Розділи

загрузка...
РОЗДІЛ 13. ДОГОВІР ЗАСТАВИ; ЮРИДИЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ ДОГОВОРУ ЗАСТАВИ; СУТЬ ДОГОВОРУ; СТОРОНИ ДОГОВОРУ ЗАСТАВИ; Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 2

РОЗДІЛ 13. ДОГОВІР ЗАСТАВИ

ЮРИДИЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ ДОГОВОРУ ЗАСТАВИ

СУТЬ ДОГОВОРУ

Правовому регулюванню договору застави присвячено § 6 глави 49 ЦКУ та Закон про заставу. Такий різновид застави, як іпотека, врегульовано Законом про іпотеку.

Застава — одна зі встановлених цивільним законодавством форм забезпечення виконання зобов'язань (тобто заходів, що покладають на боржника певні обтяження на випадок невиконання чи неналежного виконання зобов'язання і в такий спосіб сприяють або мають сприяти належному виконанню зобов'язань). Згідно зі ст. 548,574 ЦКУ, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Застава може виникати на підставі договору, закону або рішення суду.

Унаслідок застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Розглядаючи у цьому розділі заставу, що виникає на підставі договору, нагадаємо, зокрема, про такі види застави, як податкова застава, застава товару, проданого в кредит (ч. 6 ст. 694 ЦКУ), що виникають безпосередньо на підставі закону. Договір про заставу може бути самостійним, тобто окремим від договору, за яким виникає забезпечене зобов'язання, або умова про заставу може включатися до самого основного договору. Окремим документом договір застави оформляється, як правило, у випадках, коли він згідно із законом потребує нотаріального посвідчення та/або державної реєстрації (особливо у випадках, коли основний договір, який забезпечується заставою, такому посвідченню (реєстрації) не підлягає).

Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна наявна або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-про-дажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Законодавство окремо виділяє такі види застави:

1) іпотека — застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи;

2) заклад — застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом — у володіння третій особі.

З огляду на таке, законом чи договором передбачається перебування заставленого майна у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи.

Договір застави може бути реальним або консенсуальним. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону про заставу, право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі коли договір підлягає нотаріальному посвідченню — з моменту його нотаріального посвідчення. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен перебувати у заставодержателя (тобто при закладі), право застави виникає у момент передачі йому предмета застави (проте якщо така передача відбулося до укладення договору, — то з моменту його укладення).

СТОРОНИ ДОГОВОРУ ЗАСТАВИ

Сторонами договору застави є заставодавець і заставодержатель, якими можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.

Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на нього. Заставодавцем може виступати як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Згідно зі ст. 583 ЦКУ, застава права на чужу річ здійснюється за згодою її власника, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника.

Державне підприємство, за яким майно закріплено на праві повного господарського відання, самостійно здійснює заставу цього майна, за винятком цілісного майнового комплексу підприємства, його структурних підрозділів, будівель і споруд, застава яких здійснюється з дозволу та на умовах, погоджених з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном. Відкрите акціонерне товариство, створене у процесі корпоратизації, всі акції якого перебувають у державній власності, здійснює заставу належного йому майна за погодженням із засновником товариства у порядку, передбаченому для державних підприємств.

Відповідно до ст. 578 ЦКУ, майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою всіх співвласників. Так, наприклад, для застави майна (як рухомого, так і нерухомого), що придбавається у кредит у спільну сумісну власність подружжя, потрібна згода іншого з членів подружжя. А згідно з ч. 2 ст. 6 Закону про заставу, майно, що перебуває у спільній частковій власності (частки, паї), може бути самостійним предметом застави за умови виділення його в натурі.

Щодо заставодержателя, то згідно зі ст. 572 ЦКУ та ст. 1 Закону про заставу, ним може бути лише кредитор за основним (забезпеченим заставою) зобов'язанням.