Розділи

загрузка...
Тема 10. ЕВОЛЮЦІЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ РОСІЇ; 10.1. Грошова система та реформи у царській Росії; Грошово-кредитні системи зарубіжних країн - Іванов В.М.

Тема 10. ЕВОЛЮЦІЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ РОСІЇ

10.1. Грошова система та реформи у царській Росії

У Росії з 1769 по 1895 р. існував паперово-грошовий, переважно ін­фляційний обіг. Лише після реформи Канкріна у 1839—1843 рр. валю­ту (хоч і на короткий період — до 1853 р.) вдалося стабілізувати. Ця перша в Росії реформа полягала в девальвації асигнаційного рубля і встановленні срібного монометалізму. Грошовою одиницею став срібний рубль із вмістом в одному золотнику 2,1 частини чистого срібла. Асигнації стали допоміжними знаками з курсом 3 руб. 50 коп. за 1 рубль срібла. У 1841 р. було випущено нові грошові знаки — кредитні білети номінальною вартістю 50 руб. — розмінні на срібло.

У другій половині XIX ст. розвиток промислового капіталізму в Ро­сії змусив царський уряд розпочати реорганізацію грошової системи, щоб згодом від інфляційного грошового обігу перейти до системи золотого монометалізму. Одним з основних заходів царського уря­ду в підготовці грошової реформи було нагромадження золотих за­пасів (посилилося у 1881 — 1897 рр.). З цією метою вживалися най­різноманітніші заходи для збільшення експорту сільськогосподар­ських продуктів за кордон (починаючи з відповідної системи побудови залізничних тарифів і закінчуючи посиленням податкового тиску на селян).

У роки перебування на посаді міністра фінансів С. Вітте ця політи­ка доповнилася гарячковими зусиллями залучити в Росію якнайбіль­ше іноземних капіталів і отримати позички за кордоном. Тільки в 1887—1897 рр. було отримано державних позичок за кордоном на суму 1050 млн руб.

Сукупність цих заходів сприяла тому, що на 1 січня 1896 р. золотий фонд Росії становив 963,8 млн руб. проти 366,5 млн руб. на 1 січня

1886 р.

Нагромадження золотого запасу в такій великій кількості дало змогу перейти до системи золотого монометалізму, що й було здійс­нено в 1895-1897 рр. внаслідок реформи, проведеної міністром фінансів С. Вітте. Перехід до нової системи грошового обігу знаме­нував нову епоху у грошовому обігу Російської імперії.

У результаті реформи з 1895 р. дозволялися операції із золотом, був випущений півімперіал — 5-рубльова золота монета по 7 руб. 50 коп. кожна та імперіал — 10-рубльова монета, тобто було здій­снено девальвацію грошової одиниці на третину.

У 1897 р. почався розмін кредитних білетів на золото. Золотий рубль містив 0,774234 г чистого золота. Було встановлено правила емісії кредитних білетів Державним банком. Згідно з новим статутом Державний банк мав право випускати кредитні білети під забезпечен­ня золотом у розмірі, суворо обмеженому нагальними потребами грошового обігу: до 600 млн руб. покривалося золотом не менше ніж наполовину; кредитні білети понад 600 млн руб. повинні були забез­печуватися на 100 % золотом. Срібна монета була перетворена на до­поміжну. Випуск срібної монети встановлювався в розмірі 3 руб. на душу населення.

Указом від 29 серпня 1897 р. було встановлено систему емісії бан­ківських білетів Держбанком. Цим законом емісійна діяльність Держбанку лімітувалася його запасами золота.

У цілому грошова реформа була прогресивною, оскільки забезпе­чувала перехід до золотого стандарту і сприяла стабілізації грошо­вої системи. Водночас слід зазначити, що грошова система Росії була побудована нераціонально.

З 1897 по 1914 р. насправді в Росії не було банкнотного обігу, а був обіг золотих сертифікатів. Держбанк фактично майже ніколи по­вністю не використовував емісійне право. Банкноти, що були в обігу, за винятком 1906—1907 рр., покривалися наявним золотим фондом більше ніж на 100 %. Тільки за ці два роки під впливом російсько-японської війни, а особливо в результаті революції, уряд змушений був збільшити кількість банкнот в обігу і золоте покриття впало нижче

100 %.

Про нераціональність будови грошової системи свідчить також ви­сока питома вага в обігу золота порівняно з кредитними білетами, що збільшувало непродуктивні витрати обігу. Крім того, Держбанк зму­шений був утримувати непродуктивно понад мільярдний запас золота для забезпечення порівняно невеликої кількості кредитних білетів в обігу. Це також додатково збільшувало витрати обігу, тоді як країна відчувала гостру нестачу в капіталах. Така грошова система була вкрай дорогою і нееластичною.

Негативним явищем була також висока питома вага в обігу сріб­ної монети — понад 10 %. На 1 січня 1901 р. в обігу перебувало сріб­ної монети на 232,7 млн руб. Випускаючи в обіг таку велику кількість срібла, царський уряд намагався обмежити обіг золота, зберегти зо­лотий запас Держбанку, а також одержати дохід до скарбниці. Спро­би уряду впровадити в обіг якомога більшу кількість срібла (повне використання норми емісії срібла давало змогу випустити в обіг його майже на 400 млн руб.) не мали успіху. Срібна монета для здійснен­ня платежів була вкрай незручною. А оскільки в роздрібному обо­роті і для невеликих і середніх розмірів сум платежів її використову­вали найчастіше, то грошовий обіг був громіздким і незручним.

Грошову систему Російської імперії після реформи можна охарак­теризувати як систему золотого монометалізму із золотосертифікатним і срібним обігом. На 1 січня 1914 р. грошова маса в обігу стано­вила (відповідно у млн руб. і відсоток) [41, с. 143]:

• кредитні білети — 1665 (65,2);

• золоті монети — 494 (19,3);

• срібні монети — 226 (8,8);

• мідні монети — 18 (0,7);

• казначейські білети — 150 (6). Разом: 2553 (100).