Розділи

загрузка...
СТОРОНИ ДОГОВОРУ ; Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 1

СТОРОНИ ДОГОВОРУ

Сторонами договору доручення є довіритель та повірений. З обох сторін договору можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи, інші учасники цивільних правовідносин.

Договір доручення є консенсуальним — тобто набуває чинності з моменту досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах договору. Згідно зі ст. 1002 ЦКУ, договір доручення може бути оплатним — тобто передбачати право повіреного на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлене договором або законом. Причому якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Предметом договору доручення є обов'язок повіреного щодо вчинення юридично значущих дій від імені і за рахунок довірителя. Ґрунтуючись на буквальному тлумаченні тексту ст. 1002 ЦКУ, зазначений предмет договору можна охарактеризувати як послуги. При цьому предметом договору може бути не лише укладення угод (правочинів), але і здійснення інших юридичних дій (наприклад, ведення переговорів, проведення перевірки, участь у засіданнях тощо). Згідно зі ст. 1003 ЦКУ, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. При цьому дії, які йому належить вчинити, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Це означає, що дії, які суперечать чинному законодавству (є неправомірними), — не можуть бути предметом договору доручення. В такому випадку, як і у випадку відсутності конкретних вказівок щодо дій, які належить вчинити, — у повіреного обов'язків по їх вчиненню не виникає.

У разі якщо предметом договору доручення є вчинення правочинів (угод), — це можуть бути будь-які правочини, що не суперечать чинному законодавству, окрім тих, що за своєю сутністю не можуть бути вчинені через представника (наприклад, через представника не допускається вчинення заповіту).

Договір доручення відрізняється від схожого з ним договору комісії тим, що в договорі доручення повірений діє як представник — тобто виступає від імені довірителя, а в договорі комісії комісіонер виступає від свого імені (тобто відбувається заміна сторони). При вчиненні угод на підставі договору доручення довіритель завжди відомий, а при вчиненні угод за договором комісії — комітент може бути невідомий, адже замість нього стороною в укладеній угоді виступає комісіонер.

Єдиними визначеними законом істотними умовами договору доручення є чітко визначені конкретні юридичні дії, які мають бути вчинені повіреним від імені і за рахунок довірителя. За досягнення сторонами згоди щодо цих дій договір вважається укладеним.

Договором доручення також можуть бути, зокрема, передбачені такі умови:

— розмір плати повіреному за виконання свого обов'язку за договором доручення або безоплатний характер договору;

— строк дії такого доручення за договором,

— виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором (таке виключне право може бути обмежене строком та (або) територією);

— право передоручення (згідно зі ст. 1005 ЦКУ, повірений повинен виконати дане йому доручення особисто, однак має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя).