Розділи

загрузка...
Б.4.2.2.13. Облік зведення затрат ; Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

Б.4.2.2.13. Облік зведення затрат

В економічній літературі поняття «облік зведення затрат» тлумачать по-різному: зведений облік затрат, зведення затрат, облік зведення затрат тощо. Але якщо за вихідну точку взяти поетапну побудову обліку процесу виробництва, то облік зведення затрат — це третій етап. Водночас це етап завершення обліку використання ресурсів як елементів затрат — використання продуктивних сил, коли не використовують рахунки класу 8. На цьому етапі можна дістати загальну суму затрат на виробництво за певний проміжок часу (місяць, квартал, роки тощо).

На першому етапі затрати на виробництво обліковують по центрах первинного формування елементів затрат. Це дає змогу по кожному такому центрові дістати сукупну суму затрат: бригаді, дільниці, цеху, переділу тощо. Наявність підсумкових даних про затрати окремих структурних підрозділів господарства дає змогу одержати підсумкові дані в цілому в розрізі елементів та видів затрат.

У господарствах затрати на виробництво зводяться по центрах їх первинного використання (бригадах, дільницях, цехах, технологічних фазах, переділах тощо), усередині центрів формування — за виробами, групами виробів, видами робіт, послугами, видами затрат та в сукупності — тобто по господарству в цілому незалежно від призначення. Це означає, що затрати зводяться як по горизонталі, так і по вертикалі, за ієрархією виробництва. Але завжди витрати зводяться за ознакою «Елементи затрат».

Методика та техніка обліку зведення затрат на виробництво залежать від багатьох факторів: типу виробництва, характеру технології та способу її організації, кількості продукції, організа- ційної побудови управління, варіантів обліку напівфабрикатів. Останні три фактори є вирішальними.

Для побудови обліку зведення затрат важливе значення має правильне розуміння терміна «напівфабрикати» («напівпро- дукти»).

Напівфабрикат (напівпродукт) — це продукт окремих технологічних фаз (переділів, цехів, дільниць, бригад тощо), який має пройти ще одну або кілька технологічних фаз (переділів тощо) обробки, перш ніж стати готовою продукцією. Але для даної стадії (фази, переділу) він є закінченим.

Якщо напівфабрикат для даної фази (переділу) є готовим і призначений для іншого виробництва за межами господарства, тобто реалізується, то його обліковують як готову продукцію, і тоді його наявність на методику обліку зведення затрат не впливає. Якщо напівфабрикат (напівпродукт) призначений для подальшої обробки на цьому підприємстві, то його міжцеховий рух обліковується.

При безнапівфабрикатному варіанті обліку зведення затрат для контролю за зберіганням напівфабрикатів, а також визначенням обсягу виготовленої продукції і стану залишків незавершеного виробництва у виробничих підрозділах (цехах, переділах) організується оперативний облік руху напівфабрикатів в натуральному вигляді. Основою такого обліку є документ внутрішньовиробничого переміщення цінностей у ході технологічного процесу. У такому разі бухгалтерія має контролювати повноту та своєчасність обліку диспетчерськими службами внутрішньовиробничого переміщення напівфабрикатів. У кожному цеху обліковуються лише власні затрати. Собівартість готової продукції визначається підсумовуванням пайової участі кожного цеху. Це означає, що в незавершеному виробництві кожного цеху обліковують затрати з деталей та вузлів усіх цехів до випуску готового продукту.

При напівфабрикатному варіанті обліку зведення затрат провадять системний облік руху напівфабрикатів на рахунках у ході технологічного процесу. Передача напівфабрикатів з цеху до цеху або на склад відбивається на рахунках як у кількісних, так і у вартісних вимірниках. З цієї метою собівартість напівфабрикату кожного цеху обчислюють щомісячно підсумовуванням власних затрат та затрат, прийнятих від цехів попередньої обробки. При цьому варіанті собівартість готового продукту визначається послідовним нашаровуванням витрат кожного цеху у ході технологічного процесу.

Основною ознакою цього варіанта є відбиття у витратах цехів комплексної вартості напівфабрикатів, які надійшли з інших цехів. Напівфабрикатний варіант є обов’язковим при організації внутрішньогосподарського розрахунку, оренди, підряду. Для обліку напівфабрикатів застосовують рахунок «Напівфабрикати власного виробництва». За характером він подібний до рахунка «Матеріали».

На практиці вирізняють шість типів (видів) обліку зведення затрат виробництва: одновирібний, однопродуктний; однопередільний, багатовирібний, багатопродуктний; попередільний, багатопередільний, одновирібний з попроцесним прийомом групування затрат; попередільний, багатопередільний одновирібний з послідовним нашаровуванням витрат; попередільний, багатопередільний, багатовирібний з напівфабрикатним прийомом зведення витрат; попередільний, багатопередільний, напівфабрикатний, багатовирібний з послідовним нашаровуванням затрат.

Перелічені типи зведення затрат є основними й дуже рідко поєднуються на практиці. Найбільшого поширення набули два останні типи. На їх частку припадає майже 80 % виробництв.

Методика зведення затрат виробничої діяльності, варіанти якої було щойно розглянуто, докладно описана далі, при вивченні внутрішньогосподарського обліку (більшість підприємств побудову затрат виробничої діяльності всередині підприємства відносять до закритого обліку).