Розділи

загрузка...
Б.3.2. Облік валюти, їх еквівалентів та валютних операцій; Б.3.2.1. Загальні відомості ; Б.3.2.2. Побудова обліку грошових коштів та їх еквівалентів; Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

Б.3.2. Облік валюти, їх еквівалентів та валютних операцій

Б.3.2.1. Загальні відомості

Термін валюта (від італ. valuta — ціна, вартість) має кілька значень: грошова одиниця певної країни (долар, марка тощо); тип грошової системи (золота, срібна, паперова); грошові знаки іноземних держав, а також кредитні платіжні документи (векселі, чеки тощо) в іноземних грошових одиницях, які використовуються в міжнародних розрахунках (іноземна валюта).

Розрізняють такі поняття валюти як грошової одиниці:

тверда — тобто стала щодо власного номіналу й курсу інших валют, забезпечена золотом та іншими коштовностями; падаюча — валюта, яка знецінюється щодо власного номіналу та сталих валют інших країн; конвертована — валюта, яка може бути без перешкоди обміняна на іншу валюту.

Валютні операції — це операції з грішми, їх еквівалентами — цінними паперами, кредитними та платіжними документами. За територіальною ознакою їх поділяють на операції з власною валютою та іноземною.

Побудову бухгалтерського обліку валюти, еквівалентів та валютних операцій визначають законодавчі акти, які регламентують таке:

систему валютного регулювання та валютного контролю;

систему готівкового обігу, порядок ведення касових операцій;

систему безготівкового обігу (розрахунків): рахунки у банках, цінні папери, валютну біржу, векселі та вексельні розрахунки, кредитні операції тощо;

систему бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті.

Б.3.2.2. Побудова обліку грошових коштів та їх еквівалентів

У перебігу господарської діяльності підприємства фірми здійснюють грошові операції. Вони вступають у різні відносини з іншими юридичними фірмами, об’єднаннями, підприємствами, організаціями, установами і фізичними особами: постачальниками матеріалів, покупцями своєї продукції, транспортними організаціями, фінансовими органами тощо.

Чинним законодавством України встановлено, що на території нашої держави всі юридичні особи всіх форм власності, у тому числі й організації торгівлі, а також фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, мають додержувати таких положень:

здійснювати між собою розрахунки за товари, роботи і послуги, вартість яких перевищує встановлений ліміт, лише безготівково (установи банків видають протягом календарного місяця підприємствам, установам та організаціям готівку на поточні потреби в межах установленого ліміту, причому готівка на витрати для відряджень не належить до поточних потреб і видається банками за окремими чеками);

зберігати у своїх касах готівку лише у межах встановлених лімітів. Порядок лімітування готівки та організації контролю за його додержанням визначається Національним банком України;

мають право зберігати у своїх касах суми готівки, які перевищують встановлені ліміти, лише для оплати праці, виплати допомоги за соціальним страхуванням, стипендій, пенсій і тільки на строк не більш як три робочих дні, включаючи день одержання грошей в установах банків.

Переважна частина розрахунків здійснюється безготівковими перерахуваннями, векселями, чеками тощо і вельми незначна — у вигляді готівки. Касове обслуговування підприємств здійснюється банками, які організують, регулюють рух коштів і стежать, аби цей рух відбувався згідно із законодавчими актами.

Правильна побудова обліку грошових коштів дає змогу забезпечити інформацію про їх наявність, цілеспрямоване використання та контроль за зберіганням.

Основу обліку грошових коштів зумовлює їх класифікація — за призначенням та за місцем зберігання. За призначенням грошові кошти поділяються на кошти для обороту оборотні та для спеціального призначення необоротні. За місцем зберігання — на грошові кошти в банку, касі підприємства у підзвітних осіб, у контрагентів (видані аванси), вкладені у еквіваленти цінні папери тощо.

Згідно з діючим положенням, усі грошові кошти підприємств, що призначені для здійснення господарської діяльності, мають зберігатися на рахунках у банку.

Бухгалтерський облік грошових коштів має такі основні завдання:

інформування про готівку коштів;

здійснення контролю за їх зберіганням, своєчасним надходженням і цільовим призначенням;

забезпечення касової дисципліни.

Важливим елементом побудови обліку грошових коштів та їх еквівалентів є система рахунків.

Для обліку готівки та руху грошових коштів за кожним місцем зберігання і кожним видом призначення згідно з діючим планом передбачено певний рахунок: для обліку готівки і руху коштів у обороті, що зберігаються в банку, або якщо кошти господарства мають цільове призначення (розрахунки з постачальниками за акредитивом тощо) — рахунок «Рахунки в банках»; для обліку грошових коштів необоротного призначення (депозити капіталовкладень тощо) — рахунок «Інші необоротні активи»; для обліку готівки і руху коштів — рахунок «Каса»; для обліку коштів у дорозі, грошових документів, сертифікатів — рахунок «Iнші кошти»; для куплених цінних паперів — рахунок «Поточні фінансові інвестиції»; для одержаних векселів — рахунок «Короткострокові векселі одержані».

За класифікаційними ознаками всі рахунки обліку коштів поділяються так: за економічним змістом — рахунки обліку оборотних коштів господарства; та рахунки необоротних активів. У всіх випадках на дебеті рахунків відображують надходження (збільшення), а на кредиті — вибування (зменшення).