №3792);

2) об'єкти суміжних прав — виконання літературних та художніх творів, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення (ст. 449 ЦКУ та ст. 35 Закону №3792);

3) об'єкти промислової власності — винаходи (ст. 459 ЦКУ), корисні моделі (ст. 460 ЦКУ), промислові зразки (ст. 461 ЦКУ), компонування інтегральної мікросхеми (ст. 471 ЦКУ), сорти рослин, породи тварин;

4) засоби індивідуалізації товару чи виробника — комерційне найменування (ст. 489 ЦКУ), торговельна марка (ст. 492 ЦКУ), географічне зазначення (ст. 501 ЦКУ);

5) інші об'єкти — комерційна таємниця (ст. 505 ЦКУ), наукове відкриття (ст. 457 ЦКУ), раціоналізаторська пропозиція (ст. 481 ЦКУ).

Відповідно до ч. 2 ст. 418 ЦКУ право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається відповідними статтями ЦКУ та нормами спеціальних законів.

Згідно з ч. 4 ст. 423 ЦКУ особисті немайнові права не можуть відчужуватись (передаватися), за винятками, встановленими законом. Натомість майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі (ч. 1 ст. 427 ЦКУ).

Серед майнових прав інтелектуальної власності (ч. 1 ст. 424 ЦКУ) найважливішими вважаються:

право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання

об'єкта права інтелектуальної власності;

виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання.

Своєю чергою, нормами ст. 426 ЦКУ передбачено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, якій серед майнових прав належить виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, а умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором.

Зауважимо, що в ліцензійному договорі обов'язково зазначаються способи використання об'єкта права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності регламентовано окремими статтями ЦКУ та нормами спеціальних законів.

Нагадаємо про можливість укладення ще одного виду договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, передбаченого у ч. 1 ст. 1107 ЦКУ, — договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Як зазначено у ст. 1112 ЦКУ, за договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна

сторона (творець — письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк. При цьому договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об'єкта замовником.

Різниця між згаданим договором та ліцензійним договором полягає в тому, що ліцензійний договір укладається щодо вже створеного, наявного на момент укладення договору об'єкта права інтелектуальної власності, і при цьому права на об'єкт права інтелектуальної власності на момент укладення договору мають бути чинними (ч. 5 ст. 1109 ЦКУ), а договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності укладається перед безпосереднім створенням об'єкта і щодо прав інтелектуальної власності, яких фактично ще немає.

Принагідно згадаємо про суттєву різницю між ліцензійним договором та договором про передання виключних майнових прав, що теж регламентований у ч. 1 ст. 1107 ЦКУ. Так, за договором про передання виключних майнових прав відбувається часткова або повна передача виключних майнових прав на об'єкт права інтелектуальної власності — назавжди, а за ліцензійним договором передається лише право використання об'єкта визначеними способами, за дотримання певних умов та на конкретний, встановлений договором,строк.

Отже, предметом укладення ліцензійного договору є один з видів майнових прав інтелектуальної власності — право на використання об'єкта права інтелектуальної власності.