Розділи

загрузка...
ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ; Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 1

ПОДАТОК НА ПРИБУТОК

Згідно з п. 1.31. Закону про прибуток операції з наданням права користування НА вважаються продажем результатів робіт (послуг). Тому надання франшизи — це продаж послуг. Отже, у франчайзера виникає ВД від надання послуг, а у франчайзі — ВВ, пов'язані з придбанням послуг. З урахуванням виплат роялті ці ВД і ВВ виглядають таким чином.

Перш за все виникає питання про те, що ж входить до складу ВД. Адже якщо в пп. 4.1.1 Закону про прибуток передбачено, що ВД включає загальні доходи від продажу послуг, то в пп. 4.1.4 зазначається, що ВД включає доходи у вигляді роялті. Здавалося б, що до ВД треба включати двічі одну суму (як вартість послуг і як суму їх оплати). Проте в Законі, як бачимо, йдеться про доходи у вигляді роялті лише в загальному. Фактично ж роялті можуть бути або нарахованими і вже отриманими, або ще тільки нарахованими, або отриманими як свого роду передоплата. Це відразу змінює суть справи, оскільки факт нарахування роялті до платежу — це, по суті, факт надання даних послуг. Тому «подвоювати» ВД не треба. Слід просто виходити із загального правила, що ВД — загальна сума отриманого (нарахованого) доходу (п. 4.1 Закону про прибуток), а далі застосовувати правило «першої з двох подій» (пп. 11.3.1. Закону про прибуток), згідно з яким датою збільшення ВД вважається перша з двох дат: або дата отримання коштів від замовника на оплату робіт (послуг), що підлягають продажу (виконанню), або дата фактичного надання результатів робіт (послуг).

Що стосується ВВ франчайзі, то ситуація тут теж непроста, оскільки пп. 5.4.2 Закону про прибуток зазначає, щодо ВВ включаються витрати, пов'язані з виплатою роялті.

Своєю чергою, податкові органи зазначають, що «якщо сплата цих платежів пов'язана з веденням господарської діяльності користувача об'єкта інтелектуальної власності (ліцензіата), вони включаються до складу валових витрат на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону» (лист ДПАУ від 05.09.2005 р. №17622/7/15-1117).

Ну а співвідношення дат операцій в ситуації типу «послуга та її оплата» можуть бути різні. При цьому, що дуже важливо, у пп. 5.2.1 Закону про прибуток передбачено включення до складу ВВ сум будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Вихід у цій ситуації для платників податків такий:

1) ВВ франчайзі виникають у формі грошових витрат, що здійснюються як компенсація вартості послуг, що отримуються для використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 Закону про прибуток);

2) дата визнання таких ВВ — це дата першої з двох подій: сплата грошей за послуги, які повинні бути отримані, або фактичне отримання результатів робіт (послуг) (пп. 11.2.1. Закону про прибуток).

Залишається наголосити, що йдеться саме про ВВ франчайзі, а не про амортизацію нематеріальних активів, оскільки франчайзі отримує лише права на тимчасове використання НА франчайзера, а не набуває їх у власність. Амортизації ж підлягають саме витрати на придбання НА для власного виробничого використання (пп. 8.1.2 Закону про прибуток).

Приклад 8.1

Франчайзер і франчайзі володіють приміщеннями своїх кафе на правах власників. Термін дії франшизи — 4 роки. Загальна сума винагороди за франшизу — 300000 грн. Перший платіж (60000 грн) здійснюється першого дня дії договору, а наступні роялті перераховуються останнього дня кожного місяця у розмірі 5000 грн. Вартість обладнання — 400000 грн. (Усі зазначені суми з ПДВ.) Банківський кредит-— 100000 грн на 2 роки (під 15% річних) (цифриумовні). Див. таблицю 8.2 і таблицю 8.3.