Розділи

загрузка...
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ТА ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК ДОГОВОРУ ТРАНСПОРТНОГО ЕКСПЕДИРУВАННЯ; ЛІЦЕНЗУВАННЯ; СТРАХУВАННЯ ; Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 1

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ТА ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК ДОГОВОРУ ТРАНСПОРТНОГО ЕКСПЕДИРУВАННЯ

ЛІЦЕНЗУВАННЯ

Учасниками транспортного експедирування виступають експедитор (перевізник), клієнт. Експедитор за дорученням клієнта забезпечує доставку вантажу відповідно до умов договору транспортного експедирування (далі — ТЕ). Жодних спеціальних дозволів для здійснення такої діяльності Закон про транспортно-експедиторську діяльність від експедитора не вимагає.

Увага! Якщо експедитор сам виконує обов'язки перевізника (відповідно до ч. 2 ст. 929 ЦКУ), йому потрібна ліцензія виходячи з норм ст. 9 Закону №1775, який передбачає ліцензування таких видів діяльності як:

— надання послуг з перевезення вантажів повітряним транспортом;

— надання послуг з перевезення вантажів річковим, морським транспортом;

— надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом про автомобільний транспорт;

— надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом.

ДПАУ в своїй консультації у «Віснику податкової служби» №40/2006 на с. 29 дозволяє враховувати витрати на отримані ліцензії таким чином:

1) у бухгалтерському обліку — «якщо термін дії ліцензії більше року, то її обліковують на рахунку 12 «Нематеріальні активи»; якщо термін дії ліцензії не перевищує року, її обліковують на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» і відносять щомісяця до складу витрат звітного періоду частину витрат на її придбання»,

2) у податковому обліку — «витрати на придбання ліцензії, термін дії якої більше року, відображатимуться як нематеріальні активи як у бухгалтерському, так і в податковому обліку, а на придбання короткотермінової ліцензії — у бухгалтерському обліку в складі витрат майбутніх періодів, а в податковому — в складі валових витрат звітного періоду».

На нашу думку, незалежно від терміну, на який видано ліцензію, витрати на її придбання відносяться до складу ВВ на підставі пп. 5.4.7 Закону про прибуток. Цей підпункт не містить ніяких обмежень щодо терміну дії ліцензії. Ще раз нагадуємо: ліцензію треба отримати суб'єкту господарювання, який безпосередньо здійснює господарську діяльність з надання послуги перевезення вантажів.

СТРАХУВАННЯ

Експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу і за свої дії під час виконання умов договору ТЕ. Тому передбачено добровільне страхування вантажів (п. 9 ст. 6 Закону про страхування) й обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів (п. 26 ст. 7 Закону про страхування). У зв'язку зі страхуванням небезпечних вантажів п. З Порядку №733 (Постанова КМУ від 01.06.2002 р. №733 «Порядок і правила проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів») дозволено — поряд з відправником, перевізником або одержувачем небезпечного вантажу— бути суб'єктом страхування й експедитору (у разі згоди на це перевізника).

Тобто в обов'язки експедитора входить від свого імені або від імені клієнта, власним коштом або за дорученням і коштом клієнта застрахувати вантаж.

Якщо експедитор діє як посередник, то сплачені ним страхові платежі (як за обов'язковим, так і за добровільним страхуванням) у його податковому обліку не відображаються, бо вони компенсовані клієнтом (пп. 7.9.1, пп. 7.9.2 Закону про прибуток).
Ситуація, коли експедитор діє від свого імені і за власний кошт страхує вантаж, проблематичніша. Постає запитання: чи має право у такій ситуації експедитор на ВВ?

Виходячи з норм пп. 5.4.6 Закону про прибуток є можливість визнання ВВ, так як до них відносяться: «Будь-які витрати зі страхування <...> й інших ризиків платника (В економічній літературі, присвяченій проблемам підприємництва, немає чіткої класифікації підприємницьких ризиків) податків, пов'язаних зі здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком <...> страхування <...> сторонніх фізичних або юридичних осіб (Акцентуємо увагу на тому, що у страховому договорі повинен бути передбачений саме ризик платника податків)

У цьому випадку, на наш погляд, платникові варто проаналізувати і прийняти рішення самостійно виходячи з припущення «ціна питання». Крім того, треба пам'ятати про норми абз. З пп. 5.4.6 Закону про прибуток: «Віднесення до складу валових витрат платника податків витрат зі страхування (крім витрат за медичним, пенсійним страхуванням і за обов'язковими видами страхування) здійснюється у розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року <...>».

І як показує практика, щоб уникнути конфліктних ситуацій з перевіряльниками, експедитор бере на себе зобов'язання з організації перевезення і не бере на себе організацію страхування вантажу.