Розділи

загрузка...
А.6.4.2. Бухгалтерський баланс періоду; А.6.4.3. Форми бухгалтерської звітності; А.6.4.4. Характеристика користувачів та основний зміст потрібної їм інформації ; Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

А.6.4.2. Бухгалтерський баланс періоду

Першим третинним доказом бухгалтерського обліку є баланс періоду. Бухгалтерський баланс періоду являє собою таблицю, яка характеризує фінансовий стан та зміни стану активів та пасивів підприємства за звітний період (див. п.3.2) та форму А.6.6.

Форма А.6.6

Бухгалтерський баланс періоду за _________________

Назва рахунків господарських об’єктів

Залишки на початок

Обороти за період

Залишки на кінець

Актив

Пасив

Збільшення

Зменшення

Актив

Пасив

 

 

 

 

 

 

 

Разом

 

 

 

 

 

 

Такий баланс складають наприкінці кожного бухгалтерського (звітного) періоду для узагальнення даних вторинних доказів) поточного періоду. Кожний господарський факт на кінець звітного періоду має бути підтверджений Актом Інвентаризації та аудиторським висновком.

Методика складання балансу періоду наведена у розділі А.7.

А.6.4.3. Форми бухгалтерської звітності

Іншим видом третинного доказу бухгалтерського обліку є форми бухгалтерської звітності. Форми бухгалтерської звітності — це система показників, що характеризують економіко-правовий стан підприємства на певні дати, визначені або законодавством або користувачами, про результати діяльності. Звітність поділяється на внутрішню та зовнішню.

Звітних форм дуже багато. Тому тут наводяться окремі технічні форми скорочено.

Разом з тим наведемо характеристику сутності бухгалтерської звітності, дамо коротку характеристику користувачів та зміст найбільш важливих форм фінансової звітності.

А.6.4.4. Характеристика користувачів та основний зміст потрібної їм інформації

I. Основними користувачами бухгалтерської звітності є і власники та керівництво підприємством (фірмою, компанією). Це люди, яких призначають власники підприємства для здійснення оперативного керівництва його діяльністю. Їм необхідна інформація про фінансовий стан підприємства — як про поточний, так і про очікуваний. Маючи таку інформацію, вони забезпечують ефективне управління підприємством і приймають дієві управлінські та планові рішення.

II. Акціонери підприємства компанії, тобто її власники. Вони оцінюють, наскільки ефективно адміністрація виконує свої функції. Їм необхідно знати, наскільки прибутково менеджери ведуть справи підприємства і скільки прибутку вони можуть собі дозволити вилучити зі справи для власних потреб.

III. Комерційні партнери: постачальники, в яких підприємство одержує товари в кредит, і споживачі, які купують продукцію, товари або дістають послуги. Постачальникам необхід- но мати інформацію про те, чи здатне підприємство сплатити свої борги; покупці мають бути впевнені в тому, що підпри- ємство є надійним джерелом поставок і йому не загрожує банкрутство.

IV. Кредитори підприємства. Це може бути банк, який або дав дозвіл підприємству мати короткостроковий кредит за по- точним рахунком (тобто йдеться про овердрафт — одержання кредиту виписуванням чека або платіжного доручення на суму, яка перевищує залишок коштів на рахунку; величина кредиту обумовлюється під час відкриття рахунку і не може перевищувати встановленого ліміту), або надав підприємству довгострокову позику (банку необхідно бути впевненим у тому, що підприємство зможе виплатити проценти і в кінцевому підсумку погасити заборгованість).

V. Податкова система. Їй необхідно мати інформацію про прибутки підприємства для визначення сум податків, які підприємство зобов’язане сплатити.

VI. Службовці підприємства. Вони повинні мати право на інформацію про фінансовий стан підприємства, оскільки від нього залежать кар’єра кожного з них і розмір заробітної плати.

VII. Фінансові аналітики і консультанти, яким необхідна інформація для їх клієнтів і публіки.

VIII. Громадськість має законне право на інформацію про підприємство, оскільки діяльність його впливає на членів суспільства — платників податків, споживачів, місцевих жителів — у питаннях екології, зайнятості і т. ін.

Докази цього виду обліково-бухгалтерської інформації оформляються у вигляді фінансових звітів для задоволення інфор- маційних потреб згаданих щойно груп. Керівникам підприємства потрібна якнайповніша інформація для прийняття планово-управлінських рішень. Вони, очевидно, мають «особливий» доступ до інформації про підприємство, оскільки однією з їх функцій є організація підготовки всіх необхідних внутрішніх звітів.

Окрім управлінсько-інформаційних цілей, фінансові звіти, тобто докази оформляються (а іноді публікуються) для потреб користувачів (зовнішніх користувачів).

Зробимо ще кілька зауважень.

1. Законодавство передбачає надання певної інформації. Закони вимагають, аби кожне відкрите акціонерне підприємство публікувало обліково-бухгалтерську інформацію для своїх акціонерів. Окрім того, підприємство зобов’язане подавати копію своєї звітності до Міністерства статистики, щоби будь-який представник громадськості міг за бажанням ознайомитися з цими документами.

2. Податкові органи мають діставати інформацію, необхідну ще й для встановлення податкових ставок.

3. Банк може вимагати прогноз руху грошових коштів підприємства як умови для надання кредиту та грошового забезпечення.

4. Звітність підприємства має відповідати законам та загальноприйнятим бухгалтерським стандартам, згідно з якими підприємство має публікувати певну додаткову інформацію. Аудитори і бухгалтери підприємства, як члени професійних органів, зобов’язані забезпечити повну відповідність звітності підприємства вимогам закону та стандартів.

5. Деякі компанії за бажанням надають спеціальну фінансову інформацію для своїх службовців. Ці документи відомі як звіти для службовців.

Перш ніж докладно розглядати процес підготовки звітності, спинимося на деяких моментах, які обов’язково слід з’ясувати для грамотного аналізування звітів.