Розділи

загрузка...
3.8. МАЛИЙ БІЗНЕС У СТРУКТУРІ СУЧАСНОЇ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ; Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації - Лук’яненко Д.Г.

3.8. МАЛИЙ БІЗНЕС У СТРУКТУРІ СУЧАСНОЇ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

С. М. Соболь

Формування і розвиток ринкових відносин передбачає вільне й рівноправне співіснування суб’єктів господарської діяльності різних форм власності та розмірів. За критерієм масштабів діяльності всю їх сукупність поділяють на три групи: великі, середні та малі підприємства. Кожна із зазначених груп підприємств має власні внутрішні інтереси. Це обумовлює відмінності в стратегії їх поведінки на ринку, різне ставлення до економічної політики держави, несхожість у способах досягнення своїх цілей тощо. При цьому розбіжність інтересів суб’єктів великого, середнього і малого бізнесу зовсім не означає у підсумку конфлікту таких інтересів.

В економічній літературі часто можна зустріти протиставлення малого і корпоративного секторів економіки. На цій основі навіть з’явилася концепція «подвійної економіки», у якій механістично виділені дві підсистеми: великомасштабного виробництва і виробництва у малих розмірах. Представники цієї концепції намагаються довести необхідність їх відокремлення, існування двох різних ринків, механізмів ціноутворення тощо. Абсолютизація того або іншого сектора економіки неправомірна, оскільки кожний з них займає своє місце і виконує свої функції в структурі економіки. Більш того, як свідчить практика останніх років, кожний з цих секторів у сучасних умовах не здатний повністю розкрити свій потенціал без взаємодії з рештою.

Основу економіки всіх без винятку розвинених країн, її кількісні та якісні параметри визначає корпоративний сектор, на який припадає левова частка (70—80%) виробництва промислової продукції. «Центром економічного зростання, за словами А. Чандлера, — починаючи з останньої чверті ХІХ сторіччя і по сьогодні були і залишаються капітало- і наукомісткі галузі… В цих галузях економічний розвиток визначає порівняно невелика кількість могутніх компаній» [1, с. 72]. Тому до 70-х років ХХ сторіччя малий бізнес розглядався переважно як «додаток» до корпоративного сектора, який заповнював ринкові ніші непридатні або непривабливі за різних причин для великих товаровиробників.

Разом із тим малий бізнес завжди був невід’ємною компонентою ринкової системи господарювання, оскільки тут об’єктивно існують умови, сприятливі для його розвитку: регіональна диференціація ринку; необхідність певного спеціалізованого ремесла; важливість персонального обслуговування клієнтів; зручність обслуговування; циклічність попиту тощо. Але у другій половині ХХ сторіччя чітко вимальовується тенденція до зростання його ролі і значення в структурі економіки розвинених країн. Зростання хвилі малого підприємництва характерне насамперед для США. Протягом першого десятиріччя після війни у США щорічно виникало в середньому до 130 тис. нових малих фірм, у 60-х роках — 220 тис., у 70-х — 400 тис., у 80-х — близько 700 тис., а у 90-х майже 1 млн. [2, р. 14]. Згодом така тенденція поширилася на країни Західної Європи, Японію, інші індустріальні країни. Отже, основу цього явища складають не якісь особливі риси однієї країни, а об’єктивні (глобальні) тенденції розвитку індустріальних країн і цивілізованого суспільства в цілому.

Дослідження причин зростання підприємницької активності дозволяє виділити кілька факторів, які сприятливо позначилися на розвитку малого бізнесу:

Таблиця 1

ЧАСТКА МАЛОГО БІЗНЕСУ В ОКРЕМИХ СФЕРАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В США,%

Показники

Сфери діяльності

оптова торгівля

роздрібна торгівля

послуги

виробництво

1. Частка малого бізнесу в загальній кількості зайнятих у сфері

78

55

66

18

2. Частка малого бізнесу в загальному обсягу доходів у сфері

64

72

57

24

Джерело [4,5]

6) цікавим явищем у контексті досліджуваної проблеми є бурхливий розвиток в останні 5—10 років партнерських взаємозв’язків поміж суб’єктами малого і великого бізнесу. Загострення конкуренції нині відчувають не тільки суб’єкти малого бізнесу, але і великі компанії, що примушує останніх формувати принципово нові партнерські відносини з малим бізнесом. Річ у тім, що для створення конкурентних переваг будь-яка фірма має визначити свої основні компетенції і зосередитися на їх розвитку. Проте для досягнення успіху ніколи не буває достатньо однієї основної компетенції. Ліквідувати дефіцит необхідних додаткових компетенцій можна або за рахунок створення (придбання) відповідних структурних одиниць, або шляхом налагодження партнерських взаємовідносин (від простого субпідряду до мережевих структур і бізнес-альянсів) з іншими самостійними організаціями. Перший шлях, як свідчить сучасна практика, є дорогим, негнучким і забезпечує конкурентні переваги лише у короткостроковому періоді. В межах партнерських відносин у кожного із учасників з’являється унікальна можливість використовувати на взаємовигідних умовах основних компетенцій решти учасників. Суттєвими перевагами малих підприємств від участі у партнерських зв’язках з великими компаніями є відносна стабільність забезпечення замовлення, гарантований збут, зменшення трансакційних витрат, фінансова і технологічна підтримка, навчання сучасним методам управління тощо. Для великого бізнесу малі підприємства можуть бути системними інтеграторами, центрами прибутку, центрами витрат, центрами обслуговування. Внаслідок поглиблення партнерських відносин забезпечується досягнення синергічного ефекту, прискорюються темпи розвитку як малого, так і корпоративного секторів економіки.

Економічна роль малого бізнесу в країнах з ринковою системою господарювання визначається тим, що:

— тут сконцентровано від 50 до 80% економічно активного населення і створюється більше половини валового внутрішнього продукту. Про це свідчать наведені у табл. 2 кількісні параметри розвитку малого і середнього бізнесу, які є приблизно однаковими в усіх розвинених країнах. Це дає підстави для висновку про те, що місце малого бізнесу в структурі економіки зумовлене об’єктивними економічними закономірностями, а не особливостями політичного устрою, історією розвитку, галузевою структурою економіки тієї або іншої країни;

Таблиця 2

ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В ОКРЕМИХ КРАЇНАХ

Країна

Кількість МСП, тис.

Кількість МСП на 1000 чол. населення, од.

Зайнято в МСП, млн осіб

Частка МСП у загальній кількості зайнятих,%

Частка МСП у ВВП,%

Великобританія

2630

46

13,6

49

50-53

Німеччина

2290

37

18,5

46

50-54

Італія

3920

68

16,8

73

57-60

Франція

1980

35

15,2

54

55-62

Країни ЄС

15770

45

68

72

63-67

США

19300

74,2

70,2

54

50-52

Японія

6450

49,6

39,5

78

52-55

Україна

217,9

4,4