Розділи

загрузка...
Б.4.2.2.11. Облік формування елементів затрат ; Б.4.2.2.11.1. Облік елемента матеріальних затрат; Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

Б.4.2.2.11. Облік формування елементів затрат

Б.4.2.2.11.1. Облік елемента матеріальних затрат

Матеріальні затрати на виробництво для більшості господарств є найбільш суттєвими. Їх питома вага у собівартості становить у середньому 75—80 %, а у деяких галузях, наприклад харчовій, — більше 90 %.

Відправними моментами побудови бухгалтерського обліку матеріальних витрат є їх класифікація та оцінка. Класифікація передбачає розробку номенклатур, а оцінка — визначення облікової ціни для поточного обліку та фактичної собівартості. Без попереднього вирішення цих питань раціональна побудова обліку витрат виробництва практично неможлива, особливо в умовах застосування ЕОМ.

Класифікація та розробка номенклатур мають бути проведені за двома напрямами: економічним та технічним. Вибір методу оцінки залежить від різних умов, у яких працює те чи інше господарство.

На основі класифікації та оцінки формуються номенклатури-цінники.

Для обліку матеріальних затрат вихідним є їх відношення до майбутнього продукту праці. Одні матеріали утворюють субстанцію майбутнього продукту праці, інші — використовують як допоміжні для надання якості, кольору, підтримки працездатності тощо. Разом із тим незалежно від ролі матеріалу у виробничому процесі побудова бухгалтерського обліку у процесі виробництва як елемента затрат має багато спільного. В усіх випадках у першу чергу визначають кількісні (та якісні) характеристики матеріалів, на основі яких за ціновою ознакою визначають вартісні.

Деякі характеристики матеріалів, особливо кількісні, на певній стадії облікового процесу зникають, а вартісні потрапляють у загальну суму окремих статей затрат за ознакою їх виду (на-приклад, використані матеріали для потреб утримання машин та устаткування).

Основою побудови обліку матеріалів є їх кількісно-якісна характеристика, тому обов’язковим є показник кількості та якості у первинних документах у момент передачі (запуску) їх у виробничий процес.

Важливим моментом побудови матеріальних затрат на виробництво є відокремлення поняття «затрата». В економічній літературі під цим терміном розуміють різні виробничі процеси, а це не дозволяє правильно формувати побудову нормативного обліку витрат на виробництво. Перш за все слід відрізняти поняття «витрати зі складу» та «затрати у виробництві». Витрати зі складу — передача із складу матеріалів у виробничий процес — можуть означати передачу у комори виробництва, склади тощо, але можуть означати й безпосередній запуск матеріалів у виробничий процес, тобто сам процес витрат.

Таким чином, витрати зі складу не є затратами на виробництво. Разом з тим витрати на виробництво — це не обов’язково витрати на кінцевий продукт виробництва, тобто на випуск продукції, оскільки у виробничому процесі для обліку виникають такі об’єкти, як незавершене виробництво, відходи виробництва, побічна продукція, брак у виробничому процесі та ін.

Розмежування наведених понять зумовлює необхідність до-кументального оформлення всіх цих розбіжностей для визна-чення та розрахунку фактичної собівартості продукту. Особливе значення ці моменти мають для нормативного обліку та в разі застосування ЕОМ.

Видача (відпуск) зі складу у виробничий процес, у цех може бути і звичайним переміщенням матеріалів у просторі та з виробничим процесом не пов’язана.

В деяких галузях (особливо в хімічній, харчовій) відпуск зі складу може збігатися з запуском у виробничий процес як у часі, так і у просторі.

Документальне оформлення видачі зі складу (тобто передачі) у виробництво залежить від особливостей та характеру технології, організації виробництва та варіанта їх побудови. Проте завжди процес документування має забезпечувати виявлення відхилень від норм (кошторису, квот тощо) в ході технологічного процесу за зміну і як мінімум за добу або найкоротший технологічний цикл.

Існують різні види та форми документів для оформлення передачі або відпуску матеріалів із складу у виробництво: накладні, забірні картки, забірні листки, лімітно-забірні листки, вимоги тощо. Якщо видача зі складу збігається з моментом передачі (запуску) у виробничий процес, то в такому разі окремого документа не складають.

У деяких галузях виробництва передачу матеріалів у виробничий процес оформляють у виробничому звіті: по бригадах, дільницях, цехах тощо. У цих звітах є такі показники: залишок на початок роботи зміни (або доби), надходження за зміну (добу), передача у технологічний процес (тобто фактичні витрати), різні списання сировини та залишок на кінець зміни (доби). Крім того, ці звіти містять показники про кількість та якість виробленої продукції.

В усіх виробництвах, за винятком дослідних та експе- риментальних, затрати регламентуються рецептурою, нормативними картками та іншими документами. В деяких ви- падках дозволено робити заміну одних матеріалів іншими. Такий факт має бути оформлений спеціальним документом на заміну.

Між вхідною кількістю (масою) переданих у виробничий процес матеріально-речових елементів затрат та вихідною кількістю готової продукції, за додержання певних технологічних параметрів виробничого процесу в органічних виробництвах (хімічній, харчовій та ін.), встановлені нормативні пропорціональні залежності. Вони затверджені у нормах виходу готового продукту.

На таку норму виходу впливають перш за все заміни. Крім того, у процесі виробництва можуть бути виявлені різні відхилення: наприклад, зменшення або збільшення кількості зібраних у виробничому процесі відходів порівняно з нормою, незаплановані відходи, незапланований брак, зменшення передбаченого планом (нормою) браку тощо.

В деяких виробництвах органічного характеру під впливом біохімічних процесів можуть змінюватися кількісні або якісні параметри переданих у виробничий процес матеріалів. Задокументувати ці зміни неможливо, за винятком грубих технологічних порушень. Ці відхилення визначаються методом техніко-економічного розрахунку. Такі розрахунки здійснюють на основі матеріальних балансів (баланс сухих речовин, крохмалю тощо).

Матеріально-речові елементи, які на кінець зміни не пе- ретворені у готовий продукт і знаходяться на різних стадіях технологічного процесу, являють собою незавершене вироб- ництво.

Первинні документи або інші носії облікової інформації про передані у виробничий процес матеріали мають такі характеристики: про направлення витрат — центри первинного формування елементів витрат (продукт, структурний підрозділ, вид витрат); про характер відношення до норм (у межах норм, зміна норми або відхилення від неї).

На основі цих документів складають залежно від наявності технічних засобів відомості, машинограми про формування затрат. Це дає змогу здійснювати облік на другому етапі — розподіл та перерозподіл затрат.

Головне завдання фінансового обліку виробничого процесу — визначення кількості нового продукту та його виробничої собівартості. У більшості виробництв відпуск матеріалів у виробництво здійснюють за лімітами, але це не означає, що контроль за їх використанням забезпечено. При передачі матеріалів у виробничий процес можна встановити відповідність кількості та якості щодо норми (квоти, кошторису тощо), проте для оцінки використання матеріалів у виробничому процесі цього недостатньо. Тому слід встановити облік руху матеріалів, і перш за все основних, які є основою (субстанцією) майбутнього продукту.

Однак облік та контроль матеріалів у ході технологічного процесу за даними лише кількості недостатні. Потрібні також вартісні параметри, тобто треба знати, як формується собівартість і не лише в цілому, а й на окремих операціях, технологічних фазах, переділах, у межах бригади, цеху тощо.

Для побудови обліку руху матеріалів у процесі виробництва створюють модель організації. При формалізації моделі відповідні технологічні та організаційні особливості конкретного виробництва розкладають на три частини (етапи) — облік елементів затрат, облік трансформації елементів затрат у статті затрат та облік статей затрат — по кожному організаційному осередку — бригаді, цеху тощо.

У кожному випадку особливості технології виробництва визначають операції, які можна взяти за основу визначення не лише кількісних, а й вартісних параметрів виробництва для одержання вартісних характеристик.

Окрім того, для побудови організаційної моделі обліку затрат приймають горизонтальні та вертикальні форми відносин відповідного підрозділу та побудови технології.

Таким чином, для побудови конкретної моделі обліку виробництва на певному підприємстві слід виконати такі робо- ти: відібрати облікові номенклатури, підібрати систему документального оформлення операцій (документи), побудувати загальну схему обліку, розробити схеми облікових реєстрів, визначити центри витрат і методи виявлення відхилень витрат від норм (квот, кошторису тощо), а також види проміжних облікових комплексів групування непрямих витрат за їх видами, підібрати методи розподілу непрямих витрат, розрахунку незавершеного виробництва, оцінки відходів, побічної продукції, а також методи розрахунку сукупної собівартості окремих її видів.

Незалежно від форми організації процесу виробництва і характеру технології облік затрат має будуватися так, аби у системному порядку на рахунках бухгалтерського обліку мож- на було одержати дані про фактичну виробничу собівартість продукції: у межах структурних підрозділів, видах продук- ції. До побудови обліку витрат складають схему взаємозв’язку технологічних та планово-облікових параметрів виробничого процесу.