Розділи

загрузка...
ВІДМІННІСТЬ ДОГОВОРУ ЗБЕРІГАННЯ ВІД ІНШИХ ДОГОВОРІВ; СТРОК ЗБЕРІГАННЯ МАЙНА; ПЛАТА ЗА ЗБЕРІГАННЯ; Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 2

ВІДМІННІСТЬ ДОГОВОРУ ЗБЕРІГАННЯ ВІД ІНШИХ ДОГОВОРІВ

Порівнюючи договір зберігання з іншими договорами, звертаємо увагу на таке:

1. Як за договором зберігання речей, визначених родовими ознаками, так і за договором позики (ст. 1046 ЦКУ) одна сторона (зберігач та позичальник відповідно) має обов'язок повернути передану їй раніше річ. Однак до зберігача, на відміну від позичальника, не переходить право власності на річ. Відповідно, зберігач, як правило, не має права розпорядження щодо переданої йому речі ( За винятком договору зберігання речей, визначених родовими ознаками, якою в ньому прямо передбачено передачу права розпоряджання ними, до регулювання якого в такому разі згідно ст. 958 ЦКУ застосовуватимуться положення ЦКУ про договір позики)

2. Спільним між договором зберігання індивідуально визначеної речі та договором найму (оренди) є необхідність повернення зберігачем та наймачем відповідно раніше переданої їм речі. Однак за договором найму передається право користування річчю, чого не відбувається за договором зберігання (Хоча, в окремих випадках, за згодою поклажодавця в рамках договору зберігання зберігач може мати право користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її в користування іншій особі (ст. 944 ЦКУ))

3. Від договору банківського вкладу договір зберігання відрізняється тим, що банк залучає їх для подальшого використання в інших банківських операціях, а не для забезпечення їх схоронності. Щоправда, банк може прийняти кошти саме з метою зберігання. В такому разі договірні відносини регулюватимуться §1 глави 66 ЦКУ з урахуванням ст. 969 ЦКУ.

СТРОК ЗБЕРІГАННЯ МАЙНА

Строк, протягом якого зберігач зобов'язаний зберігати річ, має бути визначений у договорі.

Якщо ж строк зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з умов договору, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Строк зберігання речі може бути визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Така вимога має бути пред'явлена протягом звичайного за цих обставин строку зберігання, із закінченням якого зберігач має право вимагати від поклажодавця забрати цю річ у розумний строк (ст. 938 ЦКУ). При виникненні спору звичайний та розумний строк встановлюється судом.

Згідно зі ст. 953 ЦКУ зберігач, незважаючи на незакінчення строку зберігання речі, зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути її.

Крім того, зберігач приймає майно за супровідними документами (накладна, товарно-транспортна накладна, сертифікат якості виробника тощо) за кількістю та якістю згідно з інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затвердженими постановами Державного арбітражу Союзу РСР відповідно від 15.06.65 р. № п-6 та від 25.04.66 р. № п-7. Згідно з листом Вищого господарського суду України від 17.09.2003 р. №01 -6/270 вищезгадані інструкції ще застосовуються на території України.

ПЛАТА ЗА ЗБЕРІГАННЯ

Договір зберігання може бути як оплатним, так і безоплатним. У ст. 946 ЦКУ не міститься прямої вказівки на оплатність договору зберігання, а тому, з урахуванням загальних правил договорів про надання послуг (ст. 903 ЦКУ), без визначення плати договір зберігання вважатиметься безоплатним.

В оплатному договорі зберігання, згідно зі ст. 946 ЦКУ, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати (ч. 2 ст. 946 ЦКУ).

Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Плата за зберігання може включати витрати зберігача на зберігання речі.