Розділи

загрузка...
Б.4.2.2.3. Загальна класифікація затрат; Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

Б.4.2.2.3. Загальна класифікація затрат

У виробничому процесі підприємства використовують різні за своїм характером та властивостями речовини і сили природи. В економічній літературі цей процес прийнято називати затратами. Але за своїм змістом термін «затрати» є багатогранним і багатоаспектним.

Класифікація затрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення; для визначення собівартості продукції, тобто локальних затрат. Велике значення класифікації затрат в управлінні ними і перш за все для здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління.

Затрати підприємств за своїм характером різні. Вони можуть бути пов’язані з виробничим процесом безпосередньо або мо- жуть бути з ним не пов’язані, але з погляду суспільних потреб є обов’язковими, тобто неминучими.

У межах конкретного виробничого господарського формування до затрат, які безпосередньо пов’язані з процесом виробництва, належать затрати, пов’язані ось із чим:

підготовкою та освоєнням виробництва;

виготовленням (поточним виробництвом) продукції;

удосконаленням технології та організації виробництва (некапітального характеру);

винахідництвом та раціоналізаторством;

обслуговуванням виробництва;

забезпеченням нормальних умов праці;

набором робочої сили;

управлінням виробництва;

підготовкою та перепідготовкою кадрів;

збутом продукції та деякі інші.

Разом із тим слід відмітити, що виробничі підприємства можуть здійснювати не тільки виробництво та збут продукції, але і ряд інших видів діяльності: підготовку кадрів, науково-дослідні роботи, обслуговувати різні побутові, культурні та інші потреби своїх працівників. Уся ця діяльність також пов’язана з використанням різних речовин та сил природи, тобто пов’язана із затратами. Тому першою ознакою поділу затрат є належність їх до виду діяльності. В економічній практиці види виробничої діяльності поділяють на: основну, та неосновну (інші допоміжні, обслуговуючі та забезпечуючі).

У межах кожного виду діяльності виробляють певний вид продукції: вироби, роботи або послуги. Основне завдання бухгалтерського обліку — визначити усі цільові ознаки (див. рис. Б.4.1 та Б.4.2, Б.4.7). Але головним є визначення вартісних параметрів і перш за все — собівартості.

Щодо собівартості усі затрати поділяють на дві групи: перша — затрати, які включаються до собівартості; друга — які не включаються до собівартості. Таким чином, другою ознакою класифікації затрат є розмежування їх за собівартістю.

Склад затрат, які включаються або не включаються до собівартості продукції, визначається законодавчо.

Вартість та собівартість продукції формуються із затрат, які здійснюються в межах або за межами виробництва. Тому затрати безпосередньо пов’язані або з виготовленням продукції, або з її реалізацією, або з управлінням. Перша група затрат формує виробничу собівартість, друга — витрати зі збуту (продажу), третя — витрати на управління. Разом три групи формують повну собівартість продажу продукції (послуг, робіт).

Затрати можуть класифікуватися і за такими двома ознаками: загальноекономічні та планово-облікові (кошторисно-облікові) фінансові.

За ознакою «Загальноекономічні» затрати класифікуються: за відношенням до форм праці (жива, уречевлена); форм вартості (трудові, матеріальні, грошові); за роллю і характером (основні, накладні); призначенням (технічні, організаційні); відношенням до обсягу виробництва (умовно-змінні, умовно-постійні); сферою виникнення (виробничі, позавиробничі).

Класифікація затрат за загальноекономічними ознаками слугує для аналізу процесу виробництва за укрупненими (збільшеними) масштабами. Вона непридатна для побудови планово-економічної роботи в межах господарств.

Для побудови фінансової — планової та облікової роботи, управління затратами, формування фінансових показників прибутків та доходів, фінансових відносин з державою, страховими організаціями в управлінні економікою прийнята планово-облікова класифікація витрат. При цьому затрати класифікують за такими ознаками:

елементами кошторису (елементи затрат);

способом віднесення затрат на виробничу собівартість продукції та об’єктом обліку затрат — прямі, непрямі;

елементами виробничої собівартості;

сферами виникнення — виробничі, позавиробничі — збут;

календарними фінансовими періодами — поточного періоду (калькуляційного), до- та післякалькуляційного періоду.

Фінансова планово-облікова (кошторисно-облікова) класифікація має велике значення для організації економічної роботи на підприємствах, в управлінні економікою господарства. Без неї неможливі здійснення нормування, планування, організація, контроль, аналіз та управління затратами визначення фінансових характеристик (показників) діяльності, доходу, прибутку.