Розділи

загрузка...
ОСНОВНІ ЗАСАДИ УКЛАДЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ; ОТЖЕ, ЩО Ж ТАКЕ ДОГОВІР?; ЯКІ ОСНОВНІ ПРАВИЛА УКЛАДАННЯ ДОГОВОРІВ?; Договори від А до Я - Водоп'янова О. - Частина 1

ОСНОВНІ ЗАСАДИ УКЛАДЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ

Реалізація комерційних планів будь-якого підприємства неможлива без укладення договорів, адже саме в цьому документі втілюються всі задуми та розрахунки госпсуб'єктів, їх прагнення досягти головної мети господарської діяльності — отримання прибутку.

Усі ділові відносини між господарюючими суб'єктами регламентуються чинним законодавством (хоча, говорячи про чинний, не забуваймо, що одні нормативні документи скасовуються, а на їх заміну приймаються інші, які обов'язково враховують окремі нюанси в перехідний період) і тими умовами, що їх сторони передбачають у договорі. А отже, успіх усього комерційного заходу залежатиме від того, наскільки сторони врахували та домовилися щодо всіх необхідних умов, а також склали та оформили такий правочин. Це й не дивно, адже саме цим документом сторони беруть на себе обов'язки та окреслюють свої права, визначають відповідальність, ціну, строки та порядок розрахунків між собою.

ОТЖЕ, ЩО Ж ТАКЕ ДОГОВІР?

Почнемо з того, що з часу прийняття чинного ЦКУ його положення оперують таким терміном, як «правочин».

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Залежно від кількості осіб, законодавство поділяє правочини на односторонні та дво- або багатосторонні (договори). Оскільки наша книга присвячена саме господарським договорам, при укладенні яких ідеться про волевиявлення як мінімум двох госпсуб'єктів, то про такі — господарські — договори ми й будемо говорити надалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Госпдоговори укладаються за правилами, встановленими ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів, (ч. 7 ст. 179 ГКУ).

ЯКІ ОСНОВНІ ПРАВИЛА УКЛАДАННЯ ДОГОВОРІВ?

Оскільки основні правила укладання, виконання, припинення (розірвання) договірних зобов'язань на сьогодні регулюються двома кодексам: Цивільним кодексом України (далі — ЦКУ) та Господарським кодексом України (далі — ГКУ), — то виникає запитання: яким же чином треба застосовувати положення обох кодексів при укладанні договорів між госп-суб'єктами? Чи співвідносяться ЦК України та ГК України як загальний та спеціальний закони?

В одному з листів від 07.04.2008 р. №01-8/211 ВГСУ зробив висновок: при розв'язанні цього питання слід виходити з того, що при правозас-тосуванні застосовується не загалом закон як нормативно-правовий акт, а відповідна правова норма чи її частина, за змістом якої і визначається, чи є ця норма (її частина) спеціальною чи загальною. Наведемо приклади.

Приклад 1

За загальним правилом статті 293 ГКУ за договором міни (бартеру) кожна зі сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. Проте в ЦКУ містяться спеціальні норми про особливий вид міни (бартеру), які підлягають переважному застосуванню перед статтею 293 ГКУ. Зокрема, стаття 715 ЦКУ допускає обмін товару на роботи, послуги, а стаття 716 ЦКУ передбачає особливості правового регулювання відносин, що виникають на підставі таких договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦКУ, цивільним законодавством регулюються особисті немайно-ві та майнові відносини (цивільні відносини), що грунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їхніх учасників. Згідно з ч. 2 ст. 9 ЦКУ, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин, які позначаються тут як майнові відносини у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГКУ, не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються ЦК України, при цьому відповідно до ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин госпсуб'єктів визначаються ГКУ.

Тому спеціальні норми ГКУ, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин госпсуб'єктів, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦКУ, які містять відповідне загальне регулювання.

Приклад 2

Правила ч.1 ст. 232 ГКУ, відповідно до якої збитки відшкодовуються у частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами ч.1 ст. 624 ЦКУ, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).

При цьому слід враховувати, що відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦКУ основним актом цивільного законодавства України є ЦКУ. Тому в разі якщо норми ГКУ не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються з відповідними правилами ЦКУ, слід застосовувати правила, встановлені ЦКУ.