Розділи

загрузка...
УМОВИ ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ КОМІСІЇ; ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ЗА ДОГОВОРОМ КОМІСІЇ ТА ЗВІТ КОМІСІОНЕРА; Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 1

УМОВИ ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ КОМІСІЇ

Істотними умовами будь-якого договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦКУ).

Істотною умовою договору комісії є предмет — один або кілька правочинів, які зобов'язаний вчинити комісіонер (від свого імені та за рахунок комітента).

Істотними умовами договору комісії, за яким комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ч. 1 ст. 1012 ЦКУ). Під майном розуміють рухомі та нерухомі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (глава 13 ЦКУ).

Решта умов, зокрема строк дії договору, територія виконання, асортимент товарів тощо, є альтернативними і можуть як зазначатися в договорі, так і виконуватися відповідно до звичаїв ділового обороту без попереднього узгодження.

Спеціальні вимоги до договорів комісії можуть визначатись окремими нормативними актами, зокрема, якщо посередництво здійснюється при торгівлі цінними паперами, то вимоги до оформлення таких договорів установлені Правилами торгівлі цінними паперами (такі договори повинні містити відомості про дозволи на здійснення торгівлі цінними паперами, відповідальність сторін, строк дії договору тощо).

Щодо ціни товару (майна), що придбаваєть-ся за договором комісії на купівлю чи продаж, то вона може виражатись у вигляді мінімальної ціни продажу чи максимальної ціни придбання комісіонером.

ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ЗА ДОГОВОРОМ КОМІСІЇ ТА ЗВІТ КОМІСІОНЕРА

За приписами ст. 1014 ЦКУ, комісіонер зобов'язаний укладати угоди на умовах, найбільш вигідних для комітента. А згідно з ч. 2 цієї статті всі вигоди від таких договорів належатимуть комітенту, в тому числі й додаткова, якщо комісіонер укладе правочин на умовах, більш вигідних, ніж обумовлено в договорі комісії. Зазначена норма не може бути змінена сторонами, а тому додатково одержана комісіонером вигода від вчинення правочину на більш вигідних для комітента умовах не може встановлювати комісійну плату у вигляді різниці (її частини) між ціною, призначеною комітентом, та ціною придбання/продажу, яка є більш вигідною. Хоча, цілком можливо «обіграти» цю ситуацію, не порушуючи вимог закону, наприклад, встановити або додаткову винагороду за укладення угоди на найбільш вигідних умовах за рахунок різниці в ціні, призначеної комітентом, та ціною придбання/продажу, або сплатити всю суму як додаткову винагороду комісіонера.

Усе майно, отримане за рахунок комітента під час виконання умов договору комісіонера з третьою особою, належить комітенту (ст. 1018 ЦКУ). Комітент не має права вимагати у комісіонера погашення заборгованості третьої особи (За винятком випадків, коли комісіонер був необачним при виборі контрагента або поручився за виконання обов'язку третьою особою (ст. 1016 ЦКУ). Така порука називається «делькредере» і дає право комісіонеру на винагороду за таке поручительство. Якщо в договорі передбачено делькредере, але не визначено плати за це, то винагорода виплачується виходячи зі звичайних цін на такі послуги). У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи (ч. 4 ст. 1016 ЦКУ).

До речі, зауважимо, що під час перевірки комітента податкові органи вважають, що участь третіх осіб, з якими комісіонер на виконання зобов'язань за договором комісії укладає окремі угоди, є істотною умовою договору. З цього приводу зазначимо, що:

— по-перше, комітент не вступає в правовідносини з третьою особою, оскільки не є стороною такого договору (на відміну від комісіонера);

— по-друге, діючи від власного імені та за свій рахунок, комісіонер не зобов'язаний повідомляти комітента про третіх осіб, з якими укладає договори купівлі-продажу, поставки на визначених комітентом умовах (йдеться про попередження про укладені угоди з конкретною особою, повідомлення її даних, передання інших відомостей щодо неї комітенту безпосередньо перед прийняттям рішення щодо укладення угоди на виконання договору комісії).

Хоча цілком можлива ситуація, пов'язана з необхідністю повідомити про вже укладені угоди, з метою виконання обов'язку комітента в частині перерахування коштів на рахунок третьої особи, з якою комісіонер уклав угоду;

— по-третє, за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

Після того як комісіонер вчинив передбачений у договорі правочин на користь комітента, він зобов'язаний надати комітентові звіт і передати йому все одержане майно за договором комісії. Звіт вважається прийнятим комітентом, якщо останній не повідомив про заперечення щодо звіту протягом 30-ти днів (згідно зі ст. 1022 ЦКУ). Тут виникає запитання: які мають бути форма та зміст такого звіту? Чи може, зокрема, акт приймання-передачі виконувати роль такого звіту?

Зазначимо, що ні форми звіту, ні вимог щодо його змісту законодавством не визначено. Тому такі вимоги можуть бути визначені комітентом безпосередньо у договорі комісії. Якщо такого немає, то, оскільки:

— комісіонер повинен надати звіт та передати все одержане за договором комісії майно;

— комітент прийняти звіт із запереченнями або без них;

— комісіонер має право на притримання речі для забезпечення своїх вимог (ст. 1019 ЦКУ), а також відрахування з коштів, що належать комітентові (ст. 1020 ЦКУ), — подібні умови, замість оформлення окремого документа під назвою «Звіт комісіонера», можуть бути цілком погоджені сторонами в акті приймання-передачі майна, одержаного за договором комісії.

Спробуймо пояснити зазначене. За загальним правилом, яке застосовується в інституті зобов'язального права, повідомлення про виконання зобов'язання' відбувається у тій самій формі, що й укладений договір. Отже, звіт комісіонера має бути саме у письмовій формі, як і договір комісії. Проте вимоги щодо звіту сторони мають узгодити та включити до змісту договору комісії. За його відсутності звіт може виглядати так, як це прийнято комітентом, адже загальна вимога ст. 1023 ЦКУ визначає обов'язок комітента належним чином прийняти виконання зобов'язання від комісіонера. А це цілком можливе й, зокрема, в акті приймання-передачі, де буде чітко сказано, що комісіонер передає все одержане за договором комісії (ч. 1 ст. 1022 ЦКУ), а комітент приймає із зауваженнями або без них. І, відповідно, акт приймання-передачі може бути підписаний з урахуванням положення ч. 2 ст. 1022 ЦКУ (комітенту дається ЗО днів для надання заперечень, за відсутності яких звіт вважається прийнятим).