Розділи

загрузка...
ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН; Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 1

ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН

Основні обов'язки сторін договору доручення передбачено статтями 1004 — 1007 ЦКУ. Так, повірений зобов'язаний:

— виконати дане йому доручення особисто;

— вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення (повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього потребують інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит — у цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення, як тільки це стане можливим);

— повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;

— після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився;

— надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;

— негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Довіритель зобов'язаний:

— видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення;

— негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення.

Крім того, якщо інше не встановлене договором, довіритель повинен також:

— забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення (так, зокрема, договором може бути передбачене виконання доручення за власний рахунок з наступним відшкодуванням);

— відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення;

— виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Договір доручення припиняється у таких випадках:

— у разі відмови довірителя або повіреного від договору (оскільки договір доручення ґрунтується на довірі, то згідно з ч. 2, 3 ст. 1008 ЦКУ, довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час, при цьому сторони не можуть обмежити це право на відмову своєю угодою — відмова від права на відмову від договору доручення, згідно із вказаною статтею ЦКУ, є нікчемною; однак якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо більш тривалий строк не встановлений договором);

— при визнанні довірителя або повіреного недієздатним, обмеженні його цивільної дієздатності або визнанні безвісно відсутнім;

— у разі смерті довірителя або повіреного;

— в інших випадках — за загальними правилами щодо припинення цивільно-правових договорів.

У ст. 1009 ЦКУ передбачені правові наслідки припинення договору доручення до того, як доручення було повністю виконане повіреним, — у такому випадку довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата — також виплатити йому плату пропорційно до виконаної ним роботи (це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення).

Щодо відмови сторін від договору закон передбачає такі правила:

— відмова довірителя від договору доручення — не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадку припинення договору, за яким повірений діяв як комерційний представник (до речі, ЦКУ встановлює ще кілька особливостей укладення договору доручення у випадку комерційного представництва);

— відмова повіреного від договору доручення — не є підставою для відшкодування збитків, завданих довірителеві припиненням договору, крім випадку відмови повіреного від договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, а також відмови від договору, за яким повірений діяв як комерційний представник (крім того, відповідно до ч. З ст. 250 ЦКУ, представник (повірений) не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам — у разі порушення цієї законодавчої вимоги представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки).

Слід зазначити, що правові підстави для відповідальності сторін за договором доручення на цьому не вичерпуються. Так, у разі порушення сторонами своїх обов'язків відповідальність може наступати за загальними засадами цивільного законодавства. Примірною підставою для притягнення до відповідальності в даному випадку є, наприклад, виконання повіреним юридичних дій із відступом від змісту наданого доручення без достатніх для цього підстав. Таке порушення умов зобов'язання визнається порушенням зобов'язання (ст. 610 ЦКУ) і може потягти за собою відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦКУ).

Від випадку відступу повіреного від змісту наданого доручення слід відрізняти перевищення наданих повіреному як представнику повноважень