Розділи

загрузка...
6.2. Особливості розвитку валютної системи; Грошово-кредитні системи зарубіжних країн - Іванов В.М.

6.2. Особливості розвитку валютної системи

Інфляційне знецінення єни у повоєнний період стало одним з ос­новних факторів зниження її валютного курсу. Курс єни періодично переглядався. Так, 1 дол. США дорівнював у 1945 р. 15 єнам, у 1947 р. — 50, у 1948 р. — 270 єнам. У квітні 1949 р. встановлено єдиний валютний курс: 360 єн = 1 дол. (зберігався до 1971 р.). Якщо спо­чатку єдиний курс єни до долара був штучно завищений, то надалі він відповідав реальному відношенню цих валют, у 60-х роках спосте­рігалося зниження курсу єни, оскільки долар знецінювався більше, ніж єна.

У зв'язку з кризою долара уряд Японії запровадив у серпні 1971 р. плаваючий курс єни. Наприкінці 1971 р. єну вперше у повоєнний період було ревальвовано, в лютому 1973 р. проведено другу ревальвацію. В умовах криз світової валютної системи у 70—80-х роках курс японської валюти коливався.

Починаючи з 70-х років курс єни підвищився з 315 єн за долар у 1971 до 195 єн у 1978 р. У 1979 р. він знизився до 240 єн за долар і в подальшому був нестійким. З 1984 р. курс знову почав швидко підвищуватися — з 252 єн за долар до 130,2 єни у січні 1988 р.

Підвищенню курсу єни сприяли тривала структурна перебудова економіки Японії на сучасній технологічній основі, підвищення конкурентоспроможності японських експортних товарів, збільшення купівельної спроможності єни в умовах відносної стабілізації грошового обігу і цін. Збільшення курсу єни також було пов'язано з політикою Вашингтона, спрямованою на підтримання штучно заниженого курсу долара: у такий спосіб адміністрація США прагнула розширити аме­риканський експорт, утруднити японський імпорт і на цій основі скоротити дефіцит у зовнішній торгівлі з Японією і в платіжному балансі США в цілому.

Доходи від зовнішньої торгівлі перекривали негативне сальдо за іншими статтями платіжного балансу. Тому золотовалютні резерви досягли у 1978 р. 33 млрд дол.

У 80-ті роки конкурентоспроможність японських товарів значно підвищилася не тільки за рахунок науково-технічного прогресу та зниження матеріало- і трудомісткості виробництва, а й у результаті товарного демпінгу. Тому в цей період золотовалютні резерви швидко збільшуються, особливо з 1986 р. (у жовтні 1987 р. вони станови­ли 76,2 млрд дол.), передусім за рахунок активного сальдо торговельного балансу. Сучасна єна є однією з резервних валют, яка до 1997 р. була найстабільнішою в Азії.

В умовах нагромадження великих валютних резервів і ризику їх знецінення Японія використовує ці резерви для зовнішньоекономічної експансії. Вона є найбільшим кредитором у світі. Японія форсує свою зовнішньоекономічну експансію при завищеному курсі долара щодо єни. Здійснюється подальша інтенсифікація структурної перебудови економіки на основі використання новітніх досягнень науково-технічного прогресу.

Однак експансії Японії протидіють США і країни Західної Європи.

До проблем у відносинах Японії з іншими країнами призвела тра­диційна стратегія участі країни у міжнародному поділі праці під гас­лом "Робити краще те, що Захід робить добре". Об'єктивно сприяли цьому також новий етап розвитку інтернаціоналізації світової економіки і пов'язані з цим розвитком досягнення Японії. Інтернаціоналізація економіки стала однією з основних умов піднесення країни після кризи 1991-1993 рр.

Зміцнення позицій єни у світовому господарстві в 90-х роках супроводжувалося розширенням участі Японії у міжнародних економічних відносинах. Зросла частка країни у світовому експорті, особливо в експорті капіталу, де вона вийшла у середині 90-х років на перше місце у світі за обсягом щорічних іноземних прямих інвестицій і на дру­ге місце за їх нагромадженою сумою.

Наприкінці 90-х років триває процес формування і закріплення нової схеми співробітництва Японії з іншими країнами у фінансовій сфері. Зокрема, переорієнтація на внутрішній попит зумовила зміну співвідношення експорту товарів і експорту капіталу: експорт товарів починає скорочуватися, а вивезення капіталу швидко збільшується. Основою цього стало величезне активне сальдо за поточними статтями платіжного балансу та перетворення Японії на найбільшого інвестора. Щоб скоротити активне сальдо на 11 млрд дол., міністерство транспорту, наприклад, ухвалило програму довести з 1995 р. кількість японських туристів, які виїжджають за кордон, до 10 млн чол.

Розглянемо розподіл японських інвестицій за регіонами світу. Статистика свідчить, що "найпопулярнішим" регіоном для інвестування є Північна Америка. Великі структурні зміни відбуваються в потоці капіталу, який спрямовується в Азіатський регіон: зменшуються інвестиції у видобувну промисловість, дедалі більший потік спрямовується на створення виробничих підрозділів японських фірм. Скорочується частка інвестицій у Латинській Америці та Африці, бо подорожчання єни робить вигідними інвестиції у Західну Європу. У 90-ті роки збільшується потік прямих інвестицій у промислово роз­винені країни.

Отже, зарубіжні капіталовкладення Японії стали одним із каналів вагомої трансформації її участі у міжнародному поділі праці, сприяли становленню нової моделі економічного зростання та підвищенню курсу єни у 1990-1996 рр.

У жовтні-листопаді 1997 р. вибухнула фінансово-валютна і біржова криза, яка охопила багато країн Південно-Східної Азії і Японію. Криза виявилася у відпливі капіталів за кордон, знеціненні національних валют, падінні курсу корпоративних і державних паперів.

У такій ситуації Банк Японії починає проводити масштабні валютні інтервенції, тобто викидати на валютні біржі зі своїх золотовалют­них резервів вільно конвертовану валюту, щоб збити ажіотажний попит на неї. У 1997 р. єна вистояла, але її стабілізація коштувала 79 млрд дол. (єна девальвувала на 3 %).

Із січня 1998 р. курс єни катастрофічно падає. її фактична девальвація створює реальну загрозу краху орієнтованої на експорт економіки країн Південно-Східної Азії, а також (і це основне) за­грозу масового напливу японських товарів на ринки США і Захід­ної Європи (як відомо, девальвація національної валюти вигідна для експортерів, оскільки веде до здешевлення, а отже, до підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світових ринках). Саме цим пояснюється згода уряду США виділити Японії кредит на 100 млрд дол. для відновлення курсу єни.

Обсяг ВВП у 1998 р. скоротився на 2,8 %, обсяг промислового виробництва — понад 5 %, рівень безробіття підвищився до 4,4 %. Економічна ситуація в країні, особливо у фінансовому секторі, ускладнюється. Триває банківська криза. Банк Японії вдавався до валютної інтервенції, але курс єни проти долара знизився. Валютно-фінансова криза 1997—1998 рр. стала провісником циклічної кризи надвиробництва.