Розділи

загрузка...
ЮРИДИЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ ДОГОВОРУ КОНСИГНАЦІЇ; СУТЬ ДОГОВОРУ КОНСИГНАЦІЇ; РОЗРАХУНКИ ЗА ДОГОВОРОМ КОНСИГНАЦІЇ; Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 1

ЮРИДИЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ ДОГОВОРУ КОНСИГНАЦІЇ

СУТЬ ДОГОВОРУ КОНСИГНАЦІЇ

Консигнація (від.англ. to consign — передавати, передоручати, відправляти вантаж) — це такий вид комісійних операцій на продаж товару, за якого власник товару — вантажовідправник (консигнант) передає товар комісіонеру-вантажоотримувачу (консигнатору) для продажу зі складу консигнатора (консигнаційного складу). При цьому торгівля проводиться від імені консигнатора за рахунок консигнанта, а розрахунки за реалізовану продукцію проводяться безпосередньо між консигнатором та третіми особами. Право власності на товар аж до його продажу залишається за консигнантом — постачальником товару. Зберігання товару на складі і його передпродажна підготовка здійснюються за рахунок власника, проте консигнатор може нести витрати на маркетинг, зокрема рекламу. На відміну від комісійних договорів, договір консигнації має триваліші строки, бо спрямований на довгострокову співпрацю у сфері реалізації товару, а не на вчинення кількох угод. Зазвичай строк консигнації становить 1 — 1,5 року; комісії — 1 — 2 місяці.

РОЗРАХУНКИ ЗА ДОГОВОРОМ КОНСИГНАЦІЇ

Розрахунок із консигнантом відбувається так, як показано у схемі 7.1 на с. 103.

Консигнаційні договори переважно поширені у сфері ЗЕД, коли, наприклад, експортер-консигнант передає товар на консигнаційний склад нерезидента-консигнатора з дорученням реалізувати його на певних умовах. Поки товар не реалізовано, він є власністю відправника-консигнанта, і консигнатор несе відповідальність за його збереження. Це знайшло відображення і в п. 31 Правил №247, відповідно до якого консигнаційною операцією є «господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності (консигнанта), що передбачає експорт матеріальних цінностей до складу іншого суб'єкта підприємницької діяльності (консигнатора) з дорученням реалізувати зазначені матеріальні цінності на комісійних засадах».

До операцій резидентів, які здійснюються під час виконання договорів консигнації, належать операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням другої сторони (консигнанта) протягом визначеного часу (терміну дії угоди консигнації) за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту, визначення дано у п. 2 Порядку №1409 та п. 1 Порядку №756. Якщо за цей період товар не буде проданий, то він повертається власникові (експортерові) за його рахунок. Для таких договорів характерним є те, що:

— цей договір належить до комісійних договорів на продаж у сфері ЗЕД (з відповідними податковими наслідками та відображенням у бухгалтерському обліку) (Проте виходячи з права сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства (ст. 6 ЦКУ), договори консигнації можуть застосовуватися як у ЗЕД (за участю нерезидента), так і в діяльності на національному ринку (за участю тільки суб'єктів господарської діяльності України));

— договір консигнації укладається виключно між суб'єктами підприємницької діяльності (що істотно відрізняє його від договору комісії, який може укладатися між юридичними та фізичними особами незалежно від наявності статусу суб'єкта підприємницької діяльності);

— предметом договору консигнації можуть бути лише товари, адже обов'язковою умовою є наявність консигнаційного складу;

— у договорі консигнації завжди обумовлюються строки, в які товар повинен бути проданий;

— консигнація, як і комісія, обов'язково відбувається за плату;

— торгівля здійснюється від імені консигнатора;

— обов'язки сторін щодо компенсації витрат, пов'язаних з реалізацією товарів, обумовлюються у договорі. Тобто не обов'язково консигнація здійснюватиметься за рахунок консигнанта. При цьому консигнатор може нести витрати на зберігання товару консигнанта.

Так, до обов'язків консигнатора зазвичай входить:— збереження товару на своєму складі до його реалізації;

— страхування товару на користь консигнанта на весь час перебування товару в розпорядженні консигнатора.

У договорі можуть передбачатися обов'язки консигнатора рекламувати отриманий товар, надавати потенційним покупцям можливість ознайомитися з товаром, чітко повинен бути регламентований порядок розподілу між консигнатором і консигнантом витрат і отриманих від операції коштів.

Особливістю оподаткування договорів консигнації у сфері зовнішньоекономічної діяльності є те, що у разі порушення строків, передбачених ст. 1 і ст. 2 Закону №185 (виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені у контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення), Нацбанк може надати резиденту — стороні зазначеного договору індивідуальну ліцензію на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення цієї операції.

Тобто за наявності такої ліцензії Нацбанку перевищення такого терміну при виконанні договору консигнації не тягне за собою застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 4 (Стаття А передбачає стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0.3 відсотка від суми неодержаної виручки (вар тості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суму неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) Закону №185.