Розділи

загрузка...
РОЗДІЛ 12. ДОГОВІР ФІНАНСОВОЇ ОРЕНДИ (ЛІЗИНГУ); ЮРИДИЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ ДОГОВОРУ ФІНАНСОВОЇ ОРЕНДИ; ПОНЯТТЯ ЛІЗИНГУ; Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 2

РОЗДІЛ 12. ДОГОВІР ФІНАНСОВОЇ ОРЕНДИ (ЛІЗИНГУ)

ЮРИДИЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ ДОГОВОРУ ФІНАНСОВОЇ ОРЕНДИ

Лізингові операції за певних обставин можуть бути досить ефективним фінансовим інструментом. Зокрема, нині, коли комерційні банки значно скоротили обсяги видачі кредитів та постійно збільшують ставки, на ринку України поновлюється та активізується робота лізингових компаній.

ПОНЯТТЯ ЛІЗИНГУ

Відносини лізингу на рівні законів регулюються трьома нормативними актами: ЦКУ (глава 58, §6), ГКУ (ст. 292) та Законом про фінансовий лізинг.

Договір лізингу є різновидом оренди. Про це, зокрема, свідчить розміщення норм про лізинг у ЦКУ та ГКУ. Основною ознакою, за якою відрізняють договір лізингу від договорів оренди, є участь у лізингових операціях третьої сторони — продавця (постачальника) майна.

ЦКУ передбачає два види лізингу — прямий та непрямий. Так, згідно з ч. 1 ст. 806 ЦКУ «за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі)».

ГКУ поняття лізингу трактує аналогічно (ст. 292).

Як ЦКУ, так і ГКУ передбачають можливість правового регулювання відносин лізингу (за окремими видами та формами) спеціальними законами. На сьогодні таким законом є Закон про фінансовий лізинг. Його положення застосовуються до відносин, які випливають із договору фінансового лізингу, тобто договору, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Звертаємо увагу, що при укладенні договору фінансового лізингу лізингодавець ще не є власником речі, що підлягає передачі за договором. На нього покладається обов'язок придбати її у власність. У зв'язку з цим відносини фінансового лізингу відповідають визначенню непрямого лізингу згідно з ч. 1 ст. 806 ЦКУ. Прямий же лізинг, тобто договір лізингу, згідно з яким лізингодавець передає або зобов'язується передати лізингоодержувачеві у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, не регулюється положеннями Закону про фінансовий лізинг.

Для з'ясування регулятивних меж кожного із трьох згаданих вище нормативних актів щодо лізингу звернімо увагу на таке.

У §6 «Лізинг» глави 58 ЦКУ визначено загальні умови здійснення лізингових операцій, які поширюються на всіх осіб (фізичних та юридичних). При цьому:

— до неврегульованих цим параграфом питань застосовуються загальні положення ЦКУ про оренду і найм (§1 глави 58 ЦКУ);

— спеціальними законами можуть бути встановлені особливості регулювання окремих видів і форм лізингу (ч. З ст. 806 ЦКУ);

— положення ст. 292 ГКУ «Лізинг у сфері господарювання» поширюються на відносини між суб'єктами господарювання і визначають особливості правового регулювання лізингу порівняно з ЦКУ;

— відносини за договором фінансового лізингу (як у відносинах між суб'єктами господарювання, так і у відносинах з іншими суб'єктами) регулюються, насамперед, Законом про фінансовий лізинг. При цьому до неврегульованих цим законом питань фінансового лізингу застосовуються:

а) положення ЦКУ щодо лізингу (§6 глави 58 ЦКУ);

б) загальні положення ЦКУ про оренду і найм (§1 глави 58 ЦКУ).

Крім того, потрібно враховувати, що до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки.