Розділи

загрузка...
Б.2.2. Побудова обліку власності засновників (власний капітал); Б.2.2.1. Загальні поняття про власний капітал; Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

Б.2.2. Побудова обліку власності засновників (власний капітал)

Б.2.2.1. Загальні поняття про власний капітал

Власний капітал — це власні джерела підприємства, які без визначення строку повернення внесені засновниками або залишені ними (засновниками) на підприємстві з уже оподаткованого прибутку.

Власний капітал складається з таких компонентів:

— статутного пайового (реєстрованого) капіталу;

— різних видів нереєстрованого капіталу;

— додаткового сплаченого;

— додаткового не сплаченого;

— резервного;

— страхового;

— нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) минулих років;

— неоплаченого;

— вилученого.

Складові власного капіталу відбивають суму, яку власники (засновники) передали в розпорядження підприємства як внески чи залишили у формі нерозподіленого прибутку, або суму, що її підприємство одержало у своє розпорядження ззовні (від інших підприємств) без повернення.

Показник — власний капітал — один з найістотніших і найважливіших для підприємства показників, оскільки відбиває такі характеристики:

забезпеченість коштами для функціонування підприємства;

кредитоспроможність підприємства;

його платоспроможність.

У світовій практиці у формуванні власності (капіталу) засновників підприємства розрізняють (за економіко-правовим характером) два поняття:

вклади;

додаткові внески засновників.

Вклади та додаткові внески виконують різні функції. Для того щоб зрозуміти ці функції, слід спочатку з’ясувати складові елементи власного капіталу.

Власний капітал засновників (учасників) поділяється на дві частини: 1) реєстрований; 2) нереєстрований. Перший — це статутний, або пайовий, капітал. Другий — додатковий, резерв- ний, страховий капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Усі три складові є власністю засновників. Але вклади виконують незрівнянно більше функцій і мають значно глибший зміст, аніж просте внесення додаткових коштів (майна), зокрема й таких, що залишилися в складі власного капіталу як нерозподілений прибуток.

Вклад — це частка засновника (учасника) у статутному (пайовому) капіталі підприємства, яка виконує такі функції:

а) інвестування діяльності підприємства (це першочергове джерело формування майна підприємства);

б) регулювання відносин власності (розподіл майна, виробленої продукції, одержаного прибутку тощо). Це особливо важливо у разі виходу учасника (засновника) з підприємства чи коли йдеться про правонаступництво тощо;

в) управління підприємством (адже кількість голосів кожного учасника дорівнює його частці (вкладу) або пропорційна до неї).

Додатковий внесок — це частка засновника (учасника) в інших формах власного капіталу підприємства — резервному, страховому чи іншому виді та нерозподіленому прибутку (непокритому збитку) минулих років. Це означає, що додаткові внески робляться або до резервного (страхового) капіталу, або до нерозподіленого прибутку (лишається неспожитою частка прибутку поточного року), тобто вклад виконує лише першу функцію — інвестування.

Додаткові грошові внески або майно засновників (учасників) можуть бути спрямовані на розвиток підприємства, закупівлю товарно-матеріальних цінностей, покриття збитків тощо.

Формування статутного (пайового) капіталу за рахунок вкладів засновників — обов’язковий елемент установчих документів підприємства. Сума статутного (пайового) капіталу підлягає обов’язковій реєстрації в державному реєстрі господарюючих одиниць. Рішення про збільшення (зменшення) також обов’язково має реєструватися. Сума статутного (пайового) капіталу за балансом підприємства не може бути відмінною від тієї, що зареєстрована в державному реєстрі. Невкладені кошти засновників (учасників) відбиваються в пасиві балансу.

Вартісна оцінка вкладу визначає частку засновника (учасника) у статутному (пайовому) капіталі, тоді як додаткові внески, крім випадків, щодо яких самі засновники зробили застереження, на її розмір не впливають.

Ця властивість додаткових внесків набуває особливого значення, наприклад, у разі банкрутства. Учасники товариства відповідають лише в межах своїх вкладів (часток). При цьому до- даткові внески учасників до інших видів власності до уваги не беруться.

Згідно із законодавством внесення вкладу обов’язкове для засновника. Воно неодмінно спричинює зміни статутного (пайового) капіталу, його перереєстрацію. А ось додаткові внески є добровільними. Відповідне рішення приймається простою більшістю голосів засновників (учасників).

При цьому важливо, щo робиться — вклади до статутного (пайового) капіталу чи додаткові внески просто до власності (капіталу). Для побудови бухгалтерського обліку власності це має першорядне значення.

Вилучені з ринку акції зменшують участь акціонерного товариства на ринку, і відповідно відбиваються в пасиві балансу.