Розділи

загрузка...
Об'єктивні основи формування доходів населення; Політична економія - Оганян Г.А.

Об'єктивні основи формування доходів населення

Економічний розвиток — основа життя населення країни. Рівень життя народу є одним з основних критеріїв, що характеризує забезпеченість населення матеріальними і духовними благами, показує ступінь задоволення всебічних потреб людей (фізіологічних, духовних і соціальних). Існує чимало показників рівня життя, одним з яких є доходи населення (рис. 23).

Формування доходів населення можна виразити такими формулами:

Формування  доходів населення

де Дф — доходи населення; Дт — дохід від трудової діяльності; Дп — дохід від підприємницької діяльності; Дм — дохід від власності (рента, дивіденди, проценти); Т — трансфертні виплати із суспільного сектору (держави); Дв — валові доходи; Дч — чистий дохід; П — податки; Оп — інші обов'язкові платежі.

Дохід — це обсяг грошових надходжень за певний період часу. У кількісному виразі доходи можна визначати як різницю між витратами праці й капіталу на виробництво певного товару і виручкою від його продажу. Існує кілька джерел формування доходів населення, які можна класифікувати за різними ознаками:

• за пропозицією економічних ресурсів — заробітна плата, рента, орендна плата, прибуток;

• за пропозицією грошей — позичкові проценти;

• за наявністю особливого статусу — пенсії, грошові допомоги, стипендії, різні виплати;

• випадкові (епізодичні) — виграші, знахідки, спадщина і т. ін.

 Класифікація доходів населення

Рис. 23. Класифікація доходів населення

Первинні доходи одержують працівники матеріальної сфери, це і є первинний розподіл національного доходу виробництва. Ці доходи можуть існувати в таких формах: прибуток на капітал підприємства або фірми, підприємницький дохід, рента, заробітна плата найманих працівників.

Прибуток — дохід суб'єкта ринку, що утворюється як різниця між загальним доходом та загальними витратами фірми на виробництво продукції. Нині цей вид доходу отримують не тільки підприємці, а й наймані працівники завдяки розвинутій системі участі в розподілі прибутку (акції, які випускає фірма).

Рента — це дохід власника землі. Вона та прибуток як джерела доходу населення з часом набувають все більшого значення. В країнах Євросоюзу питома вага заробітної плати у валовому внутрішньому продукті становить 61,3 %, тоді як в Україні вона знизилася з 51,1 % у 1990 р. до 45,2 % у 1999 р.

Вторинні або похідні доходи одержують зайняті у галузях невиробничої сфери — науці, освіті, охороні здоров'я, культурі, державних службах, обороні країни тощо. До похідних доходів належать доходи, одержувані підприємствами, установами, закладами і працівниками невиробничої сфери, виплати із соціального страхування (пенсії, виплати у зв'язку з безробіттям, допомога багатодітним сім'ям тощо), а також стипендії, відсотки за вкладами, виграші в лотереї, за виграшними позиками та ін.

Розрізнять факторні, державні, колективні, особисті (індивідуальні), сімейні, номінальні (валові), реальні та чисті доходи.

Державні доходи — це грошові або матеріальні ресурси, які надходять у державне володіння внаслідок розподілу й перерозподілу національного доходу, у результаті зовнішньоекономічної діяльності. Колективні доходи — це доходи певних колективів підприємств, установ, закладів різних форм власності — державних, акціонерних, кооперативних, муніципальних, приватних та ін. Індивідуальні доходи — це доходи окремих осіб, вони є засобом життєзабезпечення людини і необхідні для її різнобічного розвитку як особистості. Джерелом особистих доходів можуть бути: особиста праця, прибуток на капітал, рента, соціальні виплати з бюджету, виграші в лотереї, за виграшними позиками та ін. Сімейні доходи — це сукупні доходи всіх членів сім'ї, їх джерела й обсяги можуть бути різними залежно від того, до якої соціальної верстви належать члени певної сім'ї. Загалом можна виокремити три основні джерела сімейних доходів: заробітна плата, доходи від власності й соціальні виплати з державного бюджету. Слід розрізняти номінальні й реальні доходи. Номінальні доходи характеризуються сумою грошових доходів, які одержує працівник або сім'я загалом. Реальні доходи — це кількість різних товарів і послуг, які можуть купити працівник або сім'я за свої грошові доходи. Зрозуміло, що величина реальних доходів окремого індивіда або сім'ї прямо пропорційна величині номінального (грошового) доходу й обернено пропорційна рівню цін.

Функцією, яка характеризує формування доходів за їх складовими (без їх принципового протистояння), є похідна функції споживання. В ній зафіксовані моменти розподільчих і не розподільчих відносин (податки). Цю функцію можна записати так:

функція формування доходів

де Yд — функція доходу.

На формування доходів населення впливають такі чинники:

• нівелюючі — складання заробітків членів сім'ї, пенсії пенсіонерів, які живуть разом з дітьми, матеріальної допомоги, яку отримують непрацюючі члени сім'ї;

• диференціюючі — наявність непрацездатних членів сім'ї, співвідношення працюючих і непрацюючих членів сім'ї.

Крім того, залежно від джерел формування доходи можуть бути трудовими і нетрудовими, при цьому нетрудові можуть бути законними — виграші, аліменти, спадщина, пенсії.

Одержані доходи населення витрачає на купівлю продовольчих і непродовольчих товарів, сплату податків, соціальне страхування, комунальні платежі, платне медичне обслуговування, заощадження, транспорт, дозвілля та ін.