Розділи

загрузка...
РОЗДІЛ 14. ДОГОВІР ПОРУКИ; ЮРИДИЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ ДОГОВОРУ ПОРУКИ; ОФОРМЛЕННЯ ДОГОВОРУ; ПОНЯТТЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ТА СТОРОНИ У ЗОБОВ'ЯЗАННІ; Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 2

РОЗДІЛ 14. ДОГОВІР ПОРУКИ

ЮРИДИЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ ДОГОВОРУ ПОРУКИ

ОФОРМЛЕННЯ ДОГОВОРУ

Серед переліку видів забезпечення виконання зобов'язання, які передбачені у ст. 546 Цивільного кодексу України, має місце порука. Правові норми договору поруки регулюються статтями 553 — 559 ЦКУ.

У сучасному бізнесі договори поруки зустрічаються доволі часто, але ставитися до такої домовленості слід дуже уважно. Адже поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов'язання. Відповідно на поручителя, у разі порушення боржником свого зобов'язання, може бути покладено обов'язок сплатити гроші на користь кредитора.

Порука може забезпечувати лише дійсну вимогу. За договором поруки виконання зобов'язання може забезпечуватися частково або у повному обсязі, про що обов'язково зазначають під час укладення такого договору. Крім того, поручителем може бути одна особа або кілька осіб, це дозволяється ч. З ст. 553 ЦКУ. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не передбачено у самому договорі.

Чи може порукою забезпечуватися не лише грошове зобов'язання боржника, а й інше, наприклад, зобов'язання передати майно, виконати роботу, надати послугу тощо? Цивільний кодекс цього не забороняє, тож на поручителя, у разі порушення боржником свого зобов'язання, може бути покладено обов'язок не тільки сплатити кошти на користь кредитора, але якщо це передбачено договором — передати майно, виконати роботу, надати послугу тощо.

Насамперед порука — вид забезпечення виконання зобов'язання, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. При невиконанні боржником своїх зобов'язань перед кредитором, як було зазначено вище, їх виконує поручитель, а всі права кредитора переходять до поручителя.

Договір укладається між кредитором та поручителем, такий договір є двостороннім. Боржник стороною договору не виступає, він несе відповідальність (зобов'язання) за іншим договором (правочином), наприклад договором купівлі-продажу.

Але на практиці нерідко використовують тристоронні угоди, договір укладається між кредитором, боржником і поручителем.

Не обов'язково, щоб виконання зобов'язання у договорі поруки забезпечувалося у повному обсязі. Зобов'язання може бути меншим, і це має бути передбачено у самому договорі. Основне правило полягає в тому, що порукою може забезпечуватися лише дійсна вимога. У договорі слід зазначити зобов'язання боржника перед кредитором.

У разі порушення боржником свого зобов'язання на поручителя переходить обов'язок сплатити кошти на користь кредитора або передати майно (залежно від того, що обумовлено у договорі поруки).

За нормами ст. 547 ЦКУ передбачено вимогу, що всі правочини, які передбачають забезпечення виконання зобов'язання (виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 ЦКУ) обов'язково укладаються у письмовій формі, — договір поруки не є винятком. Тому недодержання письмової форми тягне за собою недійсність такого договору.

За нормами ст. 558 ЦКУ поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. Але така вартість послуги обов'язково повинна бути зазначена у договорі, тому що з іншої сторони є підстави вважати таку угоду безоплатною.

Акти цивільного законодавства не висувають спеціальних вимог щодо істотних умов договору поруки. Але, на нашу думку, буде правильно, якщо зміст такого договору передбачатиме:

1) предмет договору;

2) відсутність або наявність плати за послуги поруки, надані поручителем, розмір такої плати;

3) порядок виконання зобов'язань;

4) права й обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

5) інші умови за згодою сторін;

6) дія договору;

7) порядок зміни та припинення дії договору.

ПОНЯТТЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ТА СТОРОНИ У ЗОБОВ'ЯЗАННІ

Зобов'язання - це правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або водночас кілька осіб.

Якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і водночас кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.