Розділи

загрузка...
ЦІНА У ДОГОВОРІ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ; ФОРМА ДОГОВОРУ; Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 1

ЦІНА У ДОГОВОРІ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ

Окремої уваги заслуговує питання встановлення ціни у договорах купівлі-продажу. Адже її варто визнати істотною умовою, принаймні такого висновку дійшов ВГСУ у листі від 07.04.2008 р. №01 -8/211. Так, на його думку, згідно з ч. З ст. 180 ГКУ при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, ціну. Отже, ціна є істотною умовою господарського договору, а за її відсутності договір є неукладеним.

Хоча, зважаючи на норму ч. 4 ст. 632 ЦКУ, слід пам'ятати, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у ньому не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається за звичайними цінами, що склалися на аналогічні товари на момент укладення договору.

І суди при вирішенні спорів щодо неукладеності договорів за відсутності ціни виходять саме з факту непогодження ціни або порядку її визначення сторонами (наприклад постанова ВГСУ від 05.10.2006 р. у справі №30/106).

Разом з тим слід мати на увазі, що зазначену норму треба застосовувати лише до тих господарських договорів, за якими одна сторона зобов'язана сплатити іншій певну суму коштів. Якщо за умовами господарського договору сплата коштів не передбачається, то до такого договору ч. З ст. 180 ГКУ в частині ціни як істотної умови застосовуватися не може, бо зазначення ціни у такому договорі не створює прав та обов'язків сторін.

А як випливає з визначення договору купівлі-продажу, покупець не лише приймає або зобов'язується прийняти майно, яке продавець передає або зобов'язується передати покупцю, а й повинен сплатити за це майно певну грошову суму, що й надає право зробити висновок щодо ціни як істотної умови договорів купівлі-продажу.

Але це не означає, що відсутність ціни свідчить про неукладеність договору. Адже сторони можуть домовитися і про порядок її визначення.

Окреслимо кілька необхідних правил встановлення ціни у договорах або порядку її визначення.

1. Наприклад, укладається одноразовий договір купівлі-продажу товару. Якщо сторони так домовилися визначити її у грошовому виразі, то обов'язково слід зазначити її разом із ПДВ, визначивши суму податку окремо або в ціні товару (див. постанову ВАСУ від 15.02.2007 р. у справі №6/278а у «ДК» №35/2007).

2. Якщо ціна не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, то відповідно до ст. 632 ЦКУ вона визначається виходячи зі звичайних цін, що склалися на аналогічні товари. Утім, відсутність ціни у договорі ще не говорить про те, що сторони домовилися про звичайні ціни. Достатньо встановити, наприклад, порядок визначення (формування) ціни або зіслатися на специфікацію, яка додається до кожної партії товару та є невід'ємною умовою договору.

3. Нерідко, укладаючи договори купівлі-продажу, сторони користуються такою формою визначення ціни, як валютний еквівалент. Принаймні пункт договору такого змісту: «При остаточному розрахунку здійснюється перерахунок вартості обладнання з урахуванням валютного еквівалента згідно з курсом НБУ станом на день розрахунку» — ВГСУ у постанові від 15.02.2007 р. у справі №4/644-12/105 (див. «ДК» №35/2007) визнав цілком прийнятним. Адже, згідно зі ст. 198 ГКУ, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. За приписом ст. 179 ГКУ господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до ст. 524 ЦКУ, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Разом з тим, за ст. 533 ЦКУ, виконувати грошове зобов'язання слід у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, сторонам надано право при визначенні зобов'язання у валюті встановити у договорі відповідний порядок здійснення розрахунків, зокрема:

1) зобов'язання оплачується у гривнях за курсом НБУ відповідної валюти на день платежу;

2) зобов'язання оплачується у гривнях за курсом НБУ відповідної валюти на день укладення договору (додаткової угоди) тощо.

Увага! У ЦКУ закріплено право продавця зупинити подальшу передачу товару, який він зобов'язаний передати за договором, до повної оплати всього раніше переданого товару, хоча інше може бути встановлено договором або законодавством (ч. 5 ст. 692 ЦКУ).

ФОРМА ДОГОВОРУ

Договори купівлі-продажу можуть укладатися як в усній, так і в письмовій формі. Звертаємо увагу на таке:

1. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна обов'язково укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Такий договір є укладеним з моменту його державної реєстрації (ст. 210, 640 ЦКУ), яка здійснюється згідно з Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів, затвердженим постановою КМУ від 26.05.2004 р. №671. Реєструють права власності на нерухоме майно згідно з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Мін'юсту від 07.02.2002 р. за №7/5.

2. Правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, можуть вчинятися усно. Саме тому договори купівлі-продажу у роздрібній торгівлі, як правило, укладають в усній формі (див. розділ 2 глави 54 ЦКУ).

3. Господарський договір між суб'єктами господарювання за загальним правилом укладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, або у спрощений спосіб — шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами (ст. 181 ГКУ).