Розділи

загрузка...
А.2.4.3.2. Господарські факти-процеси різних сфер діяльності як об’єкти бухгалтерського обліку ; Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

А.2.4.3.2. Господарські факти-процеси різних сфер діяльності як об’єкти бухгалтерського обліку

I. Основні процеси діяльності виробничої сфери

Матеріальною основою діяльності будь-якого господарства є майно. Особливості кожної сфери суспільного відтворення, що визначають склад і характер процесів діяльності господарств, зумовлюють потребу розглянути ці процеси окремо, за сферами суспільного відтворення (діяльності).

У ланках сфери матеріального виробництва (промислові, сільськогосподарські підприємства, будівництво) створюється суспільно необхідний продукт. Об’єкти обліку в процесі його створення такі.

1. Витрати на придбання (заготівлю) засобів виробництва, які потрібні для створення продукту, і пов’язані з цим розрахунки.

2. Затрати предметів праці (сировини, матеріалів, палива тощо) на створення нових видів продукту.

3. Затрати засобів праці в розмірі їх амортизації (зносу) в процесі створення продукту.

4. Міра праці і міра споживання. Міра праці в бухгалтерському обліку визначається кількістю праці, затраченої кожним працівником (у годинах, днях), або кількістю виробленої продукції за певний час та отриманої в грошовій чи натуральній формі оплати (заробітної плати). Оплата праці є і мірою споживання. Розмір оплати праці відображує затрати живої праці, що належить до собівартості створеного продукту.

5. Визначення собівартості новоствореного продукту.

Вироблений продукт у бухгалтерському обліку має відображуватися за фактичною собівартістю, що найповніше відбиває обсяг засобів, вкладених у створення продукту. У зв’язку з цим бухгалтерський облік, перш ніж відобразити вироблену продукцію, визначає її собівартість, тобто підраховує затрати уречевленої та живої праці на виробництво одиниці продукції. Визначення собівартості — логічне завершення обліку затрат на створення продукту.

Визначення собівартості потрібне також і для встановлення відхилень фактичних затрат від норм, передбачених бізнес-планом, та з’ясування причин цих відхилень: на яких конкретно об’єктах виробництва і за якими статтями затрат порушено норми, стандарти, з яких причин та з чиєї вини. Одночасно з цим розробляються заходи щодо усунення виявлених недоліків. Окрім того, аналіз затрат для визначення собівартості за даними бухгалтерського обліку дає змогу виявити і використати внутрішні резерви господарства, і тим самим досягти зниження собівартості та підвищення ефективності в роботі.

6. Наявність і рух новоствореного суспільного продукту та пов’язані з ним грошові, розрахункові й кредитні операції.

Процес руху суспільного продукту в бухгалтерському обліку складається з таких компонентів.

1. Процес продажу (реалізації) готової продукції, тобто перетворення її з натуральної форми у грошову, і розрахунки, пов’язані з реалізацією продукції.

2. Розрахунки щодо розподілу вартості суспільного продукту в грошовій формі (у вигляді виручки від реалізації):

а) розрахунки з бюджетом щодо податків та інших платежів, у вигляді яких частина вартості суспільного продукту в грошовій формі передається державі, муніципалітету, суспільним фондам тощо для загальних потреб суспільства;

б) розрахунки з працюючими у вигляді заробітної плати;

в) розрахунки з банком, постачальниками та іншими організаціями за предмети праці (сировину, матеріали, паливо тощо).

II. Основні процеси комерційної діяльності (ланок сфери обігу)

Торговельні ланки (сфери обігу) виконують свої функції, щоб довести продукт від виробника до споживача. Продукт, куплений, отриманий від підприємств-виробників (промислових, сільськогосподарських тощо), вони продають іншим підприємствам — для виробничого споживання; установам сфери невиробничого споживання — для задоволення їх потреб; фізичним особам (членам суспільства) — для особистого споживання.

У процесі руху продукту в ланках торговельної сфери (обігу) відбуваються певні затрати уречевленої і живої праці, пов’язані із завезенням, зберіганням, сортуванням продукції (транспортні затрати, утримання складських і торговельних приміщень тощо).

Через ці затрати не створюються нові уречевлені предмети, а лише збільшується вартість предметів, раніше створених у ланках виробничої сфери, які просуваються до споживача.

Крім цих затрат, на торговельних підприємствах (ланках сфери обігу) є «чисті витрати обігу»: «витрати на реалізацію вартості або витрати, необхідні для того, щоб перевести її з однієї форми в іншу», витрати, «які випливають лише з перетворення форми товару, не додають до нього жодної вартості». Такі витрати живої та уречевленої праці в торговельній сфері (обігу) покриваються за рахунок частини доходу (прибутку).

Об’єкти обліку в процесі просування продукту від виробника до споживача такі.

1. Витрати уречевленої праці (тобто засобів праці і предметів праці), пов’язані з процесом руху продукту.

2. Міра праці і міра споживання працівниками комерційної сфери (обігу), тобто облік затрат праці та її оплата. До розміру оплати праці включається вартість продукту, спожитого працівниками сфери обігу, як сума затрат живої праці у процесі надходження продукту від виробника до споживача.

3. Визначення собівартості робіт з просування продукту від виробника до споживача. У сфері обігу, на відміну від сфери виробництва, визначається не собівартість продукту, а собівартість робіт, пов’язаних з рухом продукту від виробника до споживача, за встановленими групами товарно-матеріальних цінностей і характером затрат (затрати завезення, зберігання, реалізації тощо).

4. Наявність і рух товару (продукту, одержаного з ланок сфери матеріального виробництва для його споживача) та пов’язані з ним грошові, розрахункові й кредитні операції.

Якщо в підприємств сфери матеріального виробництва основними об’єктами обліку є затрати уречевленої і живої праці на виготовлення продукту, то в сфері обігу основним об’єктом обліку є затрати на рух продукту від виробника до споживача.

Облік руху продукту відбувається в три етапи.

1. Облік наявності і руху продукту (товару), отриманого від різних підприємств сфери матеріального виробництва і сфери обігу.

2. Облік реалізації продукту сфери виробництва (промисловість, сільське господарство тощо), сфери обігу (торговельні організації) і сфери невиробничого споживання (установи культури, освіти, загального управління тощо).

3. Розрахунки, пов’язані з рухом продукту до місця споживання (виробничого, невиробничого, особистого):

а) розрахунки з постачальниками за отриману від них продукцію;

б) розрахунки з покупцями за передану (реалізовану) їм продукцію;

в) розрахунки з банками за позичками, пов’язаними з рухом продукту;

г) розрахунки з бюджетом щодо податків та інших платежів;

ґ) розрахунки з працюючими;

д) розрахунки з іншими організаціями та особами, пов’язані з рухом продукту від виробника до споживача.

III. Основні процеси діяльності невиробничої (бюджетної) сфери

Через ланки сфери невиробничого споживання суспільство в особі держави, муніципалітету, різних фондів тощо, за рахунок національного доходу задовольняє різні свої потреби: здійснює управління, охорону інтересів і незалежності суспільства.

Об’єкти бухгалтерського обліку в бюджетній сфері такі:

1. Бюджетні кошти певної ланки, виділені для забезпечення її діяльності.

2. Витрати за рахунок бюджетних асигнувань, передбачені кошторисом. Це спожиті матеріальні цінності (матеріали, паливо, ліки тощо), тобто затрати уречевленої праці, а також витрати на оплату праці працівників невиробничої сфери, тобто затрати живої праці.

Виділені кошти бюджету і видатки є основними об’єктами бухгалтерського обліку в організаціях невиробничої сфери. У процесі обліку контролюється те, щоб фактичні затрати не перевищували кошторисних асигнувань і ресурси використовувались за призначенням.

3. Визначення обсягу фактичних затрат за видами потреб.

Протягом звітного періоду за даними бухгалтерського обліку визначаються фактичні витрати (за статтями кошторису) за кожним із видів невиробничих потреб. Цей процес має особливе значення в бухгалтерському обліку, бо дає змогу перевірити й уточнити показники обліку, переконатися, чи всі фактичні витрати обліковані і чи правильно розподілені між різними видами суспільних потреб та за статтями кошторису. I, нарешті, визначити фактичний розмір використаного національного доходу за статтями і видами суспільних невиробничих потреб. Одночасно з цим виявляються відхилення фактичних витрат від кошторисних асигнувань, а також фактори, що зумовили ці відхилення, розробляються заходи щодо усунення негативних факторів.

4. Розрахунки, пов’язані з діяльністю ланок бюджетної сфери, а саме:

а) розрахунки з бюджетом і банком з приводу коштів, одержаних на здійснення витрат, передбачених кошторисом, і розрахунки за податками і зборами;

б) розрахунки з працюючими (виплата заробітної плати);

в) розрахунки з постачальниками за одержані від них продукти, товари і матеріали;

г) розрахунки з іншими організаціями та особами, пов’язані з використанням бюджетних коштів.