Розділи

загрузка...
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК СТОРІН; Бухгалтерський облік перевізника; Бухгалтерський облік замовника; Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 1

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК СТОРІН

Бухгалтерський облік перевізника

В обліку виконання договору перевезення визначальними є, як завжди, вартість перевезення (яка є доходом перевізника та витратами замовника послуг або складовою частиною, що включається покупцем до вартості товару, що транспортується) та дата виконання послуг, яка є моментом визнання доходів або витрат. Як відобразити в обліку операцію, якщо початок перевезення та надходження вантажу на місце призначення припадають на різні звітні періоди?

Відповідно до п. 10 П(С)БО 15 «Дохід», дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо результат такої операції може бути достовірно оцінений. Виходячи зі суті операції перевезення (виконавець зобов'язується доставити вантаж на місце призначення), можна стверджувати, що результат операції (як і витрати, пов'язані з нею) може бути достовірно визначений лише після її завершення, тож «бухгалтерський» дохід перевізника може бути визнано лише після доставки вантажу за місцем призначення.

Облік доходів від надання послуг з перевезення ведуть на субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт та послуг». За кредитом субрахунку відображають збільшення (отримання) доходу (без зменшення на суму непрямих податків), за дебетом — вирахування з доходу (сума непрямих податків, якщо перевізник — платник ПДВ), а також списання у порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати». Отже, дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається на дату оформлення товарно-транспортної накладної, акта наданих послуг або іншого документа, що підтверджує факт завершення операції.

Суму витрат, пов'язаних з отриманням доходу від перевезень (собівартість реалізованих послуг), перевізник повинен визначати за нормами П(С)БО 16 «Витрати». Також можна користуватися Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті (затвердженими наказом Мінтранс-порту від 05.02.2001 р. №65), у яких досить докладно описано структуру витрат транспортних підприємств.

Для відображення собівартості реалізованих послуг використовують субрахунок 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг». До собівартості реалізованих послуг не включаються, а відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, адміністративні витрати (рахунок 92), витрати на збут (рахунок 93) та інші операційні витрати (рахунок 94).

Фінансові результати від надання послуг з перевезення визначаються проведеннями, поданими у таблиці 4.2.

Бухгалтерський облік замовника

У бухгалтерському обліку замовника витрати, пов'язані з перевезенням, включають до первісної вартості (собівартості) придбаних запасів, відповідно до п. 9 П(С)БО 9 «Запаси».

Включенню до первісної вартості підлягають виключно суми витрат на перевезення, пов'язані з придбанням запасів (товарів). Інші витрати на перевезення, не пов'язані з придбанням товарів (наприклад, зі збутом або з внутрішніми перевезеннями), які не стосуються первісної вартості запасів, відображають у бухгалтерському обліку у складі витрат звітного періоду.

До транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) відносяться витрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати на страхування ризиків транспортування запасів. ТЗВ включаються до собівартості придбаних запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку 289 «Транспортно-заготівельні витрати» .

Сума ТЗВ, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця та сумою запасів, які вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума ТЗВ, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, в кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.

Приклади розподілу ТЗВ наведено у додатку до П(С)БО 9.

Отже, суми ТЗВ до складу первісної вартості товарів можуть бути включені:

— методом прямого розподілу ТЗВ;

— методом розподілу ТЗВ за середнім відсотком.

Розглянемо особливості цих методів докладніше.

При прямому розподілі ТЗВ суми цих витрат безпосередньо розподіляють між конкретними одиницями придбаних товарів. Розподіл сум ТЗВ може здійснюватися пропорційно до вартісного, кількісного або вагового критерію. Суми ТЗВ включають до первісної вартості запасів, що надійшли, безпосередньо при їх оприбуткуванні, тобто товарно-матеріальні цінності прибуткуються на рахунках 20, 28 тощо за вартістю, що включає суму ТЗВ.

До речі, від порядку формування первісної вартості запасів залежать результати податкового обліку відповідно до п. 5.9 Закону про прибуток. Дуже важливо правильно розмежувати ТЗВ на пов'язані та не пов'язані з придбанням запасів, бо сума ТЗВ, що включається до первісної вартості запасів та відображається у податковому обліку, відноситься на валові витрати, а потім підлягає перерахунку відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону про прибуток. А ось інші витрати на перевезення, які, наприклад, пов'язані зі збутом продукції, відносяться на валові витрати й у перерахунку за п. 5.9 Закону про прибуток участі не беруть.

Торговельні організації частіше використовують метод розподілу суми ТЗВ за середнім відсотком. Цей метод полягає у визначенні середньої суми ТЗВ на одиницю товару. Після цього визначають суми ТЗВ, що відносяться на продані товари та на залишок товарів на кінець звітного періоду. При цьому методі суми ТЗВ накопичуються протягом звітного періоду на окремому субрахунку і розподіляються наприкінці періоду. У прикладі 2 Додатку до П(С)БО 9 для обліку ТЗВ запропоновано вести субрахунок 289 «Транспортно-заготівельні витрати».

Наприкінці періоду визначається середній відсоток ТЗВ шляхом ділення суми залишку ТЗВ на початок звітного періоду та ТЗВ за звітний місяць на суму залишку товарів (продажна вартість) на початок місяця і товарів, що надійшли за звітний місяць (продажна вартість). Після цього сума ТЗВ, що відноситься до реалізованих товарів, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ та вартості реалізованих товарів. Ці розрахунки можна здійснити за формулою:

ТЗВреал. = (С-до Д-т 289 на початок місяця + Оборот Д-т 289): (С-до Д-т 281 на початок місяця + Оборот Д-т 281) х Оборот К-т 281,

де: ТЗВреал. — сума ТЗВ, що відноситься до реалізованих товарів.