Розділи

загрузка...
Промисловий переворот: сутність і наслідки; Політична економія - Оганян Г.А.

Промисловий переворот: сутність і наслідки

Епоха промислових переворотів останньої третини ХУШ — ХІХ ст. зумовила остаточне утвердження капіталістичної системи господарювання, забезпечивши панування капіталізму вільної конкуренції. Фабрична система відтіснила мануфактуру, що сприяло бурхливому розвитку і розширенню виробництва. Матеріальною основою глибинних соціально-економічних змін стала технічна революція. Етапи промислового перевороту наведено на рис. 36.

Основні етапи промислового  перевороту

Рис. 36. Основні етапи промислового перевороту

Крім технічних вдосконалень виробництва й інфраструктури, промисловий переворот спирався на значне нагромадження капіталу, остаточну ліквідацію феодально-поміщицької системи у сільському господарстві, використання економічних ресурсів і торговельну експлуатацію колоній. Це сприяло забезпеченню умов для швидкого зростання продуктивних сил, формуванню капіталістичної власності на землю й засоби виробництва, прискоривши становлення національних ринків.

Промислові перевороти охопили безпосередньо економіку та інші сфери життя суспільства. Вони привели до таких наслідків:

• остаточне формування капіталістичного ладу, підвищення його ефективності на новій технічній основі та започаткування індустріалізації;

• циклічний розвиток капіталістичної економіки (з 1825 р.);

• поглиблення соціальної диференціації та поляризації суспільства, формування двополюсної моделі ранньокапіталістичного ладу, що складалася з функціонуючих капіталістів і найманих працівників;

• посилення класових суперечностей, виникнення робітничого та профспілкового руху, які стали реакцією на погіршення соціально-економічного становища працівників, умов праці тощо;

• загострення основної суперечності ранньокапіталістичної системи — між суспільним характером виробництва, що утвердився разом з перемогою фабричної організації над мануфактурою, та приватнокапіталістичною формою привласнення.

Перехід до машинного виробництва розширив функції найманої праці: специфічна функція капіталу — управління підприємством — стала функцією особливих найманих працівників, які забезпечували, контролювали, організовували виробничий процес. Поглиблюючи суспільний поділ праці, концентруючи значну кількість працівників на окремих підприємствах, створюючи національні та єдиний світовий ринки, тобто усуспільнюючи виробництво й обіг, капіталістична система кінця ХУШ — ХІХ ст. не змінила приватного характеру привласнення й споживання.

Аналізувати відносини ринкової економічної системи доцільно у двох взаємопов'язаних аспектах: історико-цивілізаційному, розкриваючи зародження, об'єктивні основи та еволюційний розвиток раннього капіталізму, та політико-економічному, вивчаючи основні ознаки та характерні особливості капіталізму вільної конкуренції. Зазначимо, що природа, економічний зміст, функції і структура конкурентно-ринкової господарської системи зумовлені товарним виробництвом, його принципами й законами.

Основні ознаки капіталізму вільної конкуренції

Характерні особливості капіталізму вільної конкуренції з політ-економічної точки зору такі:

• необмежена кількість учасників ринкових відносин в усіх сферах господарювання, жоден з яких не здатен безпосередньо впливати на рішення інших неекономічними методами, контролювати обсяг виробництва та процес ціноутворення;

• свобода підприємництва, що відображається у вільному доступі суб'єктів господарювання до будь-яких сфер діяльності, крім протизаконних, у відсутності державних обмежень і заборон на здійснення підприємницької діяльності;

• абсолютна мобільність факторів виробництва, тобто вільний необмежений рух капіталу й робочої сили, що забезпечує подальше вдосконалення й підвищення ефективності виробничого процесу;

• еквівалентний товарообмін, що здійснюється на основі економічної і юридичної незалежності товаровиробників у формі рівноправних партнерських відносин щодо купівлі-продажу товарів і послуг;

• вільна конкуренція, що пов'язана зі свободою вибору покупців, постачальників, інших ринкових агентів і стимулює товаровиробників зменшувати витрати виробництва продукції, застосовувати новітні техніко-технологічні досягнення з метою підвищення ефективності власного виробництва й економічної системи загалом. Також слід зазначити відсутність монополій з боку виробників або споживачів (монопсоній) та державного регулювання виробництва;

• вільне ціноутворення на основі конкурентного механізму врівноваження попиту і пропозиції, що сприяє поєднанню інтересів різних економічних суб'єктів. Можливість вільного встановлення цін безпосередньо випливає з передумов про однорідність однойменних товарів, відсутність диференціації продукту та повну інформованість ринкових агентів щодо ресурсів, умов виробництва, цін у всіх галузях господарства;

• мета будь-якої економічної діяльності — отримання максимального прибутку з найменшими витратами на основі раціональної економічної поведінки господарюючих суб'єктів;

• значна диференціація доходів між капіталістами і найманими працівниками, між підприємцями однієї галузі господарства, між підприємцями різних галузей у межах національної економіки, пов'язана з розподілом доходів за принципом участі у виробництві. Цей принцип є несправедливим, бо залишає поза увагою такі негативні наслідки капіталізму вільної конкуренції, як безробіття, банкрутство, соціальна незахищеність і тощо, однак забезпечує дійову мотивацію і надійні стимули для підвищення ефективності.