Розділи

загрузка...
А.1.5. Ринок і бухгалтерський облік; Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

А.1.5. Ринок і бухгалтерський облік

Слово «ринок» у нас часто тлумачать дуже спрощено, розуміючи його як «базар». Насправді термін «ринок» означає відносини людей у господарському житті, тобто економічні відносини (слово «економіка» у перекладі з грецької і означає «господарство»). Водночас економіка має справу з людьми, і тому слід взяти до уваги, що економічні дискусії тісно пов’язані з політичними дебатами, причому межа між ними дуже рухлива. Не дивно, що вирішення економічних питань часто має безпосередні політичні наслідки. Економічна постановка питання про те, як розробити та розподілити матеріальні блага, зачіпає самі основи соціальних відносин. Тому питання і відповіді по-різному оцінюються окремими людьми та різними соціальними групами.

Проте коли абстрагуватися від цих аспектів, то лишається головне. Люди живуть не ізольовано, а в суспільстві (товаристві). У цьому товаристві історично сформувалася залежність однієї людини від іншої, зокрема і в галузі економічної діяльності.

Цю залежність наочно демонструє можливість обміну якогось продукту праці однієї людини (виробу, роботи, послуги) на продукт праці іншої людини. I чим більше людина виробляє продукту праці, тим більше вона може мати іншого продукту.

Отже, центральним моментом відносин людей у суспільстві є обмін. Люди обмінюються тим, чим володіють на правах власності — результатами своєї праці, що їх вони мають у своєму розпорядженні, і одержують щось на заміну від інших. Володіти можна фізичними чи розумовими здібностями, знаннями, навичками, грошима, будинками, машинами, землею тощо. Тобто володіти можна працею, результатами праці, грошима, природними ресурсами.

Ринкові, тобто економічні, відносини людей сформувалися внаслідок поділу праці в суспільстві. Ці відносини пов’язані з рухом передумов, засобів і результатів виробництва, а також матеріальних благ у процесі їх виробництва, розподілу, обміну та споживання.

Продукт, виготовлений не для власного споживання, а для обміну на продукт праці іншої особи (чи підприємства), є товаром.

Цей процес не залежить від соціально-економічної формації (феодалізм, капіталізм, соціалізм тощо). У будь-якому разі відбуватиметься обмін продукту праці на продукт праці, тобто товару на товар.

Оскільки ринок — це обмін, то головним є ось що: для того щоб товари (речі, послуги і т.ін.) могли обмінюватися, вони мають задовольняти людські (виробничі та інші) потреби, тобто люди (колектив людей, підприємство) повинні хотіти(підкреслюю — хотіти) віддати за них в обмін інший продукт праці, гроші тощо. Здійснюючи обмін, учасники ставляться до нього, як правило, раціонально — постійно порівнюючи міру задоволення своїх потреб з неминучими при цьому «втратами».

Отже, основою ринкових відносин є товарний обмін, де виникають та реалізуються відносини двоїстого характеру. З одного боку — це обмін товару на товар (продукту праці на продукт праці), а з іншого — зміна власника товару, тобто перехід права власності від одного власника (продавця) до іншого (покупця). А це означає, що обмін як факт має попередника — діяльність, яка підтверджує право власності на об’єкт обміну, та наступника — діяльність, яка реєструє зміну права власності (рис. 1.3).
Ринкові відносини можуть формуватися між трьома учасниками:

фізичними особами (людина, сім’я);

юридичними особами (підприємства різних форм власності, розміру, з різними організаційними структурами тощо);

державою як юридичною особою, що виражає суспільні інтереси, та згаданими щойно особами.

Об’єктів обміну (товарів) сьогодні налічується понад двадцять мільйонів назв. Чим ширша географія обміну, тим більше учасників. Тому процес цих відносин, цього обміну повинен мати певний порядок.

Цей порядок визначається законами. Законів багато: стосовно майна, господарських товариств, підприємницької діяльності і т. ін. Але всі ці закони мають бути чимось пов’язані «в один вузол». Це «щось» наші предки «придумали» вже давно, понад десять тисяч років тому.

Що ж воно таке?

Оце і є бухгалтерський облік. Тобто облік усіх об’єктів — носіїв ознак вартості та суб’єктів — носіїв права власності на об’єкти вартості, які є елементами ринку. Облік суцільний та безперервний має два аспекти: вартості — «що обмінюють», а також власності — «хто обмінює», тобто хто втрачатиме право власності на об’єкт обміну та набуватиме права власності на об’єкт, що його обмінюють.

Ринкові відносини можуть існувати в трьох основних формах:

чиста ринкова економіка (немає регулювання);

чиста планова економіка (усе регулюється);

змішана економіка (часткове регулювання).

 Об’єкти і суб’єкти ринку та ринкових відносин

Рис. А.1.3. Об’єкти і суб’єкти ринку та ринкових відносин