Розділи

загрузка...
ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ ФІНАНСОВОЇ ОРЕНДИ (ЛІЗУНГУ); ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ ; ОБЛІК ПРИ ПЕРЕДАЧІ ОБ'ЄКТА ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ; Облік з податку на прибуток у лізингодавця; Умови визнання операції фінансовим лізингом; Облік з податку на прибуток у лізингоодержувача; Облік пдв у лізингодавця та лізингоодержувача; Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 2

ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ ФІНАНСОВОЇ ОРЕНДИ (ЛІЗУНГУ)

ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ

Для правильного відображення в податковому обліку підприємства операції з фінансової оренди (лізингу) (Тут і далі вживається термін «фінансовий лізинг».) потрібно, насамперед, чітко розуміти, які критерії та умови є визначальними для ототожнення певної господарської операції зі згаданою.

Відповідно до абз. 1 пп. 1.18.2 Закону про прибуток, під терміном «фінансовий лізинг» слід розуміти господарську операцію фізичної або юридичної особи, яка передбачає згідно з договором фінансового лізингу передачу орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу. Як бачимо,"об'єктом господарської операції з фінансового лізингу є основні фонди, тобто згідно з пп. 8.2.1 Закону про прибуток такі матеріальні цінності, що призначаються платником податку на прибуток для використання у своїй господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення їх в експлуатацію, та вартість яких перевищує 1000 грн і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.)

ОБЛІК ПРИ ПЕРЕДАЧІ ОБ'ЄКТА ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ

Облік з податку на прибуток у лізингодавця

У пп. 7.9.6 Закону про прибуток визначено, що передача лізингодавцем майна у фінансовий лізинг з метою оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі.

Звернемо увагу на такі моменти:

1) у Законі про прибуток використовується термін «майно», а не ОФ. Це можна пояснити так. Згідно з нормами Закону про прибуток лізинго-давець для наступної передачі майна в лізинг повинен попередньо його придбати або виготовити. При придбанні майна, яке потім буде об'єктом лізингу, лізингодавець може віднести його до складу своїх ОФ (у цьому випадку майно — це

ОФ), а потім вже передати лізингоодержувачу або ж відразу після такого придбання (виготовлення) надати його лізингоодержувачу (у цьому випадку майно — це товари (продукція). Отже, для лізингодавця термін «майно» може трактуватися у податковому обліку, залежно від певних умов, як ОФ, товар, продукція. Своєю чергою, для лізингоодержувача майно, що орендується, є тільки ОФ, і не чим іншим;

2) трактування терміна «майно» (ОФ чи товар) може впливати на ведення податкового обліку з податку на прибуток у лізингодавця. Згідно з пп. 7.9.6 Закону про прибуток, у разі якщо об'єктом лізингу є майно у вигляді товарів, то лізингодавець під час їх передачі у лізинг повинен збільшити свої валові доходи на договірну вартість майна, що передається у лізинг. Якщо ж лізингодавець передає у фінансовий лізинг власні ОФ, то він повинен змінити відповідну групу ОФ згідно з правилами, визначеними ст. 8 Закону про прибуток для їх продажу. Звернемося до положень цієї статті (зокрема, пп. 8.4.3, 8.4.4 та 8.5.2) Закону про прибуток. Так, якщо лізингодавець виводить з експлуатації окремий об'єкт ОФ групи 1 у зв'язку з його передачею у лізинг, то балансова вартість вказаної групи зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. При цьому сума перевищення договірної вартості об'єкта лізингу над балансовою вартістю окремого об'єкта ОФ групи 1 включається до ВД лізингодавця. І навпаки — сума перевищення балансової вартості ОФ групи 1 над договірною вартістю об'єкта лізингу включається до його ВВ.

У разі виведення з експлуатації ОФ груп 2, З або 4 у зв'язку з його передачею у лізинг балансова вартість відповідної групи зменшується на договірну вартість об'єкта лізингу. При цьому якщо договірна вартість об'єкта лізингу дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, то балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до ВД лізингодавця відповідного періоду. Визначення балансової вартості ОФ груп 2, 3 та 4, а також окремого об'єкта ОФ групи 1 відбувається згідно з пп. 8.3.2 Закону про прибуток;

3) визначення дати збільшення ВД лізингодавця. У цьому випадку може постати проблема, якими саме нормами Закону про прибуток слід керуватись при визначенні дати збільшення валового доходу: пп. 7.9.6 чи пп. 11.3.1 Закону про прибуток? На нашу думку, у цій ситуації пп. 7.9.6 Закону про прибуток є спеціальною нормою, що регламентує оподаткування лізингових операцій. А пп. 11.3.1 є загальною нормою. Тож якщо операція підпадає під визначення операції фінансового лізингу, потрібно користуватись пп. 7.9.6 Закону про прибуток, згідно з яким «передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, — змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (безурахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання <...>».

Умови визнання операції фінансовим лізингом

Для того щоб лізинг вважався фінансовим, лізинговий договір обов'язково повинен містити одну з таких умов (абз. 2 пп. 1.18.2 Закону про прибуток):

1) об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75% його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними ст. 8 Закону про прибуток, а орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у лізинговому договорі;

2) сума лізингових платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

3) якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі ОФ лізингодавця протягом строку перших 50% амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більше 90% від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки НБУ, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

4) майно, яке передається у фінансовий лізинг, с виготовленим за замовленням лізингоодержувача та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоодержувача, виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Облік з податку на прибуток у лізингоодержувача

Для лізингоодержувача, згідно з пп. 7.9.6, 8.5.2 та 8.4.1 Закону про прибуток, отримання майна в лізинг прирівнюється до його придбання. При цьому лізингоодержувач за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке отримання, збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів на договірну вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість вказаного об'єкта відповідно до договору) з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених ним у зв'язку з таким прийманням (без урахування сплаченого ПДВ за умови, що лізингоодержувач є платником податку на додану вартість).

Облік пдв у лізингодавця та лізингоодержувача

З метою обкладення ПДВ передача майна у фінансовий лізинг прирівнюється до операцій поставки (п. 1.4, п. 3.1.1 Закону про ПДВ), а база оподаткування визначається за загальним правилом виходячи з рівня звичайних цін (п. 4.1 Закону про ПДВ). При цьому, згідно з пп. 7.3.4 Закону про ПДВ, датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ лізингодавця є дата фактичної передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоодержувачу. А датою виникнення права лізингоодержувача на збільшення податкового кредиту з ПДВ, відповідно до пп. 7.5.3 цього закону, є дата фактичного отримання такого об'єкта.