Розділи

загрузка...
Б.3.6.1.3. Сутність зносу та амортизації; Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

Б.3.6.1.3. Сутність зносу та амортизації

Сутність зносу. Особливості функціонування засобів праці, пов’язані зі збереженням протягом тривалого часу їх натуральної форми з одночасною зміною вартості, потребують визначення величини зносу. Ця величина показує розмір зносу або зменшення первинної вартості засобів праці у процесі їх експлуатації.

Розрізняють три види зносу — фізичний, моральний і під дією сил природи.

Фізичний знос пов’язаний безпосередньо з участю засобів праці у виробничому процесі і залежить від тривалості їх використання, обсягу виконаних робіт чи інших факторів.

Моральний знос визначається двома факторами — ростом продуктивності праці і темпами технічного прогресу. Вплив першого фактора виявляється у зміні відновлювальної вартості засобів праці, другого — у виникненні досконаліших зразків обладнання та інших видів засобів праці, що потребує ліквідації застарілих об’єктів.

Знос під дією сил природи пов’язаний із впливом зовнішніх факторів, що призводять до зменшення первинної вартості засобів праці.

Знос засобів праці визначають за всіма видами основних засобів праці (незалежно від того, нараховується амортизація чи ні) за винятком бібліотечних фондів, музейних цінностей, продуктивних тварин. У бухгалтерському обліку знос основних засобів праці визначається сумою нарахованої амортизації за звітний період на їх повне відновлювання.

Сутність амортизації. Під час використання основних засобів праці відбувається, як відомо, їх поступовий знос. Через це до складу затрат потрібно вносити суми, що відшкодовують значну частину вартості використовуваних основних засобів праці згідно зі ступенем їх зносу за звітний період.

Вартісне вираження частини засобів праці, що зношуються, щомісяця вноситься до затрат діяльності у вигляді амортизаційних відрахувань.

В українській економічних літературі звичним є таке визначення: амортизація — це процес поступового зносу основних засобів та перенесення їх вартості на новостворену продукцію або послуги.

У цьому визначенні відсутні поняття корисного використання та ліквідаційної вартості: в обліковій практиці ліквідаційна вартість не розглядається, і фактично прирівнюється до нуля, а термін корисної експлуатації було замінено нормативним терміном використання основного засобу. Суттєва відмінність у підходах до амортизації основних засобів, що використовуються в українському бухгалтерському обліку та в МБСО.

Згідно з П(с)БО 7 «Основні засоби»: амортизація — це систематичний розподіл вартості активу, яка амортизується протягом строку корисної експлуатації активу; вартість активу — це сума, що амортизується, тобто собівартість активу (або інша сума, яка замінює собівартість у фінансовій звітності) мінус його ліквідаційна вартість; ліквідаційна вартість — чиста сума, яку підприємство передбачає отримати в кінці строку корисної експлуатації активу після відрахування витрат, пов’язаних з його вибуттям.

Строком корисної експлуатації основних засобів є або:

За економічною природою і призначенням амортизація являє собою дохід (джерело коштів) для відтворення (придбання нових об’єктів засобів праці та для заміни вибулих). Норми амортизаційних відрахувань встановлюють у залежності від експлуатаційних умов.

Відповідно до П(с)БО 7 «Основні засоби» підприємство самостійно визначає строк експлуатації кожного об’єкта основних засобів, враховуючи: