Розділи

загрузка...
Форма договору; Правила пред'явлення претензій та позовів; Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 1

Форма договору

Щодо форми договорів перевезення, то тут ч. 2 ст. 909 ЦКУ та ч. 2 ст. 307 ГКУ встановлюють єдину вимогу — договір перевезення вантажів незалежно від статусу його учасників укладається в письмовій формі.

Укладення такого виду договорів підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо). При цьому слід пам'ятати, що складання лише перевізного документа не завжди виконує роль договору перевезення, за винятком тих випадків, які прямо передбачені чинним законодавством.

Укладення договору перевезення вантажу супроводжується встановленим законодавством порядком документального оформлення перевезення вантажу. Цей порядок має певні особливості залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення, і передбачає оформлення відповідних транспортних документів.

Серед великої кількості транспортних документів, які характеризують спосіб перевезення вантажу та вказують на відповідний вид транспорту, можна виділити такі:

— документи, які підтверджують укладення договорів перевезення вантажів (а саме: накладна, коносамент) та супроводжують вантаж до пункту призначення;

— транспортні документи, що оформляються на підставі перевізних документів щодо вантажу (дорожній лист, дорожня відомість тощо).

Транспортні документи, які підтверджують укладення договорів перевезення вантажів, називаються перевізними документами (див. с. 68).

Накладна застосовується при перевезенні вантажів автомобільним, залізничним, морським, річковим транспортом і під час перевезень у прямому змішаному сполученні. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху пересування до пункту призначення і разом з вантажем видається вантажоодержувачу. Форма накладної та її зміст встановлені щодо кожного виду транспорту відповідними нормативними актами.

Коносамент є транспортним документом, який видається на підставі та на виконання умов договору морського, річкового перевезення вантажу та засвідчує факт приймання вантажу до перевезення і виконання пов'язаних з цим обов'язків сторонами.

Коносамент не є договором морського, річкового перевезення вантажу, проте містить загальні істотні умови договору перевезення, а тому може розглядатися як доказ його наявності і змісту. Основними функціями коносамента є функція розписки перевізника про отримання вантажу від відправника, функція доказу наявності і змісту договору морського перевезення вантажу, а також функція товаророзпорядчого документа щодо вказаного у ньому вантажу.

ГКУ покладає саме на перевізника обов'язок забезпечити вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Правила пред'явлення претензій та позовів

Як ЦКУ, так і ГКУ містять положення, відповідно до яких обов'язковою умовою пред'явлення до перевізника позову, що випливає з договору перевезення, є пред'явлення йому претензії (ст. 315 ГКУ, ст. 925 ЦКУ), тобто перед поданням позову дотримання процедури досудового врегулювання спору є обов'язковим.

Право на пред'явлення претензії належить:

— вантажоодержувачу, якщо він має вимоги до перевізника у зв'язку з втратою вантажу;

— вантажовідправнику або вантажоодержувачу, якщо вони мають право вимоги до перевізника у зв'язку з нестачею або пошкодженням вантажу, а також у зв язку з простроченням його доставки до пункту призначення.

Ці суб'єкти можуть заявляти свої вимоги шляхом додання до претензії перевізних документів (накладна, коносамент), інших документів, що складають у процесі перевезення та підтверджують наявність претензійних вимог (комерційні акти, дорожні листи тощо).

Щодо строків позовної давності, то при розгляді категорії справ, пов'язаних з перевезенням вантажів, і досі є актуальною проблема протиріччя правових норм, що містяться в обох кодексах. Так, ч. З ст. 925 ЦКУ передбачає, що до вимог, які випливають із договору перевезення вантажу, застосовується позовна давність в один рік. Одночасно ч. 5 ст. 315 ГКУ встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправника та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

При такій колізії норм нагальним є питання, якою правовою нормою має керуватися господарський суд при з'ясуванні обставин дотримання перевізником строків позовної давності. На це запитання надає відповідь ВГСУ у своєму листі від 07.04.2008 року №01 -8/211.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦКУ встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Це стосується і положень про позовну давність.

Частиною першою ст. 223 ГКУ передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦКУ, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Згідно з частиною п'ятою ст. 315 ГКУ для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають зі Статуту залізниць.

Між нормами частини третьої ст. 925 ЦКУ та частини п'ятої ст. 315 ГКУ немає суперечності, бо вони співвідносяться як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), натомість для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

У міждержавних перевезеннях вантажів в основному застосовуються строки позовної давності, встановлені міжнародними угодами. Наприклад,

Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.56 р. передбачено, що для подання позовів, які можуть виникнути в результаті перевезень, здійснених за цією Конвенцією, встановлено строк позовної давності один рік. А для пред'явлення позовів, що випливають із міжнародних повітряних перевезень, строк позовної давності становить два роки (ст. 29 Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень).