Розділи

загрузка...
ЗМІСТ ДОГОВОРУ ; ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН ДОГОВОРУ; Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 2

ЗМІСТ ДОГОВОРУ

Оскільки зміст договору застави полягає у праві заставодержателя у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, відповідно до ст. 590 ЦКУ, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави, у разі коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наразі Закон №1255 своєю чергою передбачає в ст. 24, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно з цим Законом, та визначає в ст. 26 цього закону такі позасудові способи звернення стягнення:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача (у цьому випадку — заставодержатель) в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання у порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги, у разі якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у т.ч. у порядку договірного списання, в разі якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Обтяжувач, згідно із Законом, має право на власний розсуд обрати один із названих позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Для цього, згідно зі ст. 27 зазначеного Закону, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження у позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження перебуває у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходів щодо збереження відповідного рухомого майна. Якщо ж боржник, у володінні якого перебуває предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язку щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Порядок передачі обтяжувачу права власності на предмет забезпечувального обтяження визначено ст. 29 згаданого Закону.

А згідно з п. 103 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін'юсту від 03.03.2004 р. №20/5, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом відповідного застереження у тексті іпотечного договору або шляхом укладення окремого договору між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпо-текодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання чинності рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Такий договір може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання або право іпотекодержателя організувати продаж предмета іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотеко-держателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Відповідно до ст. 28 Закону про заставу, застава припиняється у таких випадках:

1) припинення забезпеченого заставою зобов'язання;

2) загибель заставленого майна;

3) придбання заставодержателем права власності на заставлене майно;

4) примусовий продаж заставленого майна;

5) закінчення терміну дії права, що становить предмет застави;

6) в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Стаття 29 названого закону передбачає, що у разі відмови кредитора прийняти виконання забезпеченої заставою грошової вимоги відповідну суму заставодавець вносить у депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса. Якщо внесена у депозит сума повністю покриває борг, застава припиняється.

ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН ДОГОВОРУ

Права й обов'язки сторін договору застави з користування і розпорядження предметом застави, доходами (плодами) від нього та інші особливості договору залежать від виду застави та характеру забезпеченого нею зобов'язання.

Щодо відповідальності сторін, то за втрату або недостачу предмета закладу заставодержатель несе відповідальність у розмірі вартості втраченого майна, а за пошкодження предмета закладу — в розмірі суми, на яку знизилася вартість заставленого майна. Заставодержатель зобов'язаний відшкодувати заставодавцю всі заподіяні втратою, недостачею чи пошкодженням предмета закладу збитки у повному обсязі (тобто навіть з упущеною вигодою), якщо це передбачено законом чи договором. При цьому заставодержатель відповідає за втрату, недостачу чи пошкодження предмета закладу, якщо він не доведе, що втрата, недостача чи пошкодження сталися не з його вини. А в разі втрати, пошкодження, псування, погіршення стану або недостачі предмета обтяження з вини боржника, як зазначалося, він зобов'язаний за власний кошт відновити або замінити його. Якщо ж боржник не відновив або не замінив предмет обтяження, обтяжувач має право вимагати відшкодування завданих збитків та/або дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого обтяженням.

Згідно з ч. 1 ст. 582 ЦКУ, оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Відповідно до ст. 5 Закону про іпотеку, вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором. Згідно з ч. 4 ст. 49 Закону про заставу, в договорі застави прав, які не мають грошової оцінки, вартість предмета застави визначається угодою сторін.