Розділи

загрузка...
А.7. Загальна побудова бухгалтерського обліку згідно з теорією двоїстості (подвійності); А.7.1. Загальний підхід; Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

А.7. Загальна побудова бухгалтерського обліку згідно з теорією двоїстості (подвійності)

А.7.1. Загальний підхід

Господарські факти — явища або процеси — відображаються на рахунках взаємопов’язано. Адже запис господарських операцій на одному рахунку зумовлює потребу запису цієї операції на іншому, кореспондуючому рахунку, якщо проведення просте, або інших рахунках, якщо воно складне.

Наочною ілюстрацією сказаного є розглянуті приклади простих і складних бухгалтерських проведень. Формою вираження взаємопов’язаного відображення господарських фактів (операцій) на рахунках є кореспонденція рахунків.

При подвійному відображенні господарських операцій у системі рахунків те, що одна й та сама сума відображається двічі, не є суттєвою ознакою. Справді, цей факт — об’єктивна необхідність визначення нового стану двох аспектів господарювання — продуктивних сил і виробничих відносин. З одного боку, це може бути результатом збільшення або зменшення масштабів господарювання, тобто коштів, які перебувають у господарстві. З іншого боку, це може зумовлюватися зміною в структурі продуктивних сил або виробничих відносин. Звідси випливає висновок: подвійне (двоїсте) відображення господарських операцій потребує, щоб кожна господарська операція, яка дістала вартісне визначення на підставі оцінки на ту саму суму, була записана один раз у дебеті одного, а другий раз — у кредиті іншого рахунку (якщо проведення просте), або кількох кореспондуючих рахунків (якщо проведення складне).

Подвійне (двоїсте) відображення господарських фактів-операцій — процес відображення в бухгалтерському обліку об’єктивно існуючої подвійності (двоїстості) суті, характеру, процесу господарювання як єдності продуктивних сил і виробничих правових відносин і подвійності (двоїстого) характеру кругообороту засобів господарювання і джерел їх утворення. Воно спричинюється двоїстим (подвійним) характером категорії вартості, в якому виражені всі елементи (складові) процесу господарювання.

Під час визначення об’єкта бухгалтерського обліку було з’ясовано, що господарство як об’єкт процесу суспільного відтворення характеризується двоїстістю. з одного боку, воно є сукупністю продуктивних сил, з іншого — сукупністю правових виробничих відносин. Перший аспект названий активом, другий — пасивом. Водночас у процесі суспільного відтворення господарські факти як сукупність продуктивних сил і правових виробничих відносин обертаються як вартості, тому незалежно від їх місцезнаходження або перетворення з однієї форми на іншу величина цих засобів буде рівновеликою, бо величина вартості в момент цих перетворень залишається незмінною, змінюється лише її форма, тобто вартість існування. Отже, в кожному господарському акті, що виникає внаслідок здійснення господарських операцій, вартість засобів, що надійшли або вибули, зобов’язань, що виникли або погашені, буде однаковою.

Об’єктивно існуючу подвійність (двоїстість) стану господарства характеризує балансове узагальнення продуктивних сил і виробничих відносин, а їх кругооборот — схема А.7.1 (числа виражають кількість грошових одиниць).

Схема А.7.1

У системі рахунків бухгалтерського обліку

У системі рахунків бухгалтерського обліку наведена схема матиме такий вигляд, як на схемі А.7.2 (числа виражають кількість грошових одиниць).

Отже, можна констатувати, що метод подвійності (двоїстості) ґрунтується на об’єктивно існуючій подвійності господарювання як результат виробничих відносин, що випливає із економічних процесів.

З наведених схем А.7.1 і А.7.2 бачимо, що кругооборот вартості подвійний. Вартість у грошовій формі — 100 одиниць — у процесі виробництва втілюється частково в засоби виробництва — 70 одиниць, і частково направляється на оплату праці — 30 одиниць. Ці елементи у процесі виробництва набувають форми «Витрати виробництва».

Схема А.7.2

Рахунок гроші

 

Рахунок "Засоби виробництва"

 

Рахунок "Виробництво"

 

Рахунок Готова продукція

 

Рахунок Продаж (реалізація)

+ —

 

+ —

 

+ —

 

+ —

 

+ —

100

70

 

70

70

 

70

100

 

100

100

 

100

120 (100+ + 20)

120 

 

 

Рахунок Розрахунки з оплати праці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

30

 

30

30

 

30

 

 

 

 

 

 

 

Після завершення процесу виробництва засоби праці (70) і витрати на оплату праці (30) втілюються в готову продукцію (100), призначену для продажу. Далі готова продукція продається (реалізується). У процесі продажу (реалізації) до її виробничої вартості (100 грошових одиниць) додається вартість додаткова, яка визначається на ринку та на рівні суспільно необхідних витрат. У нашому випадку це 20 грошових одиниць. Вартість знову набуває грошової форми.