Розділи

загрузка...
Б.3.5.6. Особливості обліку тари та тарних матеріалів; Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

Б.3.5.6. Особливості обліку тари та тарних матеріалів

Виробничі підприємства одержують сировину, матеріали і реалізують готову продукцію, як правило, у тарі.

У бухгалтерському обліку тара поділяється на такі види:

тканина мішкова — мішки, кулі тощо;

скляна — пляшки, банки тощо;

інша жорстка тара, папір, деревоволокнисті і деревостружкові матеріали, деревина і комбіновані матеріали на їх основі з полімерними синтетичними металевими покриттями (ящики, бочки, гофровані ящики, коробки і т. ін.);

металева комбінована на основі металу з полімерними синтетичними покриттями (бідони, бочки тощо).

До тарних матеріалів належать деталі, матеріали, призначені для виготовлення або ремонту тари, що використовуються для пакування продукції (деталі для збирання ящиків, бочкова клепка, залізо обручне, пробка коркова і поліетиленова, ковпачки віскозні, фольга тощо).

Прийняття від постачальників нової тари, від покупців — поверненої (незаставної і заставної), від майстерень свого підприємства — виготовленої або відремонтованої, відпуск тари на сторону і у виробництво для пакування продукції, а також переміщення її на підприємстві слід оформляти типовими документами, затвердженими в установленому порядку.

Облік тари провадять також окремо за такими групами:

1. Поворотна тара заставна.

2. Поворотна тара незаставна.

3. Тара, що виконує одноразовий оборот.

4. Матеріали і деталі, призначені для виготовлення і ремонту тари, використовуваної для пакування продукції.

5. Тара з-під імпортних товарів.

Облік має вестися бухгалтерією за кожною назвою та групою тари у вартісному вираженні по складах і коморах, матеріально-відповідальних особах і видах тари.

Організація аналітичного обліку тари здійснюється методом згідно з положеннями стандарту щодо обліку матеріалів на підприємствах.

Синтетичний облік тари здійснюється на активному рахунку «Виробничі запаси», субрахунок «Тара і тарні матеріали» (за фактичною собівартістю або заставною вартістю). На цьому субрахунку обліковують усі види тари, включаючи тару власного виробництва, а також матеріали і деталі, призначені для її виготовлення і ремонту (бочкова плівка, залізо обручне, деталі для збирання ящиків тощо).

Фактична собівартість тари складається з усіх затрат щодо заготівлі і доставляння її на склад підприємства.

Для визначення ТЗЗ, що включаються у собівартість використаної тари в поточному місяці, які не можна було ідентифікувати з конкретним видом тари, обчислюють процент a транспортно-заготівельних затрат за формулою (яка була наведена раніше)

сальдо транспортно-заготівельних затрат,

де: СТЗЗ — сальдо транспортно-заготівельних затрат на початок місяця; ТЗЗм — транспортно-заготівельні затрати на місяць; Ст — сальдо тари на початок місяця за відпускними цінами; Пт — прихід тари у поточному місяці за відпускними цінами.

Для правильного віднесення транспортно-заготівельних затрат на собівартість окремих видів тари необхідно ці затрати врахувати за групами тари, встановленими на даному підприємстві.

Затрати на виготовлення нової тари на підприємствах, які пакують у неї продукцію, обліковуються на рахунку «Затрати виробництва» (відповідний субрахунок).

Тару, яка призначена для постійного зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах (у коморах), у виробничих цехах або багаторазового використання (з метою здійснення технологічного процесу виробництва — цистерни, металеві і дерев’яні діжки та ін.), обліковують на рахунках:

«Малоцінні і швидкозношувані предмети» (тара, яка служить менш як один рік, незалежно від її вартості, і тара вартістю, нижчою від ліміту, за одиницю, незалежно від терміну служби) до або більше одного року або «Основні засоби» (тара понад зазначений ліміт при терміні служби більш як один рік).