Розділи

загрузка...
Кейнсіанство та його вплив на світову економічну думку; Політична економія - Оганян Г.А.

Кейнсіанство та його вплив на світову економічну думку

1. Методологія макроекономічної теорії Дж. Кейнса.

2. Концепція ефективного попиту і теорія державного регулювання економіки.

3. Кейнсіансько-неокласичний синтез і його представники.

Дж. Кейнс (1883-1946) — видатний англійський економіст, державний діяч, закінчив університет у Кембриджі, згодом викладав у ньому економіку і математику. Співдиректор Англійського банку, голова багатьох урядових комісій і автор проекту створення Міжнародного валютного фонду (МВФ) і Світового банку реконструкції і розвитку (СБРР), лорд Англії (за економічні дослідження). Його основні праці — "Грошовий обіг і фінанси Індії" (1913 р.), "Трактат про грошову реформу" (1923 р.), "Кінець вільного підприємництва" (1926 р.), "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" (1936 р.).

Методологія Дж. Кейнса базується на визначенні предмета і методів досліджень. Предметом є кількісні, функціональні залежності між макроекономічними змінними. До методів, використаних ученим, належать математичний, суб'єктивно-психологічний та емпіричний. Він поділив усі економічні змінні на незалежні і залежні. До незалежних макроекономічних змінних належать: маса грошей в економіці, процентна ставка, гранична ефективність капіталу, гранична схильність до заощадження, гранична схильність до споживання, гранична схильність до інвестування. Залежними макроекономічними змінними є національний доход, рівень інвестицій, заощадження, рівень зайнятості, сукупний суспільний продукт.

Дж. Кейнс вивів кілька функціональних залежностей між змінними. Передусім він сформулював пряму залежність обсягу продукту і прибутку від розміру зайнятості у разі незмінних засобах виробництва, а також визначив формулу сукупного суспільного продукту (ССП) з погляду натурально-речовинної та вартісної структури. Для стійкого зростання виробництва повинна бути відповідність вартісної і натурально-речовинної характеристик продукту. Щоб економіка стійко розвивалася, потрібно заохочувати сукупні витрати, а отже, сукупний попит.

На основі виведених залежностей Дж. Кейнс сформулював положення теорії ефективного попиту. Основним завданням економіки визначається досягнення ефективного попиту — такого рівня сукупного попиту, що приведе до рівності загальних доходів і витрат. За ефективного попиту фірми мають максимальний прибуток і зацікавлені в збільшенні зайнятості. Підтримуючи ефективний попит, держава повинна регулювати процентну ставку, наближати її до рівноважного рівня, за якого інвестиції зрівнюються із заощадженнями. Держава має вжити заходів, що забезпечать зростання національного доходу. Це можна зробити, маніпулюючи граничними схильностями населення, насамперед граничною схильністю до споживання, тобто заохочуючи населення купувати товари.

Дж. Кейнс вважав, що із зростанням реальних прибутків починає діяти основний психологічний закон: у людей зростає схильність до заощаджень, а не до споживання. Якщо це відбувається, то обсяг інвестицій скорочується, отже, скорочується і зайнятість. Це стан стагнуючої економіки. Щоб цього уникнути, треба передусім регулювати процентну ставку, у процесі регулювання процентної ставки держава повинна враховувати ефект мультиплікатора. У своїй теорії мультиплікатора вчений виокремив насамперед мультиплікатор прибутку, який означає, що приріст прибутків викликаний приростом інвестицій. Мультиплікатор прибутку прямо залежить від граничної схильності до заощадження.

На основі теорії мультиплікатора економіст розробив теорію капіталу і відсотка. Капітал — це майно, що приносить прибуток. Прибуток вимірюється граничною ефективністю капіталу, і це є граничний прибуток, одержуваний з додаткової одиниці капіталу. Розглядаючи цей показник, фірми будуть зацікавлені в інвестиціях доти, доки гранична ефективність капіталу не зрівняється з процентною ставкою. Держава може прямо впливати на процентну ставку, маніпулюючи масою грошей, і побічно — впливаючи на граничні схильності до заощаджень і споживання. Дж. Кейнс вважав, що фірми зацікавлені в інвестиціях, коли держава здійснює політику "дешевих" грошей, пов'язану зі зниженням процентної ставки на основі збільшення маси грошей в обігу. Отже, щоб вивести економіку зі стану стагнації, держава має припускати тимчасове збільшення інфляції (при цьому скорочується безробіття).

Теорія заробітної плати і зайнятості Кейнса є логічним наслідком його теорії капіталу. Розкриваючи основні проблеми зарплати і зайнятості, він обґрунтував політику регульованої інфляції і заробітної плати та сформулював ідею "інфляційної спіралі", згідно з якою встановлюється пряма залежність між збільшенням заробітної плати і зростанням цін. Регулюючи інфляцію, держава повинна сприяти зростанню граничної схильності до споживання у такий спосіб, щоб вона перевищувала або дорівнювала граничній схильності до заощадження. Дж. Кейнс вважав, що для розв'язання цієї проблеми необхідно знижувати зарплату. Зниження заробітної плати вважатиметься оптимальним, коли воно стимулюватиме інвестиції в реальному бізнесі.

У концепції макроекономічного регулювання Дж. Кейнс запропонував три моделі економіки. На його думку, майже всі проблеми стабілізації стагнуючої економіки вирішуються за допомогою державного регулювання.

Приватну закриту економіку можна описати за допомогою формули

формула Приватної  закритої економіки

де С — поточне споживання; Іп — чисті інвестиції фірм; У — сукупний прибуток.

Приватна відкрита економіка передбачає врахування чистого експорту:

формула Приватної  відкритої економіки

де Хп — чистий експорт, який дорівнює різниці експорту та імпорту.

Національна економіка як основна модель включає державні витрати:

формула національної економіки

де Є — державні витрати.

Мета державного втручання в економіку полягає в тому, щоб за допомогою бюджетних витрат домогтися рівноважного стану національної економіки. Вчений розробив систему методів державного макрорегулювання економіки. Передусім це регулювання заробітної плати в бік її зниження, вплив на інфляцію шляхом зменшення або збільшення маси грошей, збалансування кредитно-грошового обігу з метою одержання рівноважної ставки відсотка. Причому використовуючи модель національної економіки, він вивів кілька макроекономічних пропорцій, дотримання яких дасть змогу державі досягти стійкого зростання зайнятості і водночас регулювати інфляцію.

Завдання одночасного регулювання інфляції і безробіття вперше було поставлене неокласиком А. Філліпсом — американським економістом, якого називають найважливішим представником посткейнсіанського напряму економічної теорії. Він розробив модель факторів сукупного попиту — так звану криву Філліпса (рис. Д 5).

У процесі планування державної економічної політики треба знайти таку рівноважну точку на кривій Філліпса, де темп зростання

Крива Філліпса

Рис. Д 5. Крива Філліпса

інфляції дорівнює темпу зниження безробіття. Це стане орієнтиром для визначення конкретних заходів.

Отже, розглядаючи основні ідеї економічної концепції Дж. Кейн-са, потрібно зазначити, що найголовнішою проблемою стабілізації депресивної економіки вважається збільшення зайнятості на основі приватних інвестицій. Масове хронічне безробіття розглядається як наслідок недостатньо ефективного попиту. Автоматично рівновага сукупних витрат (сукупного попиту) і сукупних прибутків не досягається, отже, держава повинна підтримувати сукупний попит. Саме за це теорію Дж. Кейнса називають теорією нерівноважного аналізу. Оскільки автоматична відповідність між заощадженнями й інвестиціями неможлива, держава повинна забезпечити їх відповідність, впливаючи на основні макроекономічні показники: масу грошей, зайнятість, інфляцію, процентну ставку. Держава повинна також регулювати інфляційні процеси, причому, щоб зупинити інфляцію попиту, необхідно застосовувати зниження заробітної плати. На думку Дж. Кейнса, це практично єдиний засіб регулювання інфляції. Суб'єктивно-психологічний підхід до дослідження економічних явищ, застосований ним, зближує його з представниками неокласичного напряму. У результаті сформувався так званий кейнсіансько-неокласичний синтез, у якому поєднуються елементи макроекономічного аналізу кейнсіанського і неокласичного напрямів економічної теорії.

Значними представниками кейнсіансько-неокласичного синтезу є Дж. Хікс і П. Самуельсон.

Дж. Хікс (нар. 1904) — англійський економіст, викладач Кембриджського й Оксфордського університетів, лауреат Нобелівської премії з економіки. Його основні праці — "Економіка" (1935 р.), "Теорія економічної історії" (1969 р.), "Криза кейнсіанської економіки" (1974 р.).

П. Самуельсон (нар. 1915) — американський економіст, викладач Массачусетського університету, член Американської економічної асоціації, член Американського економетричного товариства. Його основні праці — "Основи економічного аналізу" (1947 р.), "Проблеми американської економіки" (1962 р.).

Згідно з економічною концепцією Хікса — Самуельсона, інвестиції фірм бувають автономні й індуковані. Автономні інвестиції задані заздалегідь і викликають мультиплікаційний ефект прибутку. Індуковані інвестиції утворюються на основі зростання прибутку і приводять до подальшого його збільшення за допомогою ефекту акселерації. Показник акселерації (акселератор Хікса — Самуельсона) визначає множинний ефект, утворюваний самим прибутком, тобто зростання прибутку викликає збільшення інвестицій і власне зростання. Теорію мультиплікатора Дж. Кейнса Дж. Хікс поєднав із теорією акселерації П. Самуельсона, запропонувавши нове рівняння приватної закритої економіки

рівняння приватної закритої економіки Дж. Хікса

де Уt — національний продукт у t-му році; А авт — автономні інвести-ції;(1 - МРS) — питома вага споживання в національному продукті або його прирості; Уt—1 — національний продукт у t-1-му році; г) n— акселератор; Уt—2 — національний продукт у t-2-му році.

Дж. Хікс сформулював нову модель сукупного попиту ІS—LМ, в якій об'єднано кейнсіанську модель сукупного попиту у виробничому (реальному) секторі економіки ІS з неокласичною моделлю LМ, у якій досліджуються умови рівноваги сукупного попиту у фінансовому секторі економіки (рис. Д 6).

Практичне значення моделі ІS—LМ таке: коли точку рівноваги буде знайдено, то це означає, що в економіці склалася рівновага між фінансовим сектором і реальним, заощадженнями й інвестиціями, пропозицією грошей і попитом на них. Стану рівноваги відповідають норма відсотка r0 і рівень національного доходу У0. Модель ІS—LМ, запропонована представниками неокласичного синтезу, зумовила появу теорії переваги ліквідності (нині це теорія портфельного вибору Дж. Тобіна). Крім того, Дж. Хікс розглянув два монетарні трактування відсотка: згідно з теорію переваги ліквідності відсоток є наслід-

ком співвідношення попиту і пропозиції грошей; відповідно до теорії факторів, придатних до позики, відсоток визначається як співвідношення попиту і пропозиції фондів грошових капіталів, придатних до позики. В результаті основним об'єктом державного регулювання визнається грошовий обіг. Ці трактування стали основними положеннями макроекономічних теорій сучасної неокласики.

Контрольні питання

1. Розкрийте сутність методології макроекономічного нерівноважного аналізу Дж. Кейнса.

2. У чому полягає кейнсіанська концепція ефективного попиту? Назвіть її складові.

3. Сформулюйте основні положення теорії державного регулювання економіки Дж. Кейнса.

4. Кейнсіансько-неокласичний синтез та його представники.